Справа №  1-291/2009

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Луцьк                             27 березня 2009 року

Луцький  міськрайонний суд Волинської  області в складі:

головуючого - судді                     Олексюка А.В.

при секретарі                         Шепелюк І.В.

з участю прокурора                     Кузіна Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, освіта середня, не одруженого, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 . 23 грудня 2008 року в місті Луцьку в приміщенні Луцького міськрайонного суду по вул. Лесі Українки, 24, під час судового розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2  у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, будучи допитаним в судовому засіданні в якості потерпілого, дав завідомо неправдиві показання про обставини вчиненого відносно нього злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме - про те, що підсудний ОСОБА_2 . даного злочину не вчиняв, хоча раніше неодноразово давав протилежні показання під час провадження досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3 , який вчинив злочин за попередньою змовою з ОСОБА_2 .

Допитаний в судовому засіданні, з приводу інкримінованого йому злочину, підсудний ОСОБА_1 . свою вину визнав повністю та суду показав, що 13 вересня 2006 року в селі Лище Луцького району ОСОБА_2  і ОСОБА_3  попередньо домовившись між собою, заволоділи належним йому мобільним телефоном. Це було доведено в Луцькому міскрайонному суді під час розгляду кримінальних справ спочатку відносно ОСОБА_3 . в січні 2007 року, а потім - відносно ОСОБА_2  в грудні 2008 року. 23 грудня 2008 року в судовому засіданні під час розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2  у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_1 ., під час допиту в якості потерпілого, дав неправдиві показання про обставини вчиненого відносно нього злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, - а саме сказав, що ОСОБА_2 . даного злочину не вчиняв, 13 вересня 2006 року він на прохання ОСОБА_2 . добровільно давав йому декілька разів свій мобільний телефон, який ОСОБА_2 . завжди йому повертав, і що мобільний телефон ОСОБА_1  виривав з рук ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 . йому при цьому нічого не казав. В судовому засіданні по справі ОСОБА_2 . він казав неправду, так як не хотів, щоб ОСОБА_2  покарали за вчинений ним разом з ОСОБА_3  злочин відносно нього. І з ОСОБА_2  вони раніше разом працювали в одному підприємстві. Правдиві показання він давав під час провадження досудового слідства та під час судового розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3 ., зокрема в ході судового засідання в Луцькому міськрайонному суді 10 січня 2007 року. ОСОБА_1 . зазначив, що зараз він все зрозумів, що зробив не правильно та просить суворо його не карати, оскільки більше так робити не буде.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 . суду показав, що він є слідчим СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області, і в його провадженні знаходились кримінальні справи про обвинувачення ОСОБА_3 . і ОСОБА_2  про вчинення ними злочину, зокрема, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, відносно потерпілого ОСОБА_1  В ході досудового слідства потерпілий ОСОБА_1 . самостійно написав заяву про вчинений відносно нього ОСОБА_3  і ОСОБА_2 . злочин, викрадення мобільного телефону марки «Нокіа-6101». Вказані факти він підтвердив при його допиті його в якості потерпілого під час очної ставки з ОСОБА_3  Показання ОСОБА_1 . давав добровільно, ніякого тиску на нього не вчинялось, почував він себе нормально, не хвилювався, про обставини розповідав впевнено та лаконічно, а тому ОСОБА_4 . переконаний, що показання ОСОБА_1 . в ході досудового слідства надавав правдиві. На його думку, в суді ОСОБА_1 . змінив свої показання у зв'язку з тим, щоб посприяти ОСОБА_2  уникнути кримінального покарання.

Крім повного визнання вини самим підсудним, його вина у вчиненні злочину стверджується наданими в судовому засіданні показаннями ОСОБА_4 .

Показання підсудного відповідають фактичним обставинам справи і не оспорюються учасниками судового розгляду.

Інші докази по справі в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України судом не досліджувалися.  

Враховуючи з'ясовані обставини справи суд вважає, що дії підсудного слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 384 КК України, як надання завідомо неправдивих показань в суді.

Обставинами, які пом'якшують покарання суд вважає щире каяття підсудного у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину.

Обтяжуючих покарання підсудного обставин суд у справі не вбачає.

Вирішуючи питання про обрання підсудному виду і міри покарання, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, дані про особу підсудного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, а тому, на думку суду ОСОБА_1  слід обрати покарання у нижніх межах санкції статті закону у виді обмеження волі з застосуванням іспитового терміну.

    Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1  - визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України та призначити покарання - у виді 1 (одного) року обмеження волі.

    На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком - 1 рік.

    У відповідності до ст. 76 КК України покласти на засудженого такі обов'язки:

не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання;

періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний   захід    засудженому  до  вступу   вироку  в  законну   силу   залишити

попередній  - підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області шляхом її подачі через Луцький міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя Луцького міськрайонного суду                           А.В.Олексюк