АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа №22-ц- 31509/2010 р. Головуючий 1-ї інст.- Нечипоренко І.М.

Категорія - трудові правовідносини Доповідач - Солодко в А.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Солодкова A.A.,

суддів колегії - ОСОБА_1, ОСОБА_2

при секретарі - Соколовій A.B.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу Державного підприємства «48-й завод залізничної техніки» на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «48-й завод залізничної техніки» про стягнення заробітної плати за вересень 2008 року, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсацію за втрату частини доходу та моральну шкоду, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2008 року до суду з позовом до відповідача звернулась ОСОБА_3 Просила поновити її на роботі на посаді начальника відділу кадрів ДП «48 завод залізничної техніки», стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу. В липні 2010 року позивач уточнила позовні вимоги та просила стягнути заробітну плату за вересень 2008 року в розмірі 2062, 01 грн., невиплачену заробітну плату за весь час вимушеного прогулу в сумі 16745, 30 грн., компенсацію за втрату частини доходу у зв’язку з порушенням строків виплати в розмірі 259, 81 грн., стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. В судовому засіданні ОСОБА_3 зменшила позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу до 12 841, 19 грн. Обґрунтовуючи позов зазначила, що з 22 серпня 2007 року працювала на посаді начальника відділу кадрів ДП «48-й завод залізничної техніки». 08 вересня 2008 року її було звільнено за порушення ведення документації відділу кадрів, згідно акту №20-01-301/1760 від 04 вересня 2008 року Міжрегіональної комісії з праці. Згідно наказу №98 від 12 жовтня 2009 року вона була поновлена на посаді начальника відділу кадрів ДП «48- й завод залізничної техніки», зобов’язано в.о. головного бухгалтера здійснити ОСОБА_3 нарахування заробітної плати за вересень 2008 року в розмірі 2062, 01 грн., заробітну плату за час вимушеного прогулу 16 745, 30 грн. компенсацію за втрату частини доходу у зв’язку з порушенням строків виплати 259, 81 грн. 16 жовтня 2009 року позивач звільнилась за угодою сторін. Проте, зазначені суми їй виплачені не були. Крім того, у зв’язку з упередженим ставленням до неї, як до спеціаліста, підриву її авторитету, позивачу завдано моральну шкоду.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, в частині заборгованості по заробітній платі за вересень 2008 року в розмірі 1191, 07 грн., в решті позовних вимог просив відмовити.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенні частково. Стягнуто з ДП «48-й завод залізничної техніки» заборгованість по заробітній платі за вересень 2008 року в сумі 1191, 07 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 13 225, 30 грн. та моральну шкоду в розмірі 500 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить суд рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача частково - стягнути заробітну плату за вересень 2008 року у сумі 1191, 07 грн., у решті позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи скаргу посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку аеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, шо згідно наказу № 119 від 22 серпня 2007 року ОСОБА_3 прийнята тимчасово на роботу в ДП 18-й завод залізничної техніки» на посаду начальника відділу кадрів з 22 серпня 2007 року, Наказом № 101 від 01 серпня 2008 року позивач переведена на постійну роботу начальником відділу кадрів. Згідно наказу начальника ДП «48-й завод залізничної техніки» від 3 вересня 2008 року № 114 у зв’язку з проведенням перевірки відділу кадрів територіальною державною іспекцією праці у Харківській області і з метою збереження документів доступ начальника відділу кадрів підприємства ОСОБА_3 в приміщення відділу кадрів заборонено та наказано виконуючому обов’язки, начальника служби охорони і пожежної безпеки підприємства ОСОБА_4 забезпечити виконання цього наказу, а контроль за виконанням даного наказу залишено за начальником. 8 вересня 2008 року в. о. начальника ДП «48-й завод залізничної техніки» видано наказ №116 «Про звільнення начальника відділу кадрів», згідно якому за порушення ведення документації відділу кадрів, відповідно до акту № 20-01-301/1760 від 04 вересня 2008 року Міжрегіональної комісії з праці, звільнено ОСОБА_3 з займаної посади та наказано не допускати її на територію підприємства.

1 липня 2009 року Дергачівським районним судом Харківської області ухвалено заочне рішення, яким ОСОБА_3 поновлено на роботі, на посаді начальника відділу кадрів ДП «48-й завод залізничної техніки». Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 заробітну плату за вересень 2008 року в сумі 2062, 01 грн., заборгованість за невиплачену заробітну плату за весь час вимушеного прогулу 16 745 грн. 30 коп., компенсацію за втрату частини доходу у зв’язку з порушенням строків виплати 259 грн. 81 коп., всього 19 067 грн. 14 коп.

12 жовтня 2009 року ДП «48-й завод залізничної техніки» на виконання зазначеного рішення суду видано наказ №98, згідно якому ОСОБА_3 поновлено на посаді відділу кадрів.

В. о. Головного бухгалтера наказано забезпечити нарахування на користь ОСОБА_3 по заробітній платі відповідно до рішення суду.

16 жовтня 2009 року ОСОБА_3 звільнилася з роботи за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, про що видано наказ № 101 від 16 жовтня 2009 року та зроблено запис в трудовій книжці.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 квітня 2010 року заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 1 липня 2009 року скасовано. Справу повернуто до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.

При розгляді справи в суді першої інстанції позивач відмовилась від частини позовних вимог, а саме від поновлення її на роботі.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не додержана процедура звільнення позивача - наказ про звільнення не містить норму статті Кодексу Законів про працю України, тобто фактично мало місце відсторонення позивача від роботи. Статтею 46 КЗпП України встановлений перелік підстав відсторонення працівника від роботи, проте, відповідачем не було надано відповідних доказів на підтвердження законності відсторонення ОСОБА_3 від роботи. Таким чином, відсторонення позивача без збереження заробітної плати з 3 вересня 2008 року було незаконним.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідно до п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв’язку з цим середньої заробітної плати за час вимушено прогулу. Виходячи з викладеного, суд вірно визначив та стягнув заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 08 вересня 2008 року, керуючись Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100 та довідкою про середню заробітну плату за два останні повні місяці, що передували звільненню.

Щодо задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, то відповідно до ст. 237-1 КЗпП України та п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди” № 4 від 31 березня 1995 року, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч. 3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції представником відповідача не було надано достатніх доказів на підтвердження доводів та заперечень.

Відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими.

Керуючись ст.ст.303, 304, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, ссудова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «48-й завод залізничної техніки» - відхилити.

Рішення Дергачівського районого суду Харківської області від 26 жовтня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: