ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"19" квітня 2007 р. | Справа № 14/387-06-11716 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
судді доповідача Картере В.І.
суддів: Пироговського В.Т., Жекова В.І.
при секретарі судового засідання –Буравльовій О.М.
за участю представників:
від позивача –не з’явився,
від відповідача –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області
на рішення господарського суду Одеської області від 06.02.2007р.
по справі № 14/388-06-11716
за позовом Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області
до військової частини А-3955 Міністерства оборони України
про стягнення податкового боргу
В С Т А Н О В И В:
Білгород-Дністровська ОДПІ звернулася до господарського суду Одеської області із позовом та уточненням до нього, відповідно до яких просила стягнути з військової частини А-3955 заборгованість перед бюджетом по податку з власників транспортних засобів в сумі 256 785,27грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.02.2007р. (суддя Горячук Н.О.) у позові відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, Білгород-Дністровська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач стверджує, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального права, оскільки відповідно до приписів Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» військові частини не віднесені до суб’єктів, що звільняються від сплати податків.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржене судове рішення без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Військова частина А-3955 у встановленому порядку зареєстрована як юридична особа, є суб’єктом господарської діяльності, який утримується та повністю фінансується з Державного бюджету України.
Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об’єктами оподаткування.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначається правовий режим власності.
Положеннями Господарського кодексу України передбачено, що основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання.
Норма статті 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»не містить застережень чи винятків щодо форми власності юридичних осіб платників податку.
Аналіз положень вказаного Закону свідчить, що термін «власні транспортні засоби», який вживається у статті 1 цього Закону, означає транспортні засоби, що належать юридичним і фізичним особам на підставі права власності, а юридичним особам державної форми власності на підставі права господарського відання або права оперативного управління.
Хронологія внесення змін до статті 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»за суб’єктним складом пільгових категорій, що звільнялися від сплати податку, є такою: Від сплати податку звільнялися:
- з 1 січня 1992 року по 24 березня 1997 року установи і організації, що фінансуються з Державного бюджету;
- з 25 березня 1997 року по 31 грудня 1999 року установи та організації Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, Цивільної оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Прокуратури України за умови цільового використання цих транспортних засобів у службових справах та в межах встановлених лімітів кількості транспортних засобів;
- з 1 січня 2000 року по 31 грудня 2003 року навчальні заклади, які повністю фінансуються з бюджетів, стосовно навчальних транспортних засобів, за умови використання їх за призначенням;
- з 1 січня 2004 року по 30 березня 2005 року навчальні заклади державної та комунальної форм власності, які фінансуються з відповідних бюджетів, стосовно транспортних засобів, за умови використання їх відповідно до статутної діяльності.
Таким чином, з 1 січня 2000 року редакція статті 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», що регулює спірні правовідносини, зазнала змін відповідно до прийнятого Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства»від 16 липня 1999 року 986-XIV. Згідно із новою редакцією Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»військові частини не віднесені до суб’єктів, що звільняються від сплати податку.
Отже, військові частини як суб’єкти податкових правовідносин були позбавлені права на податкову пільгу з 1 січня 2000 року.
Разом з тим, з 7 листопада 2000 року, з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Збройні Сили України», зазнали змін положення статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України».
Так, норма частини другої статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України»передбачає, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими установами, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.
Отже, редакції двох наведених Законів неоднаково регулюють правовідносини, що виникають зі сплати податку, зокрема військовими частинами. Оскільки два аналізовані вище закони є нормативно-правовими актами одного рівня правового регулювання, то такий їх стан породжує правову колізію у правозастосуванні, тому що дві норми законів суперечать одна одній.
За таких обставин місцевий господарський суд, з урахуванням приписів підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідно до яких у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, цілком правомірно дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог податковго органу.
З огляду на викладенене апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання податкового органу на відстуність військових частин у переліку осіб, які звільнені від сплати податку з власників транспортних засобів, наведеному у ст. 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».
Таким чином, оскаржене судове рішення є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 150, 160, 162, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Одеський апеляційний господарський суд, -
У Х В А Л И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 06.02.2007 року по справі №14/388-06-11716 залишити без змін.
Апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач: В.І. Картере
Судді: В.Т. Пироговський
В.І. Жеков