Справа№2-69/07

РІШЕННЯ

            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 січня 2007 р.            Ковельський міськрайонний суд      Волинської обл.

в складі: головуючого - судді                               Логвинюк І.М.,

за участю: секретаря                    Маковецької Г.А.,

представника позивача Куц 1.О., відповідача ОСОБА_1, представника відповідача Шамової Г.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом Ковельської міської ради до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

встановив:

Ковельська міська рада звернулась до Ковельського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, мотивуючи тим, що відповідно до Генерального плану забудови м. Ковеля, до технічної документації забудови кварталу НОМЕР_1, до якого належать вулиці АДРЕСА_2- АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, передбачено проїзд з вулиці АДРЕСА_1 , біля присадибної ділянки АДРЕСА_1 м. Ковелі, власником якої є відповідач. Відповідачем встановлено металеву огорожу, що перешкоджає облаштуванню запланованого проїзду, таким чином було зайнято самовільно земельну ділянку площею 392 кв.м.. Добровільно відповідач не бажає повернути самовільно зайняту земельну ділянку та усунути вказані перешкоди.

В судовому засіданні представник представник позивача позов підтримала, обгрунтувавши його вищенаведеними доводами. Просить позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позову не визнала, суду пояснила, що вона дійсно , вона проживає у м. Ковелі, АДРЕСА_1. Фактично, користується земельною ділянкою, що є у її власності, розміром 1000 кв.м., земельною ділянкою, наданою їй в оренду, розміром 409 кв.м., та спірною земельною ділянкою. Огорожа, що встановлена АДРЕСА_1, та належить їй, перешкоджає позивачу у облаштуванні запроектованого проїзду. Однак, вона вважає, що після облаштування даного проїзду , її домоволодіння може бути підтоплене, вона понесе значні витрати на встановлення нової огорожі. Спірною земельною ділянкою користується хоча без правовстановлюючих документів, однак, тривалий час. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнала, суду пояснила, що позивач тривалий час користується фактично спірною земельною ділянкою. Облаштування вказаного проїзду призведе до підтоплення її домоволодіння. Міською радою не доведено документально необхідність облаштування проїзду з вулиці АДРЕСА_1 за наявності ще одного проїзду до кварталу НОМЕР_1 з АДРЕСА_2. Крім того, позивач фактично, користується без правовстановлюючих документів більшою земельною ділянкою, належною позивачу, ніж зазначено у позовній заяві. Просить у задоволенні позову відмовити.

2

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, показання свідків, дослідивши письмові докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що заявлені вимоги підставні та підлягають до повного задоволення .,

За змістом ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, що набувається та реалізується на підставі Конституції України, ЗК України, інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 12 ЗК України, ст. 26 Закону України " Про місцеве самоврядування", до повноважень міської ради у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, відповідно до вимог ЗК України. Як землевласник, міська рада має право вирішення питань у галузі земельних відносин, відповідно до закону.

Із змісту ст. 83 ЗУ України слідує, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності. До земель, що не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів.

Відповідно до змісту ст.ст.4,48 Закону України " Про власність", власник має право на власний розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном та може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Та обставина, що власником спірної земельної ділянки є територіальна громада в особі Ковельської міської ради, ні відповідачем, ні її представником не оспорюється.

Відповідно до ст. ст. 125,126 ЗК України, право користування земельною ділянкою виникає після одержання користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Як пояснила в судовому засіданні відповідач, будь-яких правовстановлюючих документів про право володіння, користування спірною земельною ділянкою тощо, у неї не було і на даний час немає.А оскільки такий документ на право власності чи користування спірною земельною ділянкою у відповідача відсутній, чого відповідач не заперечує, вона не має права на зайняття та огородження спірної земельної ділянки. Самовільно зайнята відповідачем спірна земельна ділянка підлягає поверненню позивачу.

Копіями витягів з рішень Ковельської міської ради НОМЕР_2 відІНФОРМАЦІЯ_1р., НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_2 " Про надання громадянам земельних ділянок в оренду " та НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3 р. " Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розширення присадибної ділянки ", копією договору оренди земельної ділянки від ІНФОРМАЦІЯ_4 p., укладеного між Ковельським міським головою та відповідачем, стверджується та обставина, що відповідачу Ковельською міською радою в оренду надавалась земельна ділянка площею 409 кв.м, АДРЕСА_1 в м. Ковелі на певні строки.

Копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданого позивачем на ім"я відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 p., стверджується, що відповідач є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої АДРЕСА_1 в м. Ковелі.

Із плану земельної ділянки, наданої відповідачу в оренду та опису меж приватизованої відповідачем земельної ділянки , слідує, що спірна земельна ділянка не входить ні до складу наданої відповідачу в оренду, ні до складу наданої їй у приватну власність , а лише межує, та зазначена, як землі міської ради, проект вулиці. Що відповідачем та її представником також не оспорюється.

За змістом ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

3

Згідно з поясненнями представника позивача , відповідача, дійсно, на даний час спірна земельна ділянка, що не надавалась відповідачу , огороджена огорожею, належною відповідачу. На пропозицію позивача повернути спірну земельну ділянку та усунути перешкоди у користуванні нею, відповідач не погоджується .

Посилання відповідача та її представника на те, що Ковельською міською радою не було прийнято рішення про облаштування проїзду до житлового масиву у кварталі НОМЕР_1, що в результаті облаштування запланованого проїзду буде підтоплено домоволодіння відповідача та позивач письмово повідомляв її про те, що будівництво дороги між земельними ділянками НОМЕР_7, НОМЕР_6 по вул. АДРЕСА_1 проводитись не буде, на думку суду, не спростовують доводів представника позивача про те, що спірна земельна ділянка є власністю позивача, самовільно зайнята відповідачем та остання перешкоджає у користуванні позивачем земельною ділянкою.

Як показали в судовому засіданні свідки ОСОБА_2. та ОСОБА_3 що дійсно, спірна земельна ділянка належить Ковельській міській раді, являє собою запроектований проїзд, тобто, належить до земель загального користування. При зверненні відповідача з приводу даної земельної ділянки до очолюваних ними відомств, їй надавалась інформація про відсутність можливості надання їй спірної земельної ділянки у власність чи користування, враховувались її побажання та особливості ландшафту.

Копією фрагменту Генерального плану садибної забудови кварталу по вул. АДРЕСА_2 АДРЕСА_1- АДРЕСА_3, фрагменту збірного кадастрового плану по вулю АДРЕСА_1, стверджується, що дійсно, запроектовано проїзд до даного кварталу як з АДРЕСА_2, так і з вул. АДРЕСА_1, ширина проектного проїзду становить 4 м., що сторонами не оспорюється.

Крім того, відповідно до копій актів про встановлення границь ділянки в натурі та передачі на зберігання встановлених межових знаків власнику ( користувачу ) земельної ділянки від ІНФОРМАЦІЯ_6 р., при встановленні границь ділянки в натурі та на місцевості межових знаків і передачі їх відповідачу позивачем після надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1000 кв.м. , з її боку ніяких заперечень щодо перенесення в натуру відведення землі, встановлення межових знаків, не було.

Посилання відповідача та її представника на ту обставину, що при виготовленні проекту забудови земельної ділянки індивідуальним жилим будином по АДРЕСА_4 м. Ковелі, гр-Ці ОСОБА_4 було дозволено забудову земельної ділянки на підставі рішення Ковельської міської ради народних депутатів від ІНФОРМАЦІЯ_7 р.НОМЕР_8, у розмірі, що перевищує надану відповідачу у власність та в оренду земельну ділянку, на думку суду, не є підтвердженням наявності передбаченого земельним законодавством правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку у відповідача.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що спірна земельна діляльна площею 392 кв.м., належить до земель загального користування населеного пункту, власником якої є позивач. Дата земельна ділянка самовільно зайнята відповідачем. Наявна на спірній земельній ділянці огорожа, що належить відповідачу, перешкоджає позивачу у користуванні належною йому земельною ділянкою. А тому вимоги позивача підлягають до повного задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10,11,13,213-218,88 ЦПК України, ст.11,15,328,655,656,638 ЦК України, ст.ст. 78, 212, 83, 125, 126 ЗК України, ст. 26 Закону України « Про місцеве самоврядування «, ст.ст. 4,48 Закону України « Про власність «, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов»язати ОСОБА_1 повернути Ковельській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 392 кв.м.

Зобов»язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні Ковельською   міською   радою   даною   земельною   ділянкою   площею   392   кв.м,   при

4

облаштуванні проїзду до запроектованого житлового масиву у кварталі НОМЕР_1 , роташованому між вулицями АДРЕСА_2 АДРЕСА_1- АДРЕСА_3 в м. Ковелі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Ковельської міської ради 30 ( тридцять ) грн. оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 51 (п»ятдесят одну) грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковеьський міськрайсуд у слідуючому порядку: заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.