ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
УХВАЛА
"28" вересня 2009 р. Справа № 14/266/05
Кредитор: Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”в особі ВП “Южно-Українська атомна електростанція”, м. Южноукраїнськ, Промзона, а/с 62 (а/с 327)
Боржник: Державне підприємство “Український радіотехнічний інститут”, м. Миколаїв, вул. Кірова, 238
Розпорядник майна: Дуднікова Н.Г., м. Миколаїв, вул. Адміральська,29, кв.19
Прокуратура Миколаївської області
Суддя - Цвєткова П.В.
Представники сторін:
Від кредитора: Треляк Л.В., дов. від 16.01.09 р., Кубай І.В., дов. № 25 від 02.09.09р.,
Від боржника: Лебедь О.Л. дов. № 26 від 28.01.2009 р.;
В засіданні приймає участь: прокурор Давиденко А.В.
Суть справи: Про визнання грошових вимог в сумі 121 488 грн. 18 коп. у справі про банкрутство Державного підприємства “Український радіотехнічний інститут”, м. Миколаїв.
17.09.2009 р. в судовому засіданні оголошена перерва до 21.09.2009 р. 21.09.2009р. в судовому засіданні оголошена перерва до 28.09.09.
Кредитор просить визнати його кредиторські вимоги до боржника в сумі 121 488 грн. 18 коп., які він обґрунтовує тим, що на підставі листа ДП «УРП»№ 116 від 23.02.1999 р. «Про виготовлення деталей та вузлів в рахунок оплати додаткової угоди № 1 Контракту від 17.07.1998 р. № 07-1109/98 та листа № 1822 від 24.12.1999 р. «Про виконання замовлення для системи «САРС-Ю»кредитором було виготовлено та відпущено боржнику матеріальних цінностей на загальну суму 121 448 грн. 18 коп. Боржник взяв на себе зобов’язання здійснити зарахування наданих ТМЦ поставкою, що мала бути здійсненою по контракту № 07-1109/98 від 17.07.1998 р.
Боржник кредиторські вимоги кредитора не визнає і пояснює тим, що одержані від кредитора заготовки в 2001 р. увійшли до складу системи ретрансляції, що зібрано, укомплектовано покупними деталями, налагоджено в інституті і підготовлено до відправлення до монтажу на ЮУ АЕС згідно додаткової угоди № 4 від 28.08.2001 р. За пропозицією ЮУ АЕС з метою зниження загальної вартості контракту у тексті додаткової угоди № 4 п.5 УРТІ гарантував не включати вартість давальницьких виробів до загальної вартості системи ретрансляції. Крім того, боржник посилається на пропуск строку позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив таке:
17 липня 1998 р. кредитор і боржник уклали контракт № 07-1109/98. За умовами даного контракту УРТІ взяв на себе зобов’язання на постановку ЮУ АЕС комплектуючих виробів під монтаж пілотного зразка системи автоматизованого радіозв’язку (САРС-Ю) створюваного за договором № 34 від 01.10.1998 р.
Як передбачено п.2.1 контракту від 17.07.1998 р. УРТІ зобов’язався виконати поставку продукції закордонного і власного виробництва в номенклатурі і кількості, визначених в специфікаціях додаткових угод до даного контракту з залученням кредитних коштів, виділених УРТІ з державного інноваційного фонду України.
Згідно з п.6.1 контракту оплата продукції здійснюється шляхом взаємозаліку по заборгованості за електроенергію, а в разі законодавчого скасування взаємозаліків оплата здійснюється в грошовій формі.
Відповідно до п.8.1 контракту строк його дії до 31 грудня 1999 р.
Відповідно до умов додаткової угоди № 1 до контракту № 07-11/09/38 від 17.07.1998 р. ДП НПЕК «Енергоатом»в особі ЮУ АЕС прийняло на себе зобов’язання поставити УРТІ комплектуючі вироби під монтаж пілотного зразка системи автоматизованого радіозв’язку створюваного по договору № 34 від 01.10.1998 р.
Листом від 23.02.1999 р. № 116 УРТІ повідомив кредитора про те, що для виготовлення ряда деталей і вузлів нестандартного устаткування необхідних для створення вив теми радіозв’язку у нього відсутні токарні і фрезерні станки і просив АЕС винайти можливість за його кресленнями виготовити деталі і вузли силами інструментального виробництва ЮУ АЕС в рахунок оплати робіт по додатковій угоді № 1 до контракту № 07-1109/98 від 17.07.1998 р.
Кредитором були виготовлені ці деталі і вузли.
За довіреностями № 532303 від 19 квітня 2000 р. № 73845 від 18 серпня 2000 р., № 073842 від 14 вересня 2000 р. представники боржника одержали у кредитора товарно-матеріальні цінності на суму 121 488 грн. 18 коп.
Боржником отримання від кредитора ТМЦ не оспорюється і визнається.
В зв’язку з тим, що умови контракту не виконані і продукція по контракту кредиторові не поставлена, останній звернувся до суду з заявою про визнання його грошових вимог в сумі про банкрутство УРТІ на суму 121 488 грн. 18 коп.
В судовому засіданні представник боржника пояснив, що контракт не виконано з вини кредитора, оскільки він відмовився від продукції.
Господарський суд дійшов висновку, що заява кредитора про визнання його кредиторських вимог не підлягає задоволенню з огляду на таке:
Кредитором вузли і деталі виготовлені відповідно до контракту від 17.07.1998 р. № 07-1109/98. Боржником дані деталі і вузли вмонтовані в систему ретрансляції виготовлених по контракту від 17.07.1998 р. За його твердженням неможливо вилучити вузли і деталі з виготовленого устаткування без його фізичного знищення. Згідно довідки, наданої боржником, за підписом головного бухгалтера затрати УРТІ по створенню устаткування ретрансляції віднесені на незавершене виробництво і складають 1062287 грн. 43 коп., в тому числі по статті «матеріали»- 584 258 грн. 09 коп., вартість антен, в які були вмонтовані деталі, одержані від боржника, становлять 254 542 грн. 10 коп.
Всі вироби знаходяться в упакованому виді на матеріальному складі УРТІ і готові для відвантаження.
Судом встановлено, що у кредитора відпала необхідність в устаткуванні по контракту № 07-11/09/38 від 17.07.1998 р., тому він відмовився від його одержання. Як пояснив в судовому засіданні представник боржника кредитор придбав устаткування імпортного виробництва і від його устаткування відмовляється. Представник кредитора цю обставину не спростував.
Таким чином, в невиконанні контракту № 07-11/09/98 від 17.07.1998 р. винен кредитор.
Строк дії контракту закінчився 31 грудня 1999 р. Відповідно до ст. 161 Цивільного Кодексу Української РСР, який діяв на той період, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.
Ст. 203 ЦК УРСР передбачала, що боржник відшкодовує кредиторові збитки в разі невиконання зобов’язання з вини боржника. Даний контракт не виконано не з вини боржника.
Крім того, кредитором пропущено строк позовної давності. Відповідно до ст. 71 ЦК Української РСР строк позовної давності за позовами підприємств, організацій один до одного встановлено три роки.
Згідно з абз.1 ст. 80 ЦК УРСР пропуск строку позовної давності являється підставою для відмови в позові.
Цивільний Кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р., набрав чинності з 1 січня 2004 р. На момент набрання ним чинності позивачем було пропущено строк позовної давності.
Керуючись ст. 86 ГПК України, ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - господарський суд
УХВАЛИВ:
Заяву Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” в особі ВП “Южно-Українська атомна електростанція” м. Южноукраїнськ про визнання грошових вимог залишити без задоволення.
Суддя