Справа 2а – 1124 -09/0533
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( в порядку письмового провадження)
3 вересня 2009 року м. Мар`їнка
Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Клікунової А.С.,
при секретарі: Мілаєвій Т. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Мар’їнського районного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації, в якому просить визнати дії відповідача неправомірними та стягнути на його користь недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки у розмірі 4 878 гривень.
Позивач в обґрунтуванні позову зазначає, що він є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом 3 групи, захворювання якого пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням № 081763. Тому на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати вказаної грошової допомоги. В 2005, 2007, 2008 роках він отримав щорічну допомогу на оздоровлення в значно меншому розмірі ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». По питанню недоотримання належних сум на оздоровлення в квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача. 07 травня 2009 року ОСОБА_1 отримав лист від відповідача згідно, якого було відмовлено в задоволенні його вимог, в зв’язку з чим він змушений звернувся з даним позовом до суду.
Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій свій позов підтримав, просить суд розглянути справу в його відсутність.
Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи не направив в судове засідання свого представника, натомість направив до суду заяву, якою просив розглянути справу у відсутності його представника та письмове заперечення на позовну заяву в якому зазначає, що громадянам є ліквідаторами наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачується щорічна допомога на оздоровлення із державного бюджету в порядку та в розмірах, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також вказує на те, що у відповідності до вимог чинного законодавства не передбачено видатків на проведення перерахунку раніше виплаченої щорічної допомоги на оздоровлення.
В зв’язку з тим, було вирішено всі необхідні питання та враховуючи письмові заяви сторін і відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України суд визнав можливим розглянути справу без участі сторін та на підставі доказів, наданих у справі в порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи (паспортні дані позивача, посвідчення серії Б № 302939, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи серії А № 081703, вкладка № 612023 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, заява ОСОБА_1 від 16 квітня 2009 року, лист Управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації Донецької області № 06/1420 від 07 травня 2009 року, довідка Управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації Донецької області № 06/174 від 07 травня 2009 року, довідка МСЕК серії ДОН-04 № 010321, довідка серії ДОН-04 № 018926, заперечення Управління праці та соціально захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації Донецької області), що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Позивач ОСОБА_1 має статус громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням, є інвалідом 3 групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії ДОН-04 № 010321 від 23 січня 2007 року.
Із довідки № 06/174 від 07 травня 2009 року, наданої відповідачем вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, користується пільгами та отримує компенсації згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та позивачу виплачено щорічну допомогу на оздоровлення в розмірах:
- за 2005 рік у сумі 90,00 гривень – виплачено 14 жовтня 2005 року,
- за 2006 рік у сумі 90,00 гривень – виплачено 27 вересня 2006 року,
- за 2007 рік у сумі 90,00 гривень – виплачено 26 вересня 2007 року,
- за 2008 рік у сумі 90,00 гривень – виплачено 21 березня 2008 року
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Частина перша статті 9 КАС України визначає, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції закону, що діяв до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року, одноразова щорічна допомога на оздоровлення ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській ЧАЕС першої категорії, виплачується в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Згідно частини 7 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при виплаті допомоги на оздоровлення слід керуватися ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції Закону, яка існувала до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року, а не постанови Кабінету Міністрів від 26 липня 1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 20 вересня 2005 року за № 936 «Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на які посилається відповідач, що суперечать іншим нормам законів. Такий висновок суду узгоджується з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України в тім, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що грошова щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 виплачена відповідачем за 2005, 2007, 2008 роки є невірною тому, що повинна була виплачуватися виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати щорічної компенсації на оздоровлення.
Відповідно до ст. 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2005 року становить 262 гривні на місяць, з 01 квітня 2005 року становить – 290 гривень на місяць, з 01 липня 2005 року – 310 гривень, з 01 вересня 2005 року – 332 гривні на місяць гривень на місяць.
Враховуючи те, що позивачу ОСОБА_1 було виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2005 рік – 14 жовтня 2005 року, тобто коли розмір мінімальної заробітної плати становив 332 гривні на місяць, тому відповідач повинен був виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2005 рік не 90 гривень, а 1 328 гривень (332 гривні х 4). Таким чином, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2005 рік у сумі 1 238 гривень (1 328 гривень – 90 гривень).
Відповідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2007 року становить 400 гривень на місяць, з 01 квітня 2007 року становить - 420 гривень на місяць, з 01 липня 2007 року – 440 гривень на місяць, з 01 жовтня 2007 року - 460 гривень на місяць.
Враховуючи те, що позивачу ОСОБА_1 було виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік – 26 вересня 2007 року, тобто коли розмір мінімальної заробітної плати становив 440 гривень на місяць, тобто відповідач повинен був виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік не 90 гривень, а 1 760 гривень (440 гривень х 4). Таким чином, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік у сумі 1 670 гривень (1 760 гривень – 90 гривень).
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2008 року становить 515 гривень на місяць, з 01 квітня 2008 року – 525 гривень, з 01 жовтня 2008 року – 545 гривень, з 01 грудня 2008 року – 605 гривень.
Враховуючи те, що позивачу ОСОБА_1 було виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік – 21 березня 2008 року, тобто коли розмір мінімальний заробітної плати становив 515 гривень на місяць, тобто відповідач повинен був виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік не 90 гривень, а 2 060 гривень (515 гривень х 4). Таким чином, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік у сумі 1 970 гривень (2 060 гривень – 90 гривень).
Таким чином, з огляду на вищевказане, загальна сума виплат позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 року складає 4 878 гривень (1 238 гривень + 1 670 гривень + 1 970 гривень).
Згідно ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено вимоги які підлягають задоволенню в повному обсязі, тому враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, сплаченого за квитанцією № 100 від 08 липня 2009 року у розмірі 3 гривні 40 копійок, та сплачений ним за ІТЗ за квитанцією № 101 від 08 липня 2009 року у розмірі 37 гривень 50 копійок, підлягають поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 10, 11, 94, 100, 159 – 163, 185 - 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 19, 113 Конституції України, ст.ст. 48, 62, 70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції закону до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік від 28 грудня 2007 року), суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мар`їнської райдержадміністрації про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки задовольнити повністю.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації провести нарахування ОСОБА_1 щорічну компенсацію на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, з проведенням доплати недоотриманих сум у розмірі 4 878 (чотирьох тисяч вісімсот сімдесят вісім) гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 37 (тридцять сім) гривень 50 копійок, та 3 (три) гривні 40 копійок.
Звільнити Управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації Донецької області від сплати судового збору у відповідності до п. 7 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя