У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві  18 липня 2006 року справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2 та касаційним поданням прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок щодо ОСОБА_2

           За вироком апеляційного суду ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25 січня 2005 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та мешканець ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий,

засуджений: за ст.69 КК України (1960 р.) на 5 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ст. 144 ч.3 КК України (1960 р.) на 7 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

           На підставі ст. 42 КК України (1960 р.), за сукупністю злочинів, остаточно суд визначив йому покарання - 7 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочинів при наступних обставинах.

Приблизно у 1996-1997 роках, з метою вчинення нападів на установи організації, підприємства та на окремих осіб, а також для вчинення інших тяжких злочинів, у тому числі і умисних вбивств на замовлення на території ІНФОРМАЦІЯ_3, Республіки Молдова було організовано озброєну банду, до якої входили ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які за це засуджені за вироком апеляційного суду ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22 вересня 2004 року, а також інші особи, щодо яких справу виділено у окреме провадження або закрито у відповідності до передбачених законом підстав. Всього учасниками банди було декілька десятків чоловік, які були поділені на окремі ланки та групи, які спеціалізувались на виконанні окремих функцій, спрямованих на досягнення бандою спільної мети. У період 1998-1999 року ОСОБА_2 став членом однієї із таких груп, яка була утворена для збирання інформації щодо конкретних осіб, які цікавили банду, установленням їх анкетних даних, даних про місце роботи та проживання, маршрути і засоби пересування, близьких зв'язків, оточення та інших необхідних даних, які використовувались при розробці планів вчинення конкретних злочинів.

Так у травні-червні 1999 року, за дорученням інших осіб, щодо яких справу виділено у окреме провадження або закрито, і які спланували організацію викрадення генерального директора турагенства ТОВ “ІНФОРМАЦІЯ_4” ОСОБА_11, засуджений ОСОБА_2, разом з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та іншими особами, щодо яких матеріали виділено у окреме провадження, приймав участь у розробленні конкретного плану вчинення цього злочину та у збиранні інформації стосовно місця проживання ОСОБА_11, а також спостереженні за ним з метою його викрадення. Але задумане указані особи не змогли довести до кінця, оскільки ОСОБА_11 почали охороняти співробітники правоохоронних органів. У зв'язку з цим учасниками банди, у тому числі Мелишкевичем Ю.А., ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було зібрано інформацію і розроблено план викрадення заступника генерального директора указаного ТОВ ОСОБА_12, який також володів потрібною учасникам банди інформацією про діяльність протидіючого злочинного угрупування.

Згідно з  цим планом, 30 липня 1999 року, біля 23 год. 30 хв., коли ОСОБА_12 на власному автомобілі під'їхав до місця свого проживання - буд. АДРЕСА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, погрожуючи потерпілому револьвером, посадили його у його ж автомобіль і відвезли на АДРЕСА_2. Там ОСОБА_12 засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було пересажено у мікроавтобус, де ОСОБА_2 зв'язав потерпілому руки, і доставлено в один із гаражів кооперативу “ІНФОРМАЦІЯ_5”, який орендував ОСОБА_6 Надалі руки і ноги потерпілого були закуті металевими ланцюгами. Спочатку його утримували у вологому підвальному приміщенні гаражу, а в середині серпня перевезено на орендовану учасниками банди дачу по АДРЕСА_3. На протязі цього часу ОСОБА_2 разом з іншими учасниками банди охороняв потерпілого, якого періодично бив один із учасників банди. У перших числах вересня 1999 року, з метою приховання викрадення ОСОБА_12, його було вбито за участю ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та осіб, щодо яких справу виділено.

Приблизно у квітні - травні 1999 року учасниками указаної банди був розроблений план викрадення генерального директора СП КЦ “ІНФОРМАЦІЯ_6” потерпілого ОСОБА_13 з метою отримання від нього викупу за звільнення, який було втілено у ніч з 1 на 2 червня 1999 року на АДРЕСА_4. Крім ОСОБА_13 також було викрадено ОСОБА_14, який керував автомобілем, що перевозив ОСОБА_13 Обох учасники банди помістили і надалі утримували у заздалегідь орендованому будинку АДРЕСА_5. За звільнення учасники банди вимагали від ОСОБА_13 1 500 000 дол. США з передачою їх у три прийома. При цьому вони пообіцяли, що після передачі першої суми 500 000 дол. США ОСОБА_14 буде відпущено. Оскільки збирання першої частини коштів затягувалось учасники банди, щодо яких справу виділено у окреме провадження, вирішили перевезти ОСОБА_13, утримання якого на території України ставало небезпечним, на територію Молдови. Для цього у кінці червня 1999 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, засуджений ОСОБА_2 та особи, щодо яких справу виділено у окреме провадження, вивезли ОСОБА_13 за межі Одеси на Овідіопольську дорогу де пересадили у автомобіль, в якому знаходились ОСОБА_7, ОСОБА_8 та особи, щодо яких матеріали виділені у окреме провадження. Указані особи перевези потерпілого у Молдову де він утримувався у приватних будинках у м. Кишиневі, а ОСОБА_14 продовжував утримуватись в Одесі.

Приблизно 2-3 липня 1999 року у відповідністю з розробленим членами банди планом відбулась передача першої частини грошей - 500 000 дол. США, у прийнятті якої приймав участь ОСОБА_2, а також ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інші особи, щодо яких справу виділено у окреме провадження. Відповідно до цього плану після того, як особи, які доставили сумку з грішми, залишили її між будинками ІНФОРМАЦІЯ_7 по АДРЕСА_6, ОСОБА_2 забрав цю сумку і передав іншій особі, щодо якої справу виділено у окреме провадження. Наступного дня за участь у цій операції кожен із учасників отримав по 5 000 дол. США. А того ж вечора ОСОБА_14 було звільнено.

Приймав участь ОСОБА_2 і у передачі другої частини викупу - 400 000 дол. США, яка мала місце у кінці серпня 1999 року за межами Одеси біля ІНФОРМАЦІЯ_8. При цьому, в його обов'язки входило спостереження за автомобілем, у якому доставлялись гроші для передачі, на одній із відведених йому ділянок автодороги. За участь у цій операції її учасники отримали по 4 000 дол. США.

Передача останньої частини грошей - 600 000 дол. США мала місце у грудні 1999 року, у якій ОСОБА_2 безпосередньої участі не брав.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з м'якістю призначеного йому покарання, посилаючись на тяжкість наслідків діяльності банди, до якої входив ОСОБА_2 та на інші обставини.

У касаційних скаргах та доповненнях до них:

захисник ОСОБА_1 просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу закрити за відсутністю у його діях складу злочину, оскільки вважає, що по справі не було встановлено доків, які б свідчили про причетність засудженого до вчинення ним указаних у вироку злочинів, а посилання суду як на доказ на показання осіб, які теж були притягнуті до відповідальності по даній справі, суперечить вимогам КПК України;

засуджений ОСОБА_2 теж просить вирок скасувати, справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину, посилаючись на те, що ніяких злочинів він не вчиняв, а ті докази, на які послався у вироку суд, є суперечливими або під час досудового слідства встановлені із застосуванням недозволених методів розслідування.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у поданні та скаргах доводи, колегія суддів вважає, що як касаційне подання прокурора, так і касаційні скарги захисника та засудженого задоволенню не підлягають.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним зазначених у вироку злочинів відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Як на доказ винуватості ОСОБА_2 суд першої інстанції послався, зокрема, на показання ОСОБА_5, ОСОБА_4 та інших осіб, засуджених за вироком апеляційного суду ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22 вересня 2004 року, які вони давали у ході досудового слідства, оскільки у судовому засіданні вони змінили свої показання, заперечуючи не тільки участь ОСОБА_2 у банді і вчинення ним інших неправомірних дій, а й, у деяких випадках, знайомство з ним, а також на показання свідків, явка яких з тих чи інших причин у судове засідання була неможлива.

Посилання у скаргах на те, що такі дії суду не відповідають чинному кримінально-процесуальному законодавству колегія суддів розцінює як безпідставні.

Згідно ст. 65 КПК України доказами у кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких орган дізнання, слідчий, суд встановлюють, зокрема, наявність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння. Ці дані встановлюються, в тому числі, показаннями підозрюваного, обвинуваченого.

Можливість оголошення показань свідка, у випадку неявки його у судове засідання і при відсутності можливості забезпечення його явки, передбачена ст. 306 КПК України.

Як видно із матеріалів справи суд використав дані протоколів допиту та протоколів вчинення інших слідчих дій за участю  указаних осіб, які були проведені з дотриманням вимог КПК України. При вчиненні деяких із цих дій були присутні захисники, поняті.

Крім того, достовірність показань зазначених осіб об'єктивно підтверджується сукупністю інших досліджених і наведених у вироку доказів.

Так із показань ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших видно, що вони були членами озброєної банди, створеної для вчинення нападів на громадян, до якої входили бувші працівники міліції а також засуджений ОСОБА_2, що працював водієм у ОСОБА_15, який був керівником одного із структурних підрозділів банди. На підставі їх показань судом були встановлені обставини вчинення, з метою отримання викупу, замаху на викрадення ОСОБА_11, викрадення ОСОБА_12 та ОСОБА_13, отримання викупу за останнього і роль ОСОБА_2 при вчиненні цих злочинів.

Засуджений ОСОБА_2, заперечуючи свою причетність до участі у банді і вчиненні злочинів, не заперечував того, що він був водієм у ОСОБА_15 на протязі декількох місяців 1999 року. Підтверджував він і той факт, що у кінці 1999 року, узнавши, що його розшукують працівники правоохоронних органів, він змінив місце свого проживання.

Достовірність показань зазначених засуджених стосовно обставин вчинення ними та ОСОБА_2 злочинів підтверджується даними протоколів обшуків та вилучення зброї із орендованих членами банди приміщень, даними висновків балістичних експертиз про придатність для використання за призначенням  численної вилученої зброї та боєприпасів до неї. Крім того, висновки балістичних експертиз підтвердили той факт, що із виданої членами банди зброї були вбиті конкретні потерпілі, про яких вони дали показання під час досудового слідства.

Свідок ОСОБА_11 показав суду, що після отримання працівниками міліції інформації про те, що готується його викрадення, його почали охороняти. Але, через деякий час викрали його заступника ОСОБА_12

Показання засуджених щодо обставин викрадення ОСОБА_12 співпадають з наведеними у вироку показаннями потерпілої ОСОБА_22, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17 та іншими доказами.

Достовірність показань засуджених щодо обставин викрадення ОСОБА_13 та одержання викупу підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_14, свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та іншими наведеними у вироку доказами, які співпадають з показаннями засуджених щодо деталей викрадення ОСОБА_13, незаконного його утримання та передачі грошей, частина яких у ході досудового слідства була вилучена у членів банди або членів їх сім'ї, що також підтверджується відповідними доказами.

Посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інші засуджені його обмовили в результаті застосування до них під час досудового слідства недозволених методів розслідування суд першої інстанції обґрунтовано розцінив як безпідставні, оскільки проведеними відповідними перевірками ці обставини не підтвердились.

Таким чином, колегія суддів вважає, що дослідивши та проаналізувавши досліджені докази, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним наведених у вироку злочинів і правильно кваліфікував його дії за ст.ст. 69, 144 ч.3 КК України (1960 р.).

Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, то колегія суддів вважає, що вирішення судом цього питання відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки при цьому було враховано ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, характеризуючи його дані, сімейний стан, а також встановлені по справі дані щодо менш активної степені участі засудженого у злочинній діяльності банди.

У зв'язку з цим посилання у касаційному поданні прокурора на невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання скоєному колегія суддів розцінює як безпідставні.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

касаційні скарги захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2 та касаційне подання прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25 січня 2005 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Судді:

Нікітін Ю.І.               Філатов В.М.               Федченко О.С.