У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Селівона О.Ф.,
суддів Шевченко Т.В., Колесника М.А.
розглянула в судовому засіданні 01 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 13 липня 2005 року щодо нього.
Цим вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
раніше неодноразово судимого, останнього разу:
- 24.02.2001 р. за ч.2 ст.190 КК України на 1 рік 8 місяців позбавлення волі, звільненого 26.06.2003 р.,
засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 13 липня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 07 лютого 2005 року, ранком, перебуваючи в супермаркеті "ІНФОРМАЦІЯ_3", розташованому по АДРЕСА_1, скориставшись тим, що продавець відділу телефонів спав, таємно викрав із закритої вітрини магазину чуже майно, яке належить "ПП ІНФОРМАЦІЯ_4" на загальну суму 1.766 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не заперечуючи вчинення ним крадіжки чужого майна, просить переглянути судові рішення щодо нього. Мотивує тим, що в приміщення магазину він не проникав, а вільно увійшов і вітрина з телефонами була відчинена, а тому вважає, що його дії слід перекваліфікувати з ч.3 на ч.2 ст.185 КК України. Посилаючись на те, що його було затримано з викраденим, вважає, що він вчинив замах на крадіжку. Зазначає також, що судом при призначенні йому покарання не враховано всіх обставини, що пом'якшують покарання, а саме: те, що він хворіє туберкульозом легень, його мати має похилий вік і потребує допомоги.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні скарги необхідно відмовити.
Так, із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину і розповів про обставини вчинення злочину так, як вони наведені у вироку.
Суд першої інстанції відповідно до ч.3 ст.299 КПК України визнав за недоцільне досліджувати докази, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорювались, у тому числі і підсудним. У зв'язку з цим ОСОБА_1 було роз'яснено наслідки такого розгляду справи і він усвідомлював процесуальні наслідки такого рішення - позбавлення його права оспорювати фактичні обставини справи, про що свідчить його заява та відповідний запис у протоколі судового засідання ( а.с. 108, 112 зв.).
Таким чином, суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, докази щодо яких відповідно до ч.3 ст.299 КПК України не досліджувались.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України є правильною, а покарання йому призначено з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу, а також усіх обставин справи. Призначене ОСОБА_1 покарання є мінімальним за санкцією закону, за яким його засуджено, та необхідним для його виправлення та попередження вчиненням ним нових злочинів.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування або зміни постановлених у справі судових рішень, не виявлено.
Отже, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, немає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.
Судді:
Селівон О.Ф. Шевченко Т.В. Колесник М.А.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України О.Ф.Селівон