У х в а л а

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Федченка О.С.
суддів	Нікітіна Ю.І., Філатова В.М.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 18 липня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на судові рішення щодо засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_8

За вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 16 червня 2004 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимий,

засуджений: за ст. 289 ч. 3 КК України до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст. 190 ч. 4 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст. 364 ч. 2 КК України до 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на 3 роки; за ст. 366 ч. 2 КК України до 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, суд остаточно визначив ОСОБА_3 покарання - 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на 3 роки;

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, ІНФОРМАЦІЯ_2, не судима,

засуджена: за ст. 289 ч. 3 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст. 364 ч. 2 КК України до 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на 3 роки; за ст. 366 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, суд остаточно визначив ОСОБА_1 покарання - 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на 3 роки;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимий,

засуджений: за ст. 289 ч. 3 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст. 190 ч. 4 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст. 364 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, суд остаточно визначив ОСОБА_2 покарання - 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на 3 роки;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 народження, ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимий,

засуджений за ст.190 ч.4 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

За цим же вироком засуджено ОСОБА_9 щодо якого касаційної скарги та подання не надходило.

Суд постановив стягнути:

із засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_8, солідарно, на користь ХНДІСЕ ім. Бокаріуса судові витрати за проведення експертиз 3995 грн. 28 коп.;

із засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_3, солідарно, на користь: ОСОБА_10 - 39710 грн., ОСОБА_11 - 29700 грн., ОСОБА_12 - 38450 грн., ОСОБА_13 - 30430 грн., ОСОБА_14 - 28600 грн.;

із засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2, солідарно, на користь: ОСОБА_15 - 39000 грн., ОСОБА_16 - 23725 грн., ОСОБА_17 - 108275 грн., ОСОБА_18 - 29750 грн., ОСОБА_19 - 55000 грн., ОСОБА_20 - 25970 грн., ОСОБА_21 - 34900 грн., ОСОБА_22 - 300000 грн., ОСОБА_23 - 28600 грн., ОСОБА_24 - 158000 грн., ОСОБА_25 - 62700 грн.

із засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_8, солідарно, на користь: ОСОБА_26 - 27540 грн., ОСОБА_27 - 26490 грн., ОСОБА_28 - 33920 грн., ОСОБА_29 - 28110 грн., ОСОБА_30 - 35540 грн., ОСОБА_31 - 25110 грн., ОСОБА_32 - 24170 грн., ОСОБА_33 - 36520 грн., ОСОБА_34 - 34137 грн., ОСОБА_35 - 86374 грн., ОСОБА_36 - 32137 грн., ОСОБА_37 - 42430 грн., ОСОБА_38 - 39700 грн.

із засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, солідарно, на користь ОСОБА_39 - 81150 грн., ОСОБА_40 - 138619 грн., ОСОБА_41 - 159945 грн., ОСОБА_42 - 15750 грн.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03 червня 2005 року цей вирок було змінено:

ОСОБА_3 за ст. 289 ч. 3 КК України пом'якшено покарання до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України остаточно, за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 289 ч.3, 190 ч.4, 364 ч.2, 366 ч.2 КК України, йому визначено покарання - 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на 3 роки;

ОСОБА_2 за ст. 289 ч.3 КК України пом'якшено покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 289 ч.3, 190 ч.4, 364 ч.2 КК України, остаточно йому визначено покарання - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на 3 роки;

ОСОБА_1 за ст. 289 ч.3 КК України пом'якшено покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 289 ч.3, 190 ч.4, 364 ч.2, 366 ч.2 КК України, остаточно їй визначено покарання - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на 3 роки;

ОСОБА_9 за ст. 190 ч.4 КК України пом'якшено покарання до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

в частині стягнення із засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_25 - 62700 грн., скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства;

виключено із вироку вказівку щодо вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою як обставину, яка обтяжує покарання.

В решті вирок залишено без змін.

 

За вироком суду ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_8 визнані винуватими у вчиненні злочинів за наступних обставин.

ОСОБА_9 організував злочинну групу у складі - ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_8, яка за розробленим ОСОБА_9 планом діяла з метою заволодіння автомобілями та грішми громадян шляхом обману, зловживання службовим становищем та підроблення документів. Відповідно до розподілу між учасниками злочинної групи ролей:

ОСОБА_9 - як засновник та фактичний керівник ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6”, розташованій по АДРЕСА_1, організатор злочинної групи, використовуючи репутацію та рекламні об'яви автомайданчика “ІНФОРМАЦІЯ_7” ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6”, що здійснювала діяльність по торгівлі автотранспортом, забезпечував залучення громадян, з якими він вів переговори щодо розташування на автомайданчику їх автомобілів для подальшого продажу, обіцяючи їм вигідні умови, зокрема, безкоштовне знаходження автомобілів на автомайданчику до моменту пошуку покупця, гарантовану виплату вартості автомобіля протягом строку, обумовленого сторонами у додатковій угоді, приймав рішення щодо розміщення автотранспорту на автомайданчику, даючи відповідні накази працівникам ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6”, проводив переговори з покупцями автомобілів, а також приймав рішення про продаж автомобілів на конкретних умовах;

ОСОБА_3 як директор автомайданчика “ІНФОРМАЦІЯ_7” ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6”, на наказами ОСОБА_9 приймав автомобілі, здійснював оформлення договорів про надання послуг з виділення місця на оглядовому майданчику з метою вивчення попиту, визначав умови продажу автомобілів, обіцяючи вигідні умови надання послуг та завіряючи в безумовному виконанні умов договорів;

ОСОБА_2 як директор ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6”, який фактично діяльністю ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6” не керував, а лише за вказівкою ОСОБА_9 підписував договори, додаткові угоди, довідки-рахунки, і також запевняв власників автомобілів у безумовному виконанні умов договорів з боку ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6”.

За наявності покупця, ОСОБА_3, діючи узгоджено і за вказівкою ОСОБА_9, з метою заволодіння автомобілем, повідомляв власнику завідомо неправдиві дані про те, що покупець буде проводити оплату по безготівковому розрахунку, у зв'язку з чим кошти за проданий автомобіль будуть сплачені після певного проміжку часу. При отриманні згоди з власником автомобіля укладалась додаткова угода про відстрочку виплати вартості автомобіля. При цьому, ОСОБА_3 пропонував власнику видати йому генеральну довіреність на автомобіль на ім'я працівників ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6”, в тому числі, і на ім'я ОСОБА_9, мотивуючи це спрощенням процедури продажу та переоформлення автомобіля на покупця, бажанням покупця придбати автомобіль по генеральній довіреності, надання генеральної довіреності покупцю в якості гарантії, після чого останній здійснить оплату. При цьому, у кожному випадку ОСОБА_3 знав, що автомобілі будуть купувати за готівку. Після чого, ОСОБА_3 направляв власників автомобілів до приватного нотаріуса для оформлення документів.

ОСОБА_4 як приватний нотаріус, орендувала приміщення у ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6” на автомайданчику “ІНФОРМАЦІЯ_7”, і діючи по розробленому плану, узгоджено з іншими учасниками злочинної групи, оформляла довіреності на осіб, яких називав ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_2, не роз'яснюючи при цьому власникам наслідків видачі такої довіреності. За відсутності власника автомобіля, ОСОБА_4, нотаріально посвідчувала завідомо підроблені підписи в генеральних довіреностях від імені власників автомобілів з правом розпорядження. Після чого, на підставі таких довіреностей, ОСОБА_9 відчужував автомобілі іншим особами за готівку.

Передача права розпорядження автомобілями здійснювалась на підставі генеральних довіреностей шляхом передоручення, які також нотаріально посвідчувала ОСОБА_4, а продаж - по довідкам-рахункам, які оформлювались за вказівкою ОСОБА_9 та ОСОБА_3, після того як вони отримували гроші за автомобіль. В книзі обліку довідок-рахунків ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6” зазначались неправдиві відомості про те, що автомобіль начебто продається власником автомобіля, що не відповідало дійсності, оскільки підписи від імені власників автомобілів підроблювались невстановленою особою.

ОСОБА_2 підписував довідки-рахунки, які були підставою для реєстрації автомобілів в органах ДАІ, і в яких зазначалось, що гроші від продажу автомобілів надійшли до каси підприємства.

Після продажу автомобілів ОСОБА_9 і ОСОБА_3 повідомляли власникам проданих автомобілів неправдиву інформацію про неможливість виплати вартості автомобілів, мотивуючи це різними обставинами, та обіцяли виплатити власнику кошти після закінчення певного терміну. Таким чином, ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_2, не маючи намірів виплачувати власникам вартість проданих автомобілів, умисно вводили їх в оману стосовно дати виплати для того, щоб власник не вимагав повернення автомобіля, не вживав заходів для його відшукування, тобто не перешкоджав продажу, переоформленню та експлуатації автомобіля покупцем.

 

 

За таких обставин, в період з червня 2001 року по липень 2002 року злочинна група вчинила наступні епізоди заволодіння автомобілями громадян.

Так, 11 червня 2001 року - 02 жовтня 2001 року, зазначеним шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2 заволоділи автомобілем ОСОБА_17 вартістю 88275 грн., а отримані від покупця ОСОБА_82 за цей автомобіль кошти привласнили.

Протягом жовтня 2001 року - 05 липня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2 заволоділи автомобілем ОСОБА_18 вартістю 24750 грн.

06 листопада 2001 року - 11 грудня 2001 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заволоділи автомобілем ОСОБА_40 вартістю 137540 грн., а отримані від покупця ОСОБА_43 гроші привласнили.

06 листопада 2001 року - 13 грудня 2001 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заволоділи автомобілем ОСОБА_41 вартістю 158700 грн., а отримані від покупця ОСОБА_44 гроші привласнили.

08 травня 2001 року - 19 грудня 2001 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2 заволоділи автомобілем ОСОБА_45 вартістю 55000 грн., а отримані від покупця ОСОБА_46 кошти привласнили.

12 липня 2001 року - 25 грудня 2001 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заволоділи автомобілем ОСОБА_47 вартістю 15750 грн., а отримані кошти від покупця ОСОБА_48 привласнили.

19 вересня 2001 року - 26 грудня 2001 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заволоділи автомобілем ОСОБА_49 і ОСОБА_50 вартістю 25970 грн., а отримані від ОСОБА_98 кошти привласнили.

27 жовтня 2001 року - 30 грудня 2001 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заволоділи автомобілем ОСОБА_51 вартістю 55650 грн., а отримані кошти від покупця ОСОБА_52 привласнили.

25 січня 2002 року - 09 лютого 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заволоділи автомобілем ОСОБА_53 вартістю 162000 грн.,  отримані кошти від покупця ОСОБА_54 привласнили.

15 лютого 2002 року - 13 березня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заволоділи автомобілем ОСОБА_56 вартістю 83700 грн., а отримані кошти від покупця ОСОБА_52 привласнили.

12 січня 2002 року - 16 березня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2 заволоділи автомобілем ОСОБА_55 вартістю 32400 грн., а отримані кошти від покупця ОСОБА_57 привласнили.

06 травня 2001 року - 30 січня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_4 заволоділи автомобілем ОСОБА_58 та ОСОБА_59 вартістю 74480 грн., а отримані кошти від покупця ОСОБА_60 привласнили.

17 березня 2002 року - 15 квітня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2 заволоділи автомобілем ОСОБА_24 вартістю 176550 грн., а отримані кошти від покупця ОСОБА_61 привласнили.

17 квітня 2002 року - 18 квітня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2 заволоділи автомобілем ОСОБА_62 вартістю 169100 грн., а отримані кошти від покупця ОСОБА_63 привласнили.

19 листопада 2001 року - 24 травня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2 заволоділи автомобілем ОСОБА_52 вартістю 80000 грн.

07 червня 2001 року - 15 червня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 заволоділи автомобілем ОСОБА_64 вартістю 81150 грн., а отримані від покупця ОСОБА_65 кошти привласнили.

16 травня 2002 року - 20 червня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2 заволоділи автомобілем ОСОБА_66 вартість 75600 грн., а отримані кошти від покупця ОСОБА_67 привласнили.

03 серпня 2000 року - 05 липня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заволоділи автомобілем ОСОБА_23 вартістю 17325 грн., а отримані від покупця ОСОБА_68 кошти привласнили.

27 квітня 2002 року - 24 липня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9 та ОСОБА_3 заволоділи автомобілем ОСОБА_69 вартістю 14437 грн., а отримані кошти від покупця ОСОБА_70 привласнили.

Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_71, діючи у складі організованої групи, спільно із ОСОБА_9, вчинили злочини за таких обставин.

ОСОБА_2, як директор ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6”, за попередньою змовою із засновником ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6” ОСОБА_9 та директором автомайданчика “ІНФОРМАЦІЯ_7” ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6” ОСОБА_72, використовуючи рекламні оголошення, у яких пропонували населенню найбільш вигідні умови придбання автомобілів на автоплощадці “ІНФОРМАЦІЯ_7” ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6”, брали на себе зобов'язання по придбанню автомобілів для громадян на замовлення. При цьому, вони укладали від імені ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6” договори комісії на придбання автомобілів та приймали у якості попередньої оплати 50 або 100 відсотків від вартості автомобілів, не маючи при цьому намірів виконувати взяті на себе зобов'язання. Отримані від громадян кошти засуджені в касу ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6” не здавали, а привласнювали. За наведених обставин протягом березня 2002 року - липня 2002 року засуджені вчинили наступні епізоди заволодіння коштами громадян.

21 березня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9 та ОСОБА_3 привласнили кошти ОСОБА_15 в сумі 26730 грн.

29 березня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9 та ОСОБА_3 привласнили кошти ОСОБА_10 в сумі 19710 грн.

07 квітня 2002 року таким шляхом та ОСОБА_3 привласнили кошти ОСОБА_99 в сумі 29700 грн.

07 травня 2002 року таким шляхом, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 привласнили кошти ОСОБА_16 в сумі 18725 грн.

13 травня 2002 року таким шляхом, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 привласнили кошти ОСОБА_12 в сумі 36450 грн.

16 травня 2002 року таким шляхом, ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 привласнили кошти ОСОБА_91 в сумі 75600 грн.

08 червня 2002 року таким шляхом, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 привласнили кошти ОСОБА_13 в сумі 29430 грн.

10 липня 2002 року таким шляхом, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 привласнили кошти ОСОБА_100 в сумі 24600 грн.

11 липня 2002 року таким шляхом, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 привласнили кошти ОСОБА_22 в сумі 267750 грн.

Крім того, ОСОБА_8, працюючи в ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6” продавцем-консультантом, за пропозицією та взаємною домовленістю із засновником ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6” ОСОБА_9 та директором авто майданчика “ІНФОРМАЦІЯ_7” ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6” ОСОБА_72 об'єднався з ними у злочинну групу з метою заволодіння коштами громадян і 18 квітня 2002 року зареєструвався як приватний підприємець, після чого ОСОБА_8 передав свою печатку приватного підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_9

20 червня 2002 року ОСОБА_8, як приватний підприємець, уклав з ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6” в особі директора ОСОБА_2 договір оренди торгової площі в приміщенні ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6” по АДРЕСА_2. Після чого, використовуючи рекламні оголошення автомайданчика “ІНФОРМАЦІЯ_7” ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6”, в яких пропонувались найвигідніші умови купівлі автомобілів на замовлення, діючи за попередньою змовою між собою, засуджені ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 укладали з громадянами договори комісії на придбання автомобілів на замовлення та приймали від них попередню оплату на їх придбання. Про умови договорів з громадянами домовлялись ОСОБА_9 та ОСОБА_3, які і приймали гроші в якості попередньої оплати, а ОСОБА_8 підписував зазначені договори комісії на покупку автомобілів в якості приватного підприємця, не маючи намірів виконувати взяті на себе зобов'язання.

За наведених обставин протягом травня 2002 року - липня 2002 року, засуджені ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 вчинили наступні епізоди заволодіння коштами громадян.

23 травня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 привласнили кошти ОСОБА_73 в сумі 27540 грн.

29 травня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 привласнили кошти ОСОБА_27 в сумі 23490 грн.

05 червня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 привласнили кошти ОСОБА_28 в сумі 25920 грн.

05 червня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 привласнили кошти ОСОБА_74 в сумі 25110 грн.

11 червня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 привласнили кошти ОСОБА_75 в сумі 27540 грн.

14 червня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 привласнили кошти ОСОБА_76 в сумі 29430 грн.

15 червня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 привласнили кошти ОСОБА_77 в сумі 25110 грн.

18 червня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 привласнили кошти ОСОБА_32 в сумі 19170 грн.

02 липня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 привласнили кошти ОСОБА_78 в сумі 26520 грн.

05 липня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 привласнили кошти ОСОБА_34 в сумі 29137 грн.

11 липня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 привласнили кошти ОСОБА_35 в сумі 40687 грн.

14 липня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 привласнили кошти ОСОБА_36 в сумі 29137 грн.

15 липня 2002 року таким шляхом ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 привласнили кошти ОСОБА_38 в сумі 19500 грн.

 

У касаційних скаргах та доповненнях до них:

 

засуджена ОСОБА_4 просить скасувати постановлені щодо неї судові рішення , оскільки вважає себе безпідставно засудженою за вчинення дій, які не є злочином, а також посилається на істотні порушення кримінально-процесуального закону;

 

захисник ОСОБА_4, як вбачається із змісту її касаційної скарги, посилається на аналогічні доводи та просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати;

 

засуджений ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, на те, що перелічених у вироку злочинів він не вчиняв, а лише виконував накази ОСОБА_9 просить судові рішення, постановлені щодо нього, скасувати;

 

захисник ОСОБА_5, як вбачається із змісту її касаційної скарги, посилається на аналогічні доводи та просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати;

 

засуджений ОСОБА_3 просить постановлені щодо нього судові рішення скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, і також вважає себе засудженим безпідставно, оскільки злочинів він не вчиняв, а також виконував накази ОСОБА_9;

 

захисник  ОСОБА_6 теж просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_3 судові рішення, посилаючись на відсутність доказів причетності засудженого до вчинення ним перелічених у вироку злочинів;

 

захисник ОСОБА_7, як видно із змісту її касаційної скарги, вважає, що висновки суду щодо винуватості ОСОБА_8  не відповідають фактичним обставинам справи, посилається на те, що він злочинів не вчиняв, грошей від громадян не отримував, у зв'язку з чим просить постановлені щодо нього судові рішення скасувати.

 

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарги засуджених та їх захисників задоволенню не підлягають.

 

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 у вчиненні ними перелічених у вироку злочинів відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Як видно із долучених до матеріалів справи документів та показань засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 діяли як службові особи, оскільки займали посади - ОСОБА_2 був директором кооперативу, а ОСОБА_3 був директором авто майданчика “ІНФОРМАЦІЯ_7” ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6”. Відповідно до контрактів на них було покладено ряд функцій, пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських зобов'язань.

У зв'язку з цим викладені у скаргах доводи про безпідставність визнання їх службовими особами є надуманими і такими, що суперечать встановленим по справі обставинам.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2, як директор кооперативу, укладав із особами-замовниками договори про послуги з наданням місця на оглядовому майданчику для вивчення попиту на їх автомобілі, що він підтвердив у своїх показах. Такі угоди були укладені ОСОБА_2 з потерпілими ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_42, ОСОБА_49, ОСОБА_51, ОСОБА_53, ОСОБА_56, ОСОБА_55, ОСОБА_58, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_64, ОСОБА_66, ОСОБА_79, ОСОБА_69, які в своїх показах підтвердили, що за відсутності у засуджених, як посадових осіб кооперативу, відповідних повноважень на здійснення продажу автомобілів, вони власникам обіцяли на вигідних умовах реалізувати автомобілі та виплатити кошти у встановлені строки, завіряючи їх, що для цього необхідно лише видати довіреність на ім'я працівників кооперативу та укласти додаткову угоду. Після того, як довіреність була видана, а угода підписана, засуджені, зокрема, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ухилялись від виплати вартості автомобіля, мотивуючи це різними причинами.

Із змісту довідки-рахунку, підписаної ОСОБА_2 та показів свідка ОСОБА_82 вбачається, що автомобіль ОСОБА_17 він придбав 02 жовтня 2002 року, тобто в той день, коли з ОСОБА_79 було укладено додаткову угоду, відповідно до якої кооператив зобов'язувався сплатити власнику автомобіля кошти тільки через 90 днів. Так само були продані і автомобілі ОСОБА_83, ОСОБА_18, ОСОБА_55, що підтвердили у своїх показах свідки ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86

Також безпідставними вважає колегія суддів посилання ОСОБА_1 та її захисника на те, що засуджена не була посадовою особою, вчиняла нотаріальні дії згідно чинного законодавства і до злочинної діяльності вона не причетна.

Згідно Закону України “Про нотаріат”, засуджена вчиняючи нотаріальні дії, у всіх випадках являлась службовою особою.

У своїх показаннях, у тому числі на очних ставках з ОСОБА_4та ОСОБА_72,  потерпілий ОСОБА_49 указував на те, що саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ввели його в оману у зв'язку з чим він видав генеральну довіреність на свій автомобіль, вартість якого йому так і не сплатили, хоча автомобіль був проданий.

Аналогічні покази про надання ОСОБА_72 завідомо неправдивої інформації власникам автомобілів, що спонукало їх видати “генеральні довіреності” працівникам кооперативу, дали потерпілі ОСОБА_56, ОСОБА_51

Потерпілий ОСОБА_42 дав показання про те, що він неодноразово звертався до ОСОБА_3 та ОСОБА_9 щодо виплати йому вартості автомобіля, і що генеральну довіреність на ім'я ОСОБА_48 та ОСОБА_87 він не видавав.

Згідно даних висновку судово-почеркознавчої експертизи на зазначеній довіреності, яку посвідчила приватний нотаріус ОСОБА_4, підпис від імені ОСОБА_47 підроблено, а запис “ОСОБА_42” виконав ОСОБА_3 У своїх показах свідок ОСОБА_48 підтвердив, що автомобіль ОСОБА_47 він придбав по генеральній довіреності, яку йому передала ОСОБА_4

Аналогічними є показання свідка ОСОБА_88, що підтверджуються висновком судово-почеркознавчої експертизи про підробку його підпису на довіреності та реєстрі нотаріальних дій.

Потерпілі ОСОБА_51, ОСОБА_56, ОСОБА_64 також підтвердили, що нотаріально посвідчених заяв про отримання грошей за автомобілі вони не складали та не підписували, що також підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи, а також показами ОСОБА_3, який підтвердив, що на прохання ОСОБА_1 він підписав заяву від імені ОСОБА_51 та розписався в реєстрі нотаріальних дій. У своїх показах на досудовому слідстві ОСОБА_4 підтвердила, що нотаріально посвідчила підроблені підписи ОСОБА_56 та ОСОБА_64

Потерпілий ОСОБА_80, та свідок ОСОБА_89, у своїх показах, також заперечили видачу аналогічних довіреностей, завірених нотаріусом ОСОБА_4, що підтверджується показами засудженого ОСОБА_9, висновком судово-почеркознавчої експертизи, щодо підробки підписів зазначених осіб, а також даними військової частини та Херсонської митниці про їх знаходження за межами місця вчинення ОСОБА_4нотаріальних дій, що також підтвердив свідок ОСОБА_90

ОСОБА_4 також у своїх показаннях визнавала, що вона оформляла довіреності на ім'я тих осіб, яких їй називали засуджені ОСОБА_9 та ОСОБА_3

Засуджений ОСОБА_3 у ході досудового слідства також не заперечував того, що він приймав автомобілі для продажу, а гроші отримані від реалізації в касу не здавав, у бухгалтерському обліку не відображав, а передавав ОСОБА_9, при цьому довідки-рахунки, згідно яких автомобілі продавались підписував ОСОБА_2 як директор ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6”, що також підтвердив у своїх показах сам ОСОБА_2

Із показів потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_14, ОСОБА_22 вбачається, що останні звертались на автоплощадку “ІНФОРМАЦІЯ_7” ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6” щодо придбання автомобілів, де ОСОБА_9 та ОСОБА_3 обіцяли здійснити поставку відповідних автомобілів для них на замовлення у найкоротші строки та на вигідних умовах. За для цього, потерпілі передавали ОСОБА_3 відповідні суми грошей та укладали з ПК “ІНФОРМАЦІЯ_6” договори комісії, які підписував ОСОБА_2 Проте, в обумовлені строки автомобілі не були надані, а ОСОБА_9 та ОСОБА_3 ухилялись від повернення грошей під різними причинами.

В своїх показах потерпілі ОСОБА_73, ОСОБА_93 ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_94, ОСОБА_34, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_76, ОСОБА_38, ОСОБА_28, ОСОБА_30, ОСОБА_97, зазначили, що також з аналогічною метою звертались на автоплощадку, оплачували ОСОБА_3 вартість автомобілів та укладали з ОСОБА_9 договори комісії на покупку автомобілів, а після закінчення строку поставки ОСОБА_9 та ОСОБА_3 відмовились надати автомобіль або повернути їм гроші.

Достовірність цих показань потерпілих підтверджували засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_8, які пояснили, що умови зазначених угод щодо придбання для потерпілих автомобілів вони виконувати не збирались, а тому повідомляли потерпілим різні підстави неможливості виконання своїх зобов'язань.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_8 у вчиненні перелічених у вироку злочинів, та правильно кваліфікував дії засуджених: ОСОБА_3 за ст.ст. 289 ч.3, 190 ч.4, 364 ч.2, 366 ч.2 КК України; ОСОБА_2 за ст.ст. 289 ч.3, 190 ч.4, 364 ч.2 КК України; ОСОБА_1 за ст.ст. 289 ч.3, 190 ч.4, 364 ч.2, 366 ч.2 КК України; ОСОБА_8 за ст.ст. 190 ч.4 КК України.

Що стосується призначення ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_9 покарання, то, з врахуванням внесених у вирок суду змін апеляційною інстанцією, вирішення цього питання відповідає положенням ст. 65 КК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на правильність висновків суду, по справі не виявлено.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

у задоволенні касаційних скарг захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити.

Судді:

 

Нікітін Ю.І.               Філатов В.М.               Федченко О.С.