Справа №11-641 2010 р. Категорія: кримінальна

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Пасько Д.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Паська Д.П.

суддів: Дедик В.П., Нешик Р.І.

за участю прокурора Фінца Д.Г.

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

засудженого ОСОБА_4

розглянула 22 липня 2010 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями з доповненнями засудженого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 грудня 2009 року, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

згідно ст. 89 КК України не судимий,

визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України і йому призначено покарання у виді дев′яти років позбавлення волі.

Цивільний позов задоволено частково і з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 стягнуто 11000 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Як вбачається з вироку суду ОСОБА_4 визнаний винним і засуджений за те, що 14.01.2009 р. близько 23 год. у м. Вінниці по вул. Фрунзе, 52 в процесі сварки з колишнім чоловіком ОСОБА_5 – ОСОБА_6, яка супроводжувалася шарпаниною та штовханнями один одного дістав з кишені куртки розкладний ніж і, діючи умисно на заподіяння ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень наніс ножем два удари ОСОБА_6 Першим ударом лезом ножа було заподіяно ОСОБА_6 пошкодження кисті правої руки, а другим ударом ножем в область черевної порожнини ОСОБА_6 було заподіяно колото-різане поранення живота проникаюче в черевну порожнину з ушкодженням печінки, яке ускладнилося гострою масивною крововтратою, тобто заподіяно тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, яке наступного дня вранці в лікарні потягнуло смерть потерпілого.

Після нанесення ножем тілесних ушкоджень ОСОБА_6 ОСОБА_4 з місця пригоди зник.

В апеляції з доповненнями потерпілої ОСОБА_2 ставиться питання про скасування вироку, перекваліфікацію вчиненого ОСОБА_4 на умисне вбивство і призначення більш суворого покарання. Крім того, просить задовольнити її цивільний позов в повному об′ємі, а також призначити компенсацію дочці її сина в сумі 150 тис. грн.

Засуджений ОСОБА_4 в своїй апеляції просить вирок змінити, перекваліфікувати вчинене ним на ст. 119 ч. 1 КК України, тобто вбивство через необережність, порушити питання про кримінальну відповідальність щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за завідомо неправдиве повідомлення про злочин та дачу завідомо неправдивих показань в суді, а також просить зменшити суму, на яку задоволений цивільний позов.

На думку ОСОБА_4 у справі відсутні будь-які докази про те, що по відношенню до ОСОБА_6 він діяв умисно, до того ж суд не дослідив всі докази по справі, зокрема протоколи огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, висновки експертиз, а ті докази, які були досліджені в судовому засіданні оцінені судом упереджено з обвинувальним ухилом.

Крім того, апелянт вважає, що покарання йому призначено надмірно суворе, без врахування наявності пом′якшуючих покарання обставин та даних про його особу, сімейний стан і наявності дітей-утриманців та батьків похилого віку.

Заслухавши доповідача, виступ потерпілої ОСОБА_2, яка підтримала свою апеляцію, виступ потерпілого ОСОБА_3, який вважає, що апеляція його дружини підлягає задоволенню, а апеляція з доповненнями засудженого є необґрунтована і не підлягає задоволенню, виступ прокурора, який вважає, що вирок суду слід залишити без змін, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи, викладені в апеляціях з доповненнями колегія суддів приходить до висновку, що апеляція потерпілої ОСОБА_2 є частково обґрунтованою щодо вирішення цивільного позову і підлягає частковому задоволенню, а апеляція з доповненнями засудженого ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

На думку колегії суддів доводи засудженого про те, що у нього був відсутній умисел на заподіяння потерпілому умисних тяжких тілесних ушкоджень, а потерпілий ОСОБА_6 сам напоровся на лезо ножа, який був у нього в руці спростовуються висновком судово-медичної експертизи (а.с. 279-280), з якого вбачається, що на тілі ОСОБА_6 виявлено не одне, а два ушкодження. Перше – різана рана правої кисті. Друге – проникаюче в черевну порожнину колото-різане поранення живота з ушкодженням печінки, а це свідчить про умисність дій ОСОБА_4 і спрямованість їх саме на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що він усвідомлював наносячи удар потерпілому ножем в життєво важливий орган, тобто вина його була умисна по відношенню до злочинної дії – нанесення удару лезом ножа в черевну порожнину і необережна до злочинних наслідків – смерті потерпілого, якої він, судячи по обставинам справи не бажав, але повинен був і міг передбачити, що заподіяне ним за допомогою ножа тілесне ушкодження може викликати смерть потерпілого.

Про умисність дій засудженого щодо нанесення удару ножем потерпілому свідчать і показання свідка ОСОБА_7 про те, що йому при наданні первинної медичної допомоги потерпілий сказав, що коли він відкрив двері квартири, то його вдарили ножем.

За ситуації, що склалася між ОСОБА_4 та колишнім подружжям ОСОБА_2 ОСОБА_4 не було ніякої потреби з′являтися в нічний час до квартири, де проживали ОСОБА_6, з ножем для з′ясування стосунків. З даного факту колегія суддів робить висновок, що ОСОБА_4 взяв з собою ніж, знаючи про те, що він буде його застосовувати і як вбачається за обставин справи застосував.

Свідок ОСОБА_5 підтвердила, що в нічний час 14.01.2009 р. до їх квартири, де вона була з дочкою та колишнім чоловіком ОСОБА_6 прийшов ОСОБА_4 і ОСОБА_6 вийшов до нього поговорити на сходинкову площадку. Деякий час вона чула, що чоловіки сваряться, а потім почула викрик ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_4 його підрізав. Свідок ОСОБА_8 підтвердив, що чув від ОСОБА_6, що його підрізали. На сходах, що ведуть до квартир будинку він бачив як потерпілого, який йому розповів, що його підрізали, так і підсудного, які знаходились на сходах різних поверхів.

Наведене свідчить про те, що доводи підсудного стосовно того, що потерпілий сам наткнувся на лезо ножа, якого він дістав щоб налякати потерпілого, є надуманими і свідчать про намагання пом′якшити свою відповідальність.

Суд досить повно дослідив докази по справі і дав їм оцінку відповідно до положень ст. 67 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтувалося на всебічному, повному і об′єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи потерпілої про те, що засуджений вчинив умисне вбивство колегія суддів відхиляє як такі, що не узгоджуються з доказами по справі, в тому числі вище проаналізованими та проаналізованими районним судом у вироку, з яких вбачається, що у ОСОБА_4 була можливість за бажання вчинити умисне вбивство ОСОБА_6, нанести йому і інші удари ножем. Проте, бачачи, що ОСОБА_6 живий, сам пересувається по східцях власним ходом не зробив цього, а покинув місце пригоди задовільнившись вчиненим фактично.

З наведеного колегія суддів робить висновок, що районним судом вчинене ОСОБА_4 за ст. 121 ч. 2 КК України кваліфіковано вірно за спрямованістю умислу засудженого до злочинних наслідків – смерті потерпілого, який знайшов прояв у злочинній недбалості.

Покарання ОСОБА_4 призначено з дотриманням положень ст. ст. 50 та 65 КК України щодо мети покарання та загальних засад його призначення, враховано судом і ті обставини, в тому числі стосовно даних про особу засудженого, на які є посилання в апеляції та доповненнях до неї засудженого ОСОБА_4

При досудовому слідстві та під час судового розгляду істотних порушень положень КПК України, які би тягнули скасування вироку не виявлено.

ОСОБА_4 підписав протокол виконання положень ст. 218 КПК України, чим підтвердив, що справа йому пред′являлась прошита і пронумерована аркушами.

Відсутність прокурора в судових засіданнях, в яких в дебатах виступав ОСОБА_4 та звертався з останнім словом не є підставою для скасування вироку.

Порушення кримінальних справ за завідомо неправдиві показання потерпілих згідно положень ст. 279 КПК України не відноситься до повноважень апеляційного суду при апеляційному перегляді справ. Закон взагалі не наділяє апеляційні суди правом порушувати будь-які справи.

Апеляцію потерпілої в частині збільшення стягнень за заподіяну злочином матеріальну шкоду колегія суддів знаходить можливим задовольнити і збільшити розмір відшкодування такої шкоди на 10515 грн., витрат на виготовлення деталей пам′ятника, що підтверджується відповідною накладною (а.с. 176 т. 2), а також збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до ста тисяч гривень з врахуванням глибини тих моральних страждань та переживань, які отримала потерпіла в результаті передчасної загибелі сина ОСОБА_9

В решті позовних вимог колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляції.

З огляду на наведене, керуючись положеннями ст. ст. 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляцію з доповненнями засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Апеляцію з доповненнями потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково стосовно вирішення цивільного позову.

Крім зазначених у вироку стягнень у відшкодування матеріальної шкоди стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на пам′ятник сину в сумі 10515 грн. та збільшити відшкодування моральної шкоди до 100000 (ста тисяч) гривень.

В решті вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 грудня 2009 року стосовно ОСОБА_4 залишити без змін.

На ухвалу можуть бути подані касаційні скарги (подання прокурора) безпосередньо до касаційного суду – Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України протягом шести місяців з моменту набрання нею законної сили.

Судді:

З оригіналом вірно: