Справа № 2-а-879/2009р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2009 року, Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі :
головуючого-судді Адаменко І.М.,
при секретарі Остапчук О.С.,
з участю:
представника відповідача ОСОБА_1., дов.№233/07-33 від 09.02.2009 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області про визнання дій управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі неправомірними та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну допомогу “Дитині війни”, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до Управління Пенсійного фонду в Бобринецькому районі Кіровоградської області про зобов’язання Головного управління пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області нарахувати на його користь недоплачену, як дитині війни щомісячну державну допомогу, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що є пенсіонером та має статус "дитини війни", тому у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6 – рп/2007 р., має право на щомісячну соціальну державну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Оскільки відповідач не здійснив у відповідності до вказаних норм нарахування щомісячної соціальної допомоги за 2006-2008 роки, просить зобов’язати нарахувати та виплатити вказану соціальну допомогу в сумі 4471 грн. 20 коп.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, але до суду надав заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та попросив задовольнити їх, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечує проти його задоволення пояснюючи, що визнає той факт, що позивач має право на отримання доплати до пенсії як такий, що мають статус "дитини війни" у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але оскільки механізм реалізації положень вказаної норми відсутній і фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, а не коштів бюджету Пенсійного Фонду України, тому вважає позовні вимоги до відповідача необгрунтованими та заявленими з пропуском строку позовної давності.
Безпідставним також вважає застосування для обрахунку соціальної допомоги розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” №1058 -ІУ від 09.07.2003 року застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тобто не застосовується для обрахунку інших соціальних виплат.
Також зазначає, що у 2008 році при нарахуванні підвищення до пенсії особам, які мають статус дітей війни необхідно керуватися Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, а не ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч.1 ст. 58 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування" пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, вказані обставини підтверджуються відміткою в пенсійному посвідченні №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, виданим на ім’я ОСОБА_2.
В позовних вимогах позивач просить визнати дії відповідача неправомірними та нарахувати на його користь недоплачену, як дитині війни щомісячну державну допомогу за 2006-2007 роки, але ця вимога була вирішена постановою Бобринецького районного суду від 25.06.2008 року, а тому провадження по даній вимозі було закрито, про що винесено відповідну ухвалу від 08.09.2009 року. Отже, суд вирішує питання про визнання бездіяльності відповідача неправомірною та стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги на користь позивача лише за 2008 рік.
За правилами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, а саме п.2 ч.41 ст.85 було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та визначено, що на 2008 рік щомісячна соціальна допомога виплачується в розмірі надбавки встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року вищезазначені зміни визнані неконституційними та втратили чинність з дня їх ухвалення.
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов’язковим до виконання на території України та відповідно до ст.73 Закону України “Про Конституційний Суд України” у разі, якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після прийняття вищезазначених рішень Конституційного Суду України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу за 2008 рік, у розмірах, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рок.
З матеріалів справи також вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 «Про соціальний захист дітей війни» у 2008 році не здійснювало, а також не проводило відповідну виплату, за таких обставин суд вважає, що відповідач в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік діяв неправомірно щодо нездійснення своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі передбаченому вказаною вище законодавчою нормою.
Визнаючи дії відповідача за вказаний період неправомірними, суд також зобов’язує його усунути порушення прав позивача шляхом здійснення перерахунку та виплати пенсії у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік з відрахуванням різниці, яка була виплачена у цей період у відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відмовивши у задоволенні вимог, що стосуються періоду з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року.
Доводи представника відповідача про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії та відсутності відповідного фінансування не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог так як саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями.
Суд не бере до уваги Постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, на яку у своїх доводах посилається відповідач, оскільки цей документ є підзаконним нормативним актом, який не може вносити змін до Закону.
В частині вимог позивача про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити фіксовану суму підвищення пенсії в розмірі 4471,20 грн, то в цій частині в задоволенні позову слід відмовити у зв’язку з наступним.
Відповідно до п.2 Постанови КМУ від 03 січня 2002р. №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів» розрахунок підвищень передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" провадиться, виходячи з розміру 19 грн. 91 коп.
Згідно п.1 Постанови КМУ від 15 квітня 2003 року № 544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій» мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлюється у сумі 50 гривень.
Статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
У зв'язку з наявністю декількох визначених нормативними актами розмірів мінімальної пенсії за віком для певних категорій осіб, серед яких відсутня така категорія, як «діти війни», суд не може самостійно визначати який саме розмір необхідно брати за основу у даному випадку, оскільки це має бути визначено на законодавчому рівні, крім того Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” нарахування та перерахунок пенсій віднесено до компетенції відповідних органів Пенсійного фонду, а не судових органів, а тому саме відповідач зобов’язаний здійснити нарахування пенсії позивачу та підвищення до неї.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 6, 10 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 28, 58 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування", Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Законом “Про Державний бюджет на 2008 рік”, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008, ст.ст. 2, 7, 11, 69-71, 99, 158-163, 256 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік неправомірними.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік з урахуванням підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції – Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бобринецький районний суд Кіровоградської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня її складення в повному обсязі та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги.
Суддя /підпис/
Копія вірно:
Суддя І.М. Адаменко