ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Львів, вул. Чоловського, 2
Справа 2а-6606/08
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19.12.2008 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,
при секретарі - Керницькій І.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
За участю: позивача; представника відповідача - ОСОБА_2. (довіреність №8859 від 05.11.2008 року)
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом до Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської області, Головного управління Державного казначейства Укаїни у Львівській області , Головного Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, в якому просить зобов'язати відповідача - Головне Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області нарахувати недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006, 2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп. та відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Вимоги мотивує тим, що йому, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з першого січня 2006 року повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога у 2006-2006 роках не виплачувалася. Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року на те, що про порушення його прав йому стало відомо лише після постановлення вказаного Рішеня, і розгляду цього питання у ЗМІ, позивач просить поновити строк для звернення до суду, за захистом порушених прав.
Ухвалою суду від 27 листопада 2008 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Відповідно до ухвали суду від 19.12.2008 року, за клопотанням позивача, з числа відповідачів виключено Міністерство фінансів України, Міністерство праці та соціальної політики України, Головне управління праці та соціального захисту населення Львівської області, Головне управління Державного казначейства Укаїни у Львівській області, та залишено єдиним належним відповідачем - Головне Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовільнити.
Відповідач надав письмові заперечення проти позову, суть яких зводиться до наступного.
На законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту, на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, та в якому порядку і яким чином обчислювати його розмір за відсутності поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, а тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні.
Представник відповідача надав пояснення аналогічні запереченням та клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідачів Державне казначейство України, Львівський обласний війсковий комісаріат клопотання, та посилання на ст.ст. 99, 100 КАС України, в якому просить відмовити позивачу в поновленні пропущеного строку для звернення до суду, у задоволенні якого судом відмовлено за відсутністю правових підстав.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-VI установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Згідно із ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Виходячи з того, що Позивач є дитиною війни, що підтверджується паспортом та довідкою про те, що він має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі і право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частинами 2 та 3 статті 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються, і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 6-рп/2007, визнаниі неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», втратили чинність, і з цього часу відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 році.
Судом встановлено, що всупереч Рішенню Конституційного Суду України відповідачем зазначена надбавка позивачу з 09 липня по грудень 2007 року не оплачувалась, тому позов в частині зобов'язання відповідача виплатити на користь позивача невиплачену щомісячну надбавку до пенсії «Дітям війни» за вказаний вище період підлягає до задоволення.
Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Щодо вимог позивача стосовно виплати щомісячної надбавки за період з січня до 09 липня 2007 року, то такі не підлягають до задоволення, оскільки положення Закону України «Про державний бюджет 2007року» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) з 9 липня 2007 року, а до того часу підлягали обов'язковому виконанню на всій території України.
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачу недоплачену соціальну допомогу за період 2006 року, то такі не підлягають до задоволення, оскільки положення Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», якими обмежувалася дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не були оскаржені до Конституційного Суду України.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачу, як дитині війни, неправомірно з 09 липня 2007 року дня набрання чинності Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 не нараховувалась надбавка до пенсії,чим порушено його конституційне право, передбачене ст. 46 Конституції України.
У відповідності до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги базуються на законі, обґрунтовані і доведені, і тому слід зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачене як дитині війни підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по грудень 2007 року включно,в задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 8, 22, 64, 95 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області н арахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1року народження невиплачену надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України « Про соціальній захист дітей війни» за період з 9 липня по грудень 2007 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.Сакалош
З оригіналом згідно
Суддя В. Сакалош