Справа №2-а-1721/08 02.08.2010 02.08.2010 02.08.2010
Головуючий у 1-й інстанції Алейніков В.О.
Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1
УХВАЛА
Іменем України
2 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Лисенка П.П.,
суддів: Шолох З.Л., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі Аніщенко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва (далі - УПФ)
на постанову
Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2009 року
за позовом
ОСОБА_2 до УПФ про визнання дій протиправними та зобов 'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2008 р. ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до УПФ, в якому посилаючись на протиправну бездіяльність щодо неперерахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон від 18 листопада 2004 p.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком просила зобов'язати УПФ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2009 р. позов задоволено частково. Зобов'язано УПФ здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії з 9 липня по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком за розміром, встановленим ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон від 9 липня 2003 р.) та провести відповідні виплати.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р Недержавний бюджет України на 2006 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 200-і р " зупинено на 2006 р.
Справа №22ц-3884/10 Категорія 57
До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. "Про внесення змін до Заону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" із положень Закону України віл 20 грудня 2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключено пункт
ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 p., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 р. не приймалось рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік".
Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 p., безпосередньо у 2006 р. запроваджено не було.
В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. з урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. з урахуванням ст. 111 цього ж Закону.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 р. "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в іншій редакції, яка зазначає виплату цього підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10- рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 p., мають діти війни з 9 липня по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р.
Суд першої інстанції, який розглядав на той час справу за правилами адміністративного судочинства, з врахуванням наведених положень законів прийшов до правильного висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність. Тому суд обґрунтовано задовольнив позов частково.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва відхилити, а постанову Центрального районного суду м.Миколаєва від 13 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді