У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 20 липня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 8 листопада 2005 року.

Зазначеним вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не судимого,

засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної та матеріальної шкоди 58500грн.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 судові витрати в сумі 203 грн. 42 коп. за проведення судово-автотехнічної експертизи.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 8 листопада 2005 року вирок змінено, на підставі ст.1, п.”б” Закону України “Про амністію” від 31.05.2005 року звільнено від відбування призначеного покарання.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 6 грудня 2004 року близько 7 години, керуючи автомобілем “ЗАЗ-1102” д.н. НОМЕР_1 та рухаючись по АДРЕСА_1, не вибрав безпечну швидкість руху у темну пору доби та в умовах обмеженої видимості, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2 причинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, які потягли за собою смерть останнього.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що йому не було надано останнє слово, не роз'яснено зміст ст.299 КПК України, розмір моральної шкоди нічим не обґрунтований та не підтверджений. Зазначає, що судом не ураховано пом'якшуючі покарання обставини, те, що у нього на утриманні знаходяться хвора дружина, мати похилого віку, семирічний онук та донька, яка є студенткою, а тому просить зменшити розмір моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненому злочині, ґрунтуються на послідовних показаннях засудженого, який під час досудового слідства та судового розгляду визнав свою вину повністю, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами, яким суд у їх сукупності дав належну оцінку.

Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що судом було допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону а саме, його право користуватися рідною мовою, не надано можливості останнього слова, не роз'яснено наслідків розгляду справи відповідно до ч.3 ст.299 КПК України та необґрунтованого розміру моральної шкоди, не знайшли свого підтвердження та визнані безпідставними.

Так, згідно протоколу судового засідання від 16.08.2005 р., засудженому було роз'яснено ст. 263, ст. 299 КПК України та їх наслідки, заяв, доповнень та клопотань ні засудженим ні його захисником заявлено не було. Засуджений ОСОБА_1 цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 визнав повністю, зобов'язувався відшкодувати потерпілій матеріальну та моральну шкоду (а.с. 149-152).

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України є правильною.

Під час досудового і судового слідства істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на законність і обґрунтованість вироку не встановлено.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину та особи винного.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.

судді:

  Лавренюк М.Ю.                        Селівон О.Ф.                          Мороз М.А.