ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Львів, вул. Чоловського, 2
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-6851/08
14 листопада 2008 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сакалоша В.М.
при секретарі судового засідання Керницької І.В.
з участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довір. № 29/6420 від 13.11.2008 р.)
від відповідача: ОСОБА_2
перекладача: ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про примусове видворення громадянина ГрузіїОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. до країни походження, -
ВСТАНОВИВ:
Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду з позовом про примусове видворення громадянина ГрузіїОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. до країни походження.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що громадянин Грузії ОСОБА_202 листопада 2008 року о 04 год. 35 хв. вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України з республікою Польща поза пунктами пропуску через державний кордон на напрямку 646 прикордонного знаку, що на території Річківської сільської ради, Жовківського району Львівської області, де був затриманий прикордонним нарядом від відділу прикордонної служби «Рава-Руська» Львівського прикордонного загону на відстані близько 1000 м від лінії державного кордону, під час руху до кордону.
03 листопада 2008 року відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності Личаківським районим судом м. Львова за правопорушення передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП До нього застосовано адміністративний арешт строком на 10 діб. Позивач зазначає, що відповідач порушив встановлені чинним законодавством України Правила перетину державного кордону, потрапив в Україну з метою незаконного перетину кордону з Республікою Польща, для подальшого виїзду до країн Західної Європи. У зв'язку з наведеним, є вагомі підстави вважати, що він буде ухилятися добровільно покинути територію України, а тому підлягає примусовому видворенню з України.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач проти позову не заперечив, повідомив про те, що хоче повернутися на батьківщину, про що подав відповідну заяву.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України.
Судом встановлено, що громадянин Грузії ОСОБА_202 листопада 2008 року о 04 год. 35 хв. вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України з республікою Польща поза пунктами пропуску через державний кордон на напрямку 646 прикордонного знаку, що на території Річківської сільської ради, Жовківського району Львівської області, де був затриманий прикордонним нарядом від відділу прикордонної служби «Рава-Руська» Львівського прикордонного загону на відстані близько 1000 м від лінії державного кордону, під час руху до кодону.
Вивчаючи матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що реалізовуючи свої права та свободи, відповідач мав можливість у встановленому порядку іммігрувати в Україну або іншу країну Європейського Союзу на постійне місце проживання, не завдавши шкоди національним інтересам України, але знаючи про можливість легально в'їхати до країн, членів ЄС - вибрав найбільш легкий та незаконний спосіб, тим самим порушив правила перетину Державного кордону та порядок перебування в Україні.
З практики Європейського суду з прав людини вбачаються наступні умови, що є обов'язковими для визначення посягання на особисту свободу. Правомірними є законність, мета, підстава позбавлення свободи.
В першу чергу є законність. Зазначені у справі нормативні акти підтверджують законність утримання іноземної особи.
Друге, це мета здійснення затримання особи - запобігання вчиненню правопорушень (а в деяких випадках і злочинів) затриманою особою.
Третє, підставою позбавлення свободи відповідача й законне утримання особи можливе з метою запобігання її спроби незаконного перетину державного кордону та вжиття заходів з метою видворення (депортації) або екстрадиції. Зазначене відповідає п. 1, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1950 року.
Слід зазначити, що у відповідача відсутні кошти для виїзду з території України, родичів на території Україні він не має, до міграційної служби із відповідною заявою про набуття статусу біженця не звертався.
Відповідно до п. 3.1.1, 3.1.3 Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого наказом МВС України від 16.10.2007 року № 390, іноземці, які незаконно перебувають в Україні, поміщаються до пункту тимчасового перебування на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі держави в примусовому порядку, але не більше ніж на 6 місяців. Поміщення іноземців до пункту тимчасового перебування здійснюється за направленням МВС України, Адміністрації Державної прикордонної служби України чи Служби безпеки України або їх територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. До направлення долучаються документи, що посвідчують особу іноземця, постанова суду про затримання іноземця або його примусове видворення, матеріали адміністративного затримання іноземця, передбачені законодавством України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 6 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.
У зв'язку з наведеним та зважаючи на те, що громадянин Грузії ОСОБА_2не має в Україні близьких родичів, власного житла, законного джерела існування та законних представників на території України, а також на те, що він вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України з Республікою Польща поза пунктами пропуску через державний кордон, тим самим своїми діями грубо порушив вимоги ст. 25, ст. 28 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», згідно вимог ч. 2, ч. 5 ст. 32 цього Закону підлягає примусовому видворенню за межі території України.
Крім, того як свідчать надані суду письмові докази, відповідач визнає факт незаконного перетинання кордону держави України без відповідного дозволу та порушення норм чинного законодавства України.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог, які відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
У зв'язку з наведеним та керуючись ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 29.12.1995 р. «Про правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Примусово видворити громадянина ГрузіїОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, за межі України.
3. Продовжити термін утримання громадянина ГрузіїОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, на період необхідний для видворення за межі території України в примусовому порядку до 20 листопада 2008 року з утриманням в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, Львівського прикордонного загону.
4. Копії Постанови направити сторонам.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Сакалош В.М.