Справа № 2-а-34/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2010 року м. Кілія

02 березня 2010 м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі судді Гавриш М.З. при секретарі Єгоровій Л. І. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Кілійському районі Одеської області про визнання безпідставною відмови у виплаті щомісячної соціальної допомоги як дитині війни та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області 14,04.2009 року з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Кілійському районі Одеської області про визнання протиправною відмову відповідача у виплаті щомісячної соціальної допомоги як дитині війни у виді щомісячної доплати до пенсії за період з 2006-2008 роки та просить зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити як дитині війни зазначену соціальну допомогу в сумі 38 91 грн 90 коп. Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на порушення відповідачем ст. б Закону України « Про соціальний захист дітей війни від 18.11.2004 року № 2195-ІУ ( зі змінами та доповненнями), відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Управління Пенсійного Фонду України в Кілійському районі Одеської області з позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених в письмових запереченнях, посилаючись , зокрема, на правомірність своїх дій щодо невиплати державної соціальної допомоги, оскільки фінансування виплат за Законом України « Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІУ { зі змінами та доповненнями), проводиться із Державного бюджету України а не з бюджету Пенсійного Фонду України . Згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення дітям війни до пенсії у розмірі ЗО вЄҐдсотків від мінімальної пенсії за віком здійснюється за кошти державного бюджету, які передбачаються законами України про бюджет на кожний відповідний рік. Державними бюджетами на 2006 та 2007 роки кошти на підвищеній я пенсій дітям війни у вказаному розмірі не передбачалися і не виплачувалися, а в 2 008 році з 01 січня передбачено і виплачується дітям війни підвищення до пенсій в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни у розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для. осіб, які втратили працездатність. Також відповідач в письмових запереченнях зазначає, що позивачу за 2008 рік в повному обсязі сплачено передбачену діючим законодавством надбавку в сумі 47 9 грн. 70 коп.,позов вважає таким, що не підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги те, що позивачем надано письмове клопотавши про

розгляд справи у його відсутність , а відповідачем у письмових

запереченнях на адміністративний позов викладено прохання щодо розгляду

справи за. відсутності представника , судовий розгляд справи здійснено в

порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.З ст.122 КАС

України. Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази у їх

сукупності судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. Згідно зі ст, 1 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» від 18,11.2004 року № 2195-ІУ ( зі змінами та доповненнями), дитиною війни в особа, яка є громадянином України та якій ка час Закінчення Друз?оІ світової війни і 02 вересня 1945 року) було менше 18 років-„

Громадянин України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

належить до соціальної групи дітей війни, що підтверджується наявними у матеріалах справи копією паспорту та копією пенсійного посвідчення, зазначений факт відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ст. б ЗУ « Про соціальний захист дітей війни ( у редакції від 18.11.2004 року, яка діяла з 01.01.2006 року по 21.12.2007 року), дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

11.17 ст.77 ЗУ « Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію ст. . 6 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни».

Законом України « Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року № 3367-1У п.17 ст. 77 вказаного Закону виключено, а ст.110 викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни , передбачені ст. 6 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни», запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у поряду, визначеному Кабінетом Міністрів Україхчи за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, протягом 2006 року Кабінетом Міністрів України вказаний порядок запровадження та виплати пільг дітям війни, які передбачені ст. 6 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни» визначений не був. Таким чином, фінансування виплат підвищення пенсії зазначеній категорії громадян з Державного бюджету у 2006 році не проводилось. Вказані вище положення ЗУ « Про Державний іет 1/країни на 20ио рік» є чинними, питання щодо невідповідності їх Конституції України Конституційним Судом України не розглядались.

Ст. 71 ЗУ « Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом, зупинено дію ст. . 6 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 зазначеного Закону, якою встановлено, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія ЗУ « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-2 9/2007 за конституційним поданням 4 6 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст.. 29,36, ч Ґ2 ст.5б, ч.2 ст.62, ч.І ст.66, п.7,9,12,13,14,23,29,ЗО,39,41,43,44,45,46 ст.71, ст..98,101,103,111 ЗУ « Про Державний бюджет України на 2007 рік» ( Справа про соціальні гарантії громадян) був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) п. 12 ст. 71, ст. 111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, яким була зупинена на

2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 р. були визнані неконституційними зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2 008 рік та про внесення змін, до деяких законодавчих актів України», яким ст. 6 Закону України № 2195-ІУ була викладена в новій редакції, згідно якої дітям війни передбачалась виплата підвищення до пенсії у розмірі надбавки встановленої для учасників війни, тобто на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, зазначеними рішеннями Конституційного Суду на 2 007 та

2008 роки з моменту прийняття відповідних рішень була поновлена попередня

редакція ст.6 Закону про право дітей війни на підвищення до пенсії у розмірі

ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

Однак Управлінням Пенсійного Фонду України в Кілійському районі Одеської області позивачу в 2007-2008 роках передбачене ст. 6 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії не нараховувалось і не виплачувалось, що також не оспорюється відповідачем.

На думку суду зазначені дії відповідача суперечать чинному законодавству України виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати.

Ст. 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін в до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст..46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму , встановленого законом.

Ст. З ЗУ « Про соціальний захист дітей війни» вказано, що державні соціальні гарантії дітям війни , встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.

Ст. . 152 Конституції України встановлено, а в рішеннях Конституційного Суду України зазначено, що вони є обов? язковими до виконання на території України, остаточними та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень, статей законів, які визнані неконституційними та також зазначено, що положення законів про бюджет, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КС України відповідних рішень.

В абзаці 8 п.4 Рішення Конституційного Суду України № б-рп/2007 від 09.07.2007 року зазначено, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов»язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України .

Крім того, відповідно до абз.4 п.3.1 Рішення Конституційного Суду України № б-рп/2 0 07 по справі № 1-29/2007 визначено, що зупинення дій положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У ст..64 Конституції України вичерпно визначені такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод льодини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав, і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлені^ пільги , компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму ( ч.З ст.4б Конституції України), та порушується гарантоване ст.48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ІУ передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги по безробіттю та т.і., виходячи з вимог Конституції та Законів України. Таким чином вказаний розмір мінімальної пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність застосовується до положень Закону № 2195-ІУ, оскільки іншого законодавством не передбачено. Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами країни основних соціальних гарантій визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», відповідно до статті 17 якого мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державка соціальна гарантія, встановлюється законами. Таким чином, Кабінет Міністрів України не

уповноважений встановлювати мінімальні розміри пенсії за віком. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України „Про соціальний захист дітей війни", є безпідставним.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Таким чином, застосування постанов Кабінету Міністрів України, які суперечать законам України є неприпустимим,, з огляду на пріоритетність законів над підзаконними актами.

Таким чином, виплата підвищення до пенсії як дитині війни згідно п.8 постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28.05.2008 р. №530, а не відповідно до вимог ст. б Закону України «Про соціальний захист дітей війни " суперечить вимогам чинного Законодавства.

Законом «Про державний бюджет України на 2 007 рік» був встановлений розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: зокрема з 01 квітня 2 007 року - 4 06 грн., з 01 жовтня 2 007 року - 411 грн.

Законом «Про державний бюджет на 2 008 рік» був встановлений розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність .-зокрема з 01.01.2008 - 470 грн. з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 4 98 грн.

Таким чином суд визнає, що відповідач повинен був нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до Закону № 2195-ІУ у розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком визначеної відповідно до абз.1 ч.І ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування», якою передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за

наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу

встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для. осіб, які втратили

працездатність . (Для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої ст, 28 цього Закону з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом, П'ЯНІМ частини першої статті 62 Закону України від 19,12,2006 р. N 489-V, збільшений на 1 відсоток згідно із Законом України від 19,12,2007 р, N 489-V, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2007 р. N 749-V)

Суд визнає, що розмір мінімальної пенсії за віком та відповідно 30% від мінімальної пенсії становили:

в 2007 році : - З 01.04.2007 по 30.09.2007 р. - 410 грн. Об коп. ( 406 грн. + 1 % ( 4,06 грн.), відповідно 30% від 410 грн.Об коп. = 12 3,018 грн. З 01.10.2007 по 31.12.2007 р.- 415 грн. 11 коп. ( 411 + 1% ( 4,1 грн.) , ЗО % від 414 грн. 11 коп. = 124 грн. 533 коп.,

в 2008 році - З 01.01.2008 по 31.03.2008 р. - 470 грн., ЗО % від 470 грн. =

141 грн. .

- З 01.04.2008 по 30.09.2008 р. - 418 грн., 30% від 418 грн. 14 4.30 грн.

- З 01.10.2008 по 31.12.2008 р.- 498 грн. 50 коп., ЗО % від 498.50 = 14 9.55 грн.

З 01.01.2008 року позивач отримує в складі пенсійних виплат 10% підвищення, передбачене у розмірі надбавки встановленої для учасників війни яке становило з 01.01.2008 року -47 грн. 00 коп., з 01.04.2008 року -48 грн. 10 коп., з 01.07.2008 року - 48 грн 20 коп., з 01.10.2008 року - 49 грн 8 0 коп. до цього часу.

Отже, виходячи з наведеного суд визнає, що право позивача на отримання щомісячної соціальної допомоги , передбаченої ст.б ЗУ « Про соціальний захист дітей війни» у розмірі ЗО відсотків від мінімальної пенсії за віком з 09 лмпня. 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - порушено. У загальному розмірі сума

недоотриманоі позивачем щомісячної соціальної допомоги складається з різниці між сумами, належними до виплати (у розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком визначеної відповідно до абз.1 ч.І ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та фактично виплаченою в 2008 році надбавкою у виді 10% підвищення.

Посилання відповідача на відсутність правових підстав та механізму здійснення соціальних виплат дітям війни та відсутність на рахунках ГІФУ коштів для зазначених виплат не може бути підставою для невиконання державою своїх обов'язків та порушенням прав своїх громадян.

Згідно ч.І ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ, застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як свідчить позиція Європейського Суду принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» [Заява N 63134/00,Страсбург, 8 листопада 2005 року) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення Суду). У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилалися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до п.п.1,3 п.15 «Положення про Пенсійний Фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року №12 61, Пенсійний Фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра праці та соціальної політики, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплат пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюється за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Тенсійний Фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через /творені в установленому порядку Головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, управління в районах, містах та районах у містах.

Відповідно до ст.4 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне іенсійне страхування» пенсія призначається та перераховується відповідним територіальним органом Пенсійного Фонду України.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії [озивача, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей шини», покладено на Управління Пенсійного Фонду України в Кілійському районі деоької області.

Відповідно до ч.І ст.71 КАС України кожна сторона, повинна довести ті бставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Ч.І ст.71 КАС країни .передбачено що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов»язок

доказування правомірності свого рішення , дії або бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав належних доказів та не довів суду правомірність невиплати позивачу соціальної допомоги як особі, що має статус дитини війни.

За суттю заявлених вимог позивач просить покласти на відповідача зобов»язання виконати не вчинені дії - нарахувати та виплатити передбачені законом соціальні виплати за певний проміжок часу і в цій частині, беручи до уваги та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а доводи відповідача мають бути відхилені, як такі, що суперечать конституційним нормам в сфері соціального захисту громадян ( ст. ст.. 22,46,92 Конституції України).

4.2 ст. 162 КАС України передбачено, що суд може прийняти іншу, ніж зазначена у п.1-8 ч.2 цієї статті постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод та інтересів сторін людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, виходячи з чого резолютивна частина постанови має бути викладена в редакції, що гарантує виконання судової постанови та отримання позивачем суми невиплаченого як дитині війни щомісячного підвищення до пенсії .

Керуючись ст. ст. 9,100, ч.З ст.122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області, щодо не здійснення нарахування та не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період 3 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Кілійському районі Одеської області Здійснити перерахунок та забезпечити проведення виплати на користь ОСОБА_1 недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за період 3 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи 3 розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України « Про державне загальнообов'язкове соціальне страхування».

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3 грн. 4 0 коп.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо подається в строк, встановлений законом для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви

про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано жодною з сторін.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_2