а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2009 р. Справа № 2-а-3038/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд
у складі: головуючого -судді Сапальової Т.В.
при секретарі Гуцолі М.П.
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1.,
представника відповідача -ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань адміністративну справу за позовом державного підприємства “Мурафський кар'єр”до Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області від 05.11.2008 р. №352, від 04.12.2008 р. №№373, 374, 375, від 15.01.2009 р. №№ 4,5, від 05.03.2009 р. №47, від 09.04.2009 р. №74,
ВСТАНОВИВ:
до суду звернулося державне підприємство “Мурафський кар'єр”(далі -позивач) до управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області (далі -відповідач) з вищезазначеними позовними вимогами, мотивуючи їх наступним.
Позивач вважає, що оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені прийняті відповідачем з порушенням вимог п. 13 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”та пп. 9.3.2 ст. 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1. Позивач стверджує про те, що відповідач протиправно неодноразово застосовував фінансові санкції за один і той же період часу. Крім того, позивач посилається на те, що відповідач не додавав розрахунків фінансових санкцій та нарахування пені, а тому неможливо було перевірити правомірність їх застосування.
Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати рішення відповідача №352 від 05.11.2008 р., №№373, 374, 375 від 04.12.2008 р., №№ 4,5 від 15.01.2009 р., №47 від 05.03.2009 р. та №74 від 09.04.2009 р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та письмові докази у справі.
Відповідач надав суду письмові заперечення на позовну заяву (а.с. 28-30), згідно з якими просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення обґрунтовано тим, що позивач неодноразово порушував вимоги Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”стосовно сплати самих страхових внесків та нарахованих на несплачену суму фінансових санкцій, а тому оскаржувані рішення прийняті відповідачем цілком правомірно на підставі вимог чинного законодавства України. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем вказані рішення не оскаржувались у 10-денний термін до органів Пенсійного фонду України або в судовому порядку, як це передбачено ч. 2 п. 13 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Що стосується оскарження рішень управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області №352 від 05.11.2008 р., №№373, 374, 375 від 04.12.2008 р. та №№ 4,5 від 15.01.2009 р., то відповідач зазначив, що Вінницьким окружним адміністративним судом вже винесено рішення, яке набрало законної сили, про стягнення з державного підприємства “Мурафський кар'єр”штрафних санкцій та пені за вказаними рішеннями відповідача. Рішення №47 від 05.03.2009 р. та №74 від 09.04.2009 р. винесені за несвоєчасну сплату боргу, що виник 17.03.2008 р.
Також відповідач просить суд застосувати наслідки, передбачені п. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду, який визначений в ч. 2 п. 13 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у наданих суду письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №063419 від 27.05.2008 р. державне підприємство “Мурафський кар'єр”є юридичною особою, код ЄДРПОУ -00371943, керівник -ОСОБА_3, місцезнаходження: АДРЕСА_1(а.с. 22).
Як платник внесків до Пенсійного фонду України підприємство зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області і є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Внаслідок несплати коштів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з жовтня 2007 року по січень 2008 року та з травня по серпень 2008 року управлінням Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області за несплату страхувальником страхових внесків, а також за несплату штрафних санкцій згідно з рішеннями №386 від 27.12.2007 р., №117 від 17.04.2008 р. та №191 від 04.07.2008 р., були винесені рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені №4 та №5 від 15.01.2009 р., №352 від 05.11.2008 р., №№373, 374, 375 від 04.12.2008 р., №47 від 05.03.2009 р. та №74 від 09.04.2009 р., які були отримані позивачем відповідно 20.01.2009 р., 06.11.2008 р., 08.12.2008 р., 10.03.2009 р. та 14.04.2009 р. (а.с. 50-62).
Підставою для винесення вищевказаних рішень слугувала несплата позивачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та несплата відповідних сум штрафних санкцій, що підтверджується розрахунками сум страхових внесків, які підлягають сплаті за жовтень 2007 р. - січень 2008 р. та травень - серпень 2008 р. (а.с. 107-115), карткою особового рахунку платника (а.с. 63,64), розрахунками по фінансових санкціях та пені (а.с. 65-85), рішеннями про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №386 від 27.12.2007 р., №117 від 17.04.2008 р. та №191 від 04.07.2008 р. (а.с. 116-121), відповідними розрахунками по оскаржуваним рішенням (а.с. 102-106).
Крім того, судом встановлено, що 08 квітня 2009 року Вінницьким окружним адміністративним судом винесено постанову по справі №2-а-839/09/0270, якою задоволено позов управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області до державного підприємства “Мурафський кар'єр”про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 96172,54 грн. (а.с. 32-33). Підставою для задоволення позову слугувало те, що зазначена заборгованість підтверджується належними доказами, в тому числі рішеннями вищевказаного управління Пенсійного фонду України про застосування фінансових санкцій та нарахування пені №352 від 05.11.2008 р., №№373, 374, 375 від 04.12.2008 р. та №№ 4,5 від 15.01.2009 р.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень учасників процесу, рішення суду від 08.04.2009 р. державним підприємством “Мурафський кар'єр”не оскаржувалось, а тому набрало законної сили у строк, визначений Кодексом адміністративного судочинства України.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, суд виходить з нижченаведеного.
В обґрунтування заявленого позову як на підставу протиправності винесених відповідачем рішень позивач вказує на те, що останній при їх винесенні порушив п.п. 9.3.2 р. 9 Порядку обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, який визначається Інструкцією, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі - Інструкція).
Згідно із цією Інструкцією до страхувальника за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яке контролюється органами Пенсійного фонду, застосовуються фінансові санкції відповідно до Закону.
У підпункті 9.3.2. Інструкції передбачено, що у разі коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі, встановленому цим підпунктом.
Рішення про застосовування штрафів, зазначених у підпункті 9.3.2, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків: при затримці сплати до 30 календарних днів включно у розмірі 10% від суми своєчасно не сплачених сум; при затримці їх сплати у строк до 90 календарних днів включно у розмірі 20% зазначених сум; при затримці їх сплати понад 90% календарних днів -50% зазначених сум.
При цьому рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків і виноситься на наступний день після закінчення вищезазначених календарних днів на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за весь період прострочення.
З пояснень сторін та письмових доказів у справі суд встановив, що оскаржуваним рішенням вже надавалася оцінка судом у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області до державного підприємства “Мурафський кар'єр”про стягнення заборгованості в сумі 96172,54 грн. (справа №2-а-839/09/0270), і постановою суду від 08.04.2009 р. позов був задоволений. Суд у даній справі дійшов висновку про правомірність винесених рішень та стягнув суму заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, процесуальний закон не вимагає повторної перевірки оскаржуваних рішень відповідача №352 від 05.11.2008 р., №№373, 374, 375 від 04.12.2008 р. та №№ 4,5 від 15.01.2009 р. з огляду на те, що правомірність їх винесення досліджена в рішенні суду, яке набрало законної сили, оскільки державним підприємством “Мурафський кар'єр”не оскаржувалось.
Оцінюючи доводи позивача щодо скасування рішень управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області №47 від 05.03.2009 р. та №74 від 09.04.2009 р., суд виходить з наступного.
Згідно з п. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Статтею 15 Закону передбачено, що платниками внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до п. 2 ст. 106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно з ч. 2 п. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”та п.п. 9.3.2, п. 10.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
- 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
- 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
- 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
В силу ч. 3 ст. 18 вищевказаного Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки особисто, або через органи прокуратури на які покладено функції представництва інтересів держави в суді.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані рішення №47 від 05.03.2009 р. та №74 від 09.04.2009 р. винесені за несвоєчасно сплачені суми заборгованості, що виникла 17.03.2008 р. у зв'язку з несплатою відповідачем штрафних санкцій по рішенню №386 від 27.12.2007 р., що підтверджується належними доказами у справі, а саме карткою особового рахунку платника (а.с. 63,64), розрахунками по фінансових санкціях та пені (а.с. 65-85), відповідним розрахунком до рішень про застосування фінансових санкцій (а.с. 104) та рішенням про застосування фінансових санкцій №386 від 27.12.2007 р. (а.с. 116).
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні вищевказаних рішень діяв відповідно до положень чинного законодавства України.
Оцінюючи доводи позивача про те, що відповідачем прийняті оскаржувані рішення практично за один і той самий період часу, направлені позивачу без розрахунку суми штрафних санкцій та пені, а тому у останнього була відсутня можливість перевірити правомірність застосованих відповідно до них фінансових санкцій, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”страхувальник має право безоплатно отримувати від територіальних органів Пенсійного фонду інформацію, необхідну для виконання обов'язків, покладених на нього цим Законом.
Як вбачається з пояснень сторін, позивач після отримання оскаржуваних рішень не скористався правом звернення до відповідного управління Пенсійного фонду України про отримання розрахунків штрафних санкцій та пені з зазначенням днів прострочки по кожному оскаржуваному рішенню, а тому суд критично оцінює вищезазначені доводи позивача і не бере їх до уваги при вирішенні даної справи.
Крім того, оцінюючи доводи відповідача щодо застосування ст. 100 КАС України у зв'язку з пропущенням позивачем встановленого Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”терміну звернення до суду з позовом, суд бере до уваги наступне.
Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 2 п. 13 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”страхувальник протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення має право оскаржити його в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято вказане рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач завчасно отримав оскаржувані рішення, а саме 06.11.2008 р., 08.12.2008 р., 20.01.2009 р., 10.03.2009 р. та востаннє 14.04.2009 р., а з позовною заявою про їх скасування звернувся до суду лише 25.06.2009 р., тобто поза межами встановленого законом спеціального 10-денного строку на їх оскарження в судовому порядку.
Відповідно до вимог ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за
умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що в письмових поясненнях позивача не вказано поважних причин пропущення строку звернення до суду з даним позовом (а.с. 93), суд вважає доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду обґрунтованими, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів суду правомірності заявлених позовних вимог, а тому позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 94, 99, 100, 112, 158-163, 186, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
у задоволенні позову державного підприємства “Мурафський кар'єр”до Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень Управління Пенсійного фонд України у Шаргородському районі Вінницької області від 05.11.2008 р. №352, від 04.12.2008 р. №№373, 374, 375, від 15.01.2009 р. №№ 4,5, від 05.03.2009 р. №47, від 09.04.2009 р. №74 відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 31.08.09
Суддя/підпис/ Сапальова Тетяна Валентинівна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: