№2-2057\ 09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2009 року                                                          м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області  у складі:

головуючого – судді Дзюба М.В.

при секретарі – Петрухіной Т.Л.,

з участю представника позивачки ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на  дитину,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що  відповідач є батьком її доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Донька перебуває на диспансерному обліку в невропатолога та в березні 2009 року проходила курс лікування, вартість якого склала 1799,69 гривень. Просила стягнута з відповідача на її користь половину понесених витрат на лікування доньки в сумі 834,76 гривень.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позов, просила його задовольнити, пояснивши суду, що позивачка отримує зарплатню в сумі біля 600 гривень та її зарплати не вистачає для оплати курсів лікування дитини. Відповідач має задовільний матеріальний стан, оскільки отримав значну грошову компенсацію, однак   добровільно відповідач участі у утриманні та лікуванні дитини не приймає та матеріальної допомоги не надає, через що вона вимушена звертатись до суду. Просила суд стягнути з відповідача на користь позивачки половину понесених витрат на лікування доньки в центрі «Тибет-Медил» в сумі 834,76 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував, пояснень не зміг надати суду через стан свого здоров’я.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечувала проти позову, в обґрунтування заперечень посилалась  на те, що ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи, непрацездатний, джерелом його доходів є державна пенсія у зв’язку із інвалідністю в розмірі 634 гривні. Він потребує систематичного лікування та оперативного втручання в клініці м.Донецька, що тягне значні матеріальні витрати. Щодо отриманої ним наприкінці 2008 року грошової компенсації за каліцтво та відшкодування моральної шкоди, то судове рішення від 29.05.2008 року виконане лише частково та із отриманих ним грошових коштів більша частка витрачена на оплату гонорару адвокатів за участь в тому процесі, 15000 гривень сплачено позивачці в рахунок аліментів, а залишок грошей має забезпечити існування та лікування самого відповідача, оскільки інших доходів окрім пенсії він не матиме в майбутньому, оскільки за станом здоров’я працювати не може. Вони в добровільному порядку пропонували позивачці 700 гривень у відшкодування додаткових витрат, однак та принципово відмовилась. Просила у задоволенні позову відмовити, оскільки відповідач не має матеріальної можливості відшкодувати позиваці витрати на лікування доньки.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти позову заперечувала та просила у його задоволенні відмовити, оскільки відповідач, будучи інвалідом 2 групи, не має матеріальної  можливості відшкодовувати додаткові витрати на утримання дитини.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Цей обовязок є рівною мірою обовязком як матері, так і батька.

Відповідно до ст..185 СК України той з батьків, з якого стягується аліменти на дитину, а також той з батьків, до якого вимоги про стягнення аліментів не заявлялись, зобовязані приймати участь в додаткових витратах на дитину, викликаних особливими (розвитком дитини, її хворобою тощо).

Як слід з роз’яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України та стягнення аліментів», при стягненні аліментів та додаткових витрат суд має врахувати стан здоров’я, матеріальний стан дитини та платника аліментів, наявність в нього інших неповнолітніх дітей, та інші обставини, що мають суттєве значення.

ОСОБА_2 є батьком  ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що сторонами визнано та не оспорювалось в судовому засіданні.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на диспансерному обліку у невропатолога з діагнозом: невроз нав’язливих дій, тикозні гіперкінези, що підтверджується відповідною довідкою Маріупольської міської лікарні №9 МСЧ департаменту працівників морського флоту.

Згідно наданих позивачкою квитанцій, рецептів та чеків, з 05 по 30 березня 2009 року дитина пройшла курс лікування в медичному центрі «Тибет-Медил», вартість такого лікування склала 1470 гривень, а також для її лікування були придбані лікарські засоби на суми 93 грн, 29 грн, 176 грн та 40 грн.

Відповідач ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи (трудове каліцтво) з 01.08.2008 року, йому рекомендоване диспансерний нагляд та лікування у невропатолога, що підтверджується довідками МСЕК.

Згідно наданої медичної документації, він періодично перебуває на стаціонарному лікуванні через наслідки травми (нещасний випадок) 02.01.2005 року, стан після перенесеного геморрагічного інсульту, правосторонній спастичний геміпарез до елегії в руці, помірно виражений - в нозі, епісіндром у вигляді генералізованих приступів 2-3 рази на рік, наслідки опалення правої руки та правої ноги, що підтверджується виписними епікризами. Також підтверджений той факт, що йому  систематично ( не менше 1 разу на 6 місяців) необхідно проходити курсове лікування та він несе витрати на придбання медикаментів, про що свідчать аптечні  чеки .

Відповідно до ч.2 ст.185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину у разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, суд частково задовольняє позовні вимоги та з урахуванням всіх обставин справи, в тому числі стану здоров’я відповідача ОСОБА_2 та наявності в нього тяжких захворювань, необхідності систематичного проходження ним курсового лікування, його непрацездатності, розміру його пенсії, що судом визнаються обставинами,  що мають істотне значення, суд вважає можливим зменшити розмір відшкодування витрат та визначає розмір додаткових витрат відповідача на лікування доньки ОСОБА_6 в сумі 500 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.10, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 180, 185 Сімейного кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 у відшкодування додаткових витрат, пов’язаних із лікуванням доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 - 500 гривень, в задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

На рішення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, з подальшою подачею апеляційної скарги у 20-денний строк.

СУДДЯ