Машівський районний суд Полтавської області

Справа №2-18

2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 лютого 2007 року                 Машівський районний суд Полтавської області

у складі:                                       головуючого-судді             РЯДНИНИ В.М.

при секретарі                     ДУЗЕНКО С.А.

та захисника                   ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини А 0312 та ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за вимушений прогул, -

ВСТАНОВИ В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до військової частини А 0312 та ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за вимушений прогул, мотивуючи свої позовні вимоги наступним:

В період часу з 06.06.2005 року по 30.06.2006 року вона працювала у військовій частині А 0312.3 19.05.2006 року 30.06.2006 року вона працювала на посадіІНФОРМАЦІЯ_2.

29.06.2006 року нею була написана заява про звільнення з військової частини А 0312 за власним бажанням ( вх. НОМЕР_4в\ч А 0312) без зазначення дати звільнення. Зазначена заява написана під примусом з боку прапорщика ОСОБА_3, який ображав її нецензурною лайкою.

Поведінка прапорщика ОСОБА_3 призвела до того, що 30.06.2006 року вона змушена була звернутися за медичною допомогою до Машівської ЦРЛ. До Машівської ЦРЛ її відвозивІНФОРМАЦІЯ_1 - капітан ОСОБА_4.

Незважаючи на те, що вже 30.06.2006 року вона звернулася до командування військової частини А 0312 з проханням не звільняти її з роботи, що свідчить про відсутність бажання з її сторони звільнятися, 30.06.2006 року наказом командира військової частини А 0312 НОМЕР_1 її було звільнено з військової частини А 0312 за ст. 38 Кодексу законів про працю України.

В порушення ст. 47 Кодексу законів про працю України трудова книжка командуванням військової частини А 0312 видана була лише 30.07.2006 року, розрахунок при звільненні був здійснений 12.07.2006 року.

За захистом своїх інтересів вона звернулася 12.07.2006 року до Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку з заявою про перевірку законності її звільнення з військової частини А 0312. За результатами розгляду її звернення командиру військової частини А 0312 було надіслано службового листаНОМЕР_2 з пропозицією переглянути рішення щодо її звільнення з військової частини А 0312.

Звільнення її з військової частини А 0312 призвело до значного погіршення матеріального становища її сім'ї. Після звернення до Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку у військовій частині А 0312 почав здійснюватись тиск як на неї, так і на її чоловіка з метою змусити відмовитися її від заяви.

Весь цей час вона сподівалась на прийняття рішення про поновлення її на роботу командуванням військової частини А 0312. 06.11.2006 року їй стало відомо, що 30.10.2006 року

командир військової частини А 0312 надіслав до Полтавського ЗВ ВСП відповідь заНОМЕР_3 на службовий листНОМЕР_2 в якому їй відмовлено в поновленні на посадіІНФОРМАЦІЯ_2.

Крім цього від позивача надійшла додаткова позовна заява про збільшення позовних вимог, в якій вона заявляє додаткові відомості та прохає викласти прохальну частину позову в новій редакції.

Оскільки прямим винуватцем її неправомірного звільнення, а також особою, яка грубо і аморально принизила її честь і гідність є прапорщик ОСОБА_3, він має бути залучений судом до справи у якості другого відповідача.

Завдану їй моральну шкоду від непрямих дій працівника військової частини А 0312 прапорщика ОСОБА_3, від неправомірних дій самої військової частини А 0312, в особі її командира - полковника Іванченка І.В., щодо її незаконного звільнення, вона оцінює в 1050 грн., які відповідно до закону підлягають стягненню із військової частини на її користь.

Нею був пропущений строк на звернення до суду із позовом про поновлення на роботі із поважних причин, оскільки вона 12.07.2006 року звернулася до Полтавського ЗВ ВСП з проханням вирішити її питання про поновлення її на роботі, в зв"язку із незаконним звільненням. Дане звернення було здійснене нею, оскільки вона не бажала судового процесу із військовою частиною, а мала бажання вирішити справу, поновивши її на роботі, в службовому порядку. Крім того вона не мала коштів на оплату адвокатської допомоги для належного і кваліфікованого захисту її інтересів в суді.

За наслідком її звернення Полтавським ЗВ ВСП було проведено розслідування, яким було встановлено неправомірність її звільнення та офіційно запропоновано командиру військової частини переглянути рішення щодо її звільнення (лист від 11.08.2006 року).

06.11.2006 року їй стало відомо, що командир військової частини відмовився переглядати своє рішення про її незаконне звільнення.

У зв"язку із чим, вона була змушена звернутися до суду із позовом про поновлення її на роботі.

В судовому засіданні позивач позов підтримала і наполягала на його задоволенні, пояснивши в судовому засіданні, що останнім часом працюючи на посадіІНФОРМАЦІЯ_2 в неї значно погіршились стосунки з прапорщиком ОСОБА_3 Вранці 29.06.2006 року останній безпричинно почав ображати нецензурною лайкою і примушувати звільнитись з роботи. В зв'язку з цим була написана заява про звільнення (без вказання дати). Внаслідок грубого поводження громадянином ОСОБА_3 зверталась 30.06.2006 року до Машівської ЦРЛ, за медичною допомогою.

Представник відповідача ОСОБА_5 з позовом категорично не згідний і заперечує проти його задоволення, пояснивши в судовому засіданні, що знає позивача ОСОБА_2 понад п'ять років. Вона має освіту дев'ять класів і раніш працювала у військовій частині на посаді ІНФОРМАЦІЯ_3. Оскільки військова частина знаходиться далеко від інших населених пунктів, то маються проблеми з кадрами. В зв'язку з великим об'ємом роботи в гаражі, командиром частини було прийняте рішення щодо прийняття на посадуІНФОРМАЦІЯ_2 - громадянку ОСОБА_2 Вказана посада вимагає освіту економіста не нижче середньо-спеціальної. Організація роботи в гаражі покладена на прапорщика ОСОБА_3, який рахується на хорошому рахунку військової частини. Це порядна, чесна , відповідальна особа, яка користується авторитетом в колективі. Після проведеної перевірки щодо законності звільнення позивачки з роботи, командиром частини було встановлено, що дійсно мав місце факт написання ОСОБА_2 заяви, але це було зроблено нею в добровільному порядку, без примусу.

Крім цього він доповнив, що особисто прапорщиком ОСОБА_3 було проявлено ініціативу стосовно повернення громадянки ОСОБА_2 на своє робоче місце. Тобто він надсилав до помешкання ОСОБА_2 військовослужбовця-строчника ОСОБА_6, з метою повернення позивачки на роботу, але вона категорично відмовилась , пояснивши , що не збирається виходити і працювати на цій посаді. Після цьогоІНФОРМАЦІЯ_1 (ОСОБА_3) доповів по команді і потім командир частини задовольнив  прохання ОСОБА_2. Документи були підписані і був проведений розрахунок, але на вокантне місце місяць нікого не брали, думали що позивачка повернеться . Про те, що ОСОБА_2 не збиралась виходити на роботу свідчить і той факт що вона на другий день після написання заяви до початку робочого дня забрала свої особисті речі ( про що було доложено командуванню частини, черговим по гаражу). Тобто цей факт свідчив про те, що позивачка не планувала повертатись на попереднє місце роботи.

Відповідач ОСОБА_3 з позовом не згідний і категорично заперечує проти його задоволення, який надав суду аналогічні пояснення та доповнив в судовому засіданні, що працює начальником гаража у військовій частині. В зв'язку з тим , що в гаражі частини мається дуже великий об'єм роботи по матеріально-технічному забезпеченню і завжди в ході проведених раніш перевірок (на цій ділянці роботи) виникало безліч недоліків, то командування частини особисто за його клопотанням залучило посадуІНФОРМАЦІЯ_2. На вказану посаду була переведена громадянка ОСОБА_2, яка до цього працювала на сільгоспдворі. Особистих претензій по виконанню своїх обов'язків останньою майже не було, поза роботою мали дружні сімейні стосунки. За період її роботи в гаражі не було жодного разу непорозумінь та не уставних відношень з підлеглими, в тому числі із позивачкою.Все що відображено в позовних вимогах ОСОБА_2 невідповідає дійсності, вона намагається завести суд в оману.

До суду за клопотанням сторін були викликані свідки, які надали слідуючі пояснення :

-свідок ОСОБА_7 пояснив в судовому засіданні, що громадянка ОСОБА_2 працювала в гаражі військової частини - діловодом МТЗ. Дійсно він був присутній 29.06.2006 року при розмові на високих тонах позивачки із начальником гаража ОСОБА_3 З боку останнього не було нецензурної лайки, більше повишений тон був з боку ОСОБА_2 Це було пов'язане з тим, що їй було відмовлено в наданні транспортного засобу, для поїздки по приватним потребам до смт. Машівки. В зв'язку з цим позивачка написала заяву про своє добровільне звільнення із займаної посади, але ніяким чином це не було зроблено нею примусово. На другий день прапорщик ОСОБА_3 особисто і через її чоловіка просив вийти ОСОБА_2 на роботу, але це  було безрезультатно;

-свідок ОСОБА_8 пояснив в судовому засіданні, що громадянка ОСОБА_2 працювала в гаражі військової частини на посадіІНФОРМАЦІЯ_2. З прапорщиком ОСОБА_3 (начальником гаража), в них були робочі, ділові стосунки. З його боку не було жодного разу нецензурної лайки до своїх підлеглих, а тим більше до позивачки. Вона чомусь 29.06.2006 року , знаходячись в збудженому стані говорила підвищеним тоном з начальником гаража ОСОБА_3 , а потім написала добровільно, без примусу заяву на звільнення. Останній сам особисто , через її чоловіка та солдата строкової служби просив позивачку повернутись на своє робоче місце, але вона категорично відмовилась. Повідомляла всім, що більше на роботу не вийде. Вокантне місцеІНФОРМАЦІЯ_2 було вільне тривалий час, тобто всі думали що вона повернеться і приступе до виконання своїх обов'язків. Характер в неї спецефічний , більше всього що вона хотіла щоб її дуже попросили;

-свідок ОСОБА_6 пояснив в судовому засіданні, що проходив строкову службу у військовій частині А 0312. Дійсно був випадок коли прапорщик ОСОБА_3 приказував йому зустрітись з громадянкою ОСОБА_2 І попросити щоб та повернулась на своє робоче місце, або повідомити причину неявки, але остання категорично відмовилась. Крім цього він доповнив, що прапорщик ОСОБА_3 не змушував позивачку писати заяву про звільнення, наоборот просив її повернутись і приступити до виконання своїх робочих обов'язків;

-аналогічні покази надали суду свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_4.;

-свідок ОСОБА_10 (ІНФОРМАЦІЯ_4) пояснила в судовому засіданні, що позивачка ОСОБА_2 працювала діловодом МТЗ без відповідної освіти. 30 червня 2006 року до стройової частини надійшла виписка із наказу щодо звільнення останньої, згідно поданої нею заяви, за власним бажанням. Трудова книжка знаходилась в стройовій частині і перш чим звільняємій особі вручити книжку з відповідними записами,

необхідно щоб заявниця в бухгалтерії військової частини взяла обхідний листок, підписала його у відповідних осіб, а потім здала знову його в бухгалтерію і тільки тоді прийшла за трудовою книжкою, в стройову частину. Позивачка ОСОБА_2 цього не зробила, вона навіть не брала обхідного листка і сама порушуючи порядок звільнення, безпідставно, неоправдано шляхом обману, спочатку звернулась до начальника Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку, а потім до Машівського райсуду, про поновлення її на роботі.

Заслухавши сторони та вивчивши матеріали справи ( позовну заяву та додаткову позовну заяву про збільшення позовних вимог; копію наказу за підписом командира в/ч щодо звільнення ОСОБА_2, за власним бажанням, НОМЕР_1 по ст. 38 КЗпП України ; копії особової картки ОСОБА_2 ; копію трудової книжки ; довідки Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку ; копії заяви позивачки ОСОБА_2, про її звільнення за власним бажанням; довідки з Машівської ЦРЛ про те, що остання не зверталась до них за медичною допомогою; та інші матеріали справи), суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають зі слідуючих підстав :

-позивачка ОСОБА_2 заяву до в/ч А 0312 на звільнення - написала власноручно. В матеріалах справи маються докази , що вона прохала своїх начальників звільнити її із займаної посади якомога швидше. Працівники гаража за вказівкою командира, прохали її повернутись на робоче місце, тобто відгукати написану нею заяву про звільнення, однак вона   цього не робила;

-з матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2 30.06.2006 року, вранці забираючи свої особисті речі з свого робочого місця повідомила чергового по гаражу, що не збирається повертатись на роботу;

Таким чином позивачка ОСОБА_2 звільнена із займаної посади (діловода МТЗ гаража) - законно і справедливо.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 30, 62, 202, 203, 209, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах ОСОБА_2, а саме:

-в поновленні її на роботі;

-в скасуванні наказа командира в/ч А 0312 НОМЕР_1;

-в поновленні ОСОБА_2 На раніше займаній посаді з 30.06.2006 року;

-в зобов'язанні прапорщика ОСОБА_3 вибачитись перед позивачкою на загальному шикуванні в/ч А 0312;

-в стягненні з в/ч А 0312 на користь позивачки виплату середньомісячної зарплати за весь час вимушеного прогулу;

-в стягненні з в/ч А 0312 на користь позивачки завдану моральну шкоду, в сумі 1050 гривень   та 1000 гривень судових витрат -відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області на протязі двадцяти днів після подяння заяви про апеляційне оскарження.

Рішення надруковано головуючим по справі і є оригіналом.