ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-5348/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  21 вересня 2009 року                                                                         

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді                                                                Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання                                        Колтун Ю.М.

з участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - старший юрисконсульт (довіреність за №309-5802/ТА від 08.09.2009 року),     

від відповідача:  ОСОБА_2. - провідний спеціаліст (довіреність за №8397/06 від 22.06.2009 року);    

В С Т А Н О В И В :

ВАТ «СКБ «Дністер»   зверну ло ся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова про визнання протиправними дій (бездіяльності) і скасування вимог.

    Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що на зобов'язання зазначені у вимогах поширюється дія мораторію, а тому такі (вимоги), на думку позивача є протиправними та підлягають скасуванню. Також протиправними позивач вважає і дії щодо скерування вимог до органу державної виконавчої служби.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити з викладених міркувань.

Відповідач у запереченні на позов за №11489/06-12 від 04.09.2009 року вважає, що вимоги  як і дії щодо скерування останніх до органу державної виконавчої служби відповідають положенням чинного законодавства, а тому підстави для визнання їх протиправними відсутні.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд виходив з наступного.

15.06.2009 року, 03.07.2009 року та 06.08.2009 року позивачем отримано від відповідача вимоги про сплату боргу за №Ю-1824, за №Ю-1978 та за №Ю-2239 із сумою заборгованості з недоїмки зі страхових внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування відповідно на 507525 грн. 09 коп., на 527111 грн. 21 коп. та на 494953 грн. 46 коп.

У відповідності до вимог абзацу 1 частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV, з наступними змінами та доповненнями, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як передбачено підпунктом «а» п.8.2 Розділу 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої  в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663, з наступними змінами та доповненнями, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування що підлягають сплаті за 3, 4, 5, 6 місяці 2009 року, суми вказані у вимогах відповідають сумам вказаним у розрахунках.

Таким чином, відповідачем обгрунтовано визначено суми у спірних вимогах.

Щодо посилань позивача на поширення дії мораторії при скеруванні вимог т при визначенні сум у вимогах, то суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року №2121-III, з наступними змінами та доповненнями, мораторій - зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Постановою Правління Національного банку України за №229 від 16.04.2009 року в банку відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 12.04.2009 року до 16.04.2010 року та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 17.04.2009 року до 16.10.2009 року.

Як передбачено п.1 ч.3 ст.85 цього ж Закону, протягом дії мораторію забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Як вбачається зі змісту наведеної статті мораторій поширюється лише на правовідносини з приводу стягнення на підставі виконавчих документів.

З врахуванням того, що спірні вимоги хоч і є виконавчими документами, згідно положень абзацу 2 ч.3 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та те, що відповідач у справі не є тим органом в повноваження якого входить здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та вживати заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення, у суду відсутні правові підстави вважати самі вимоги та скерування їх до органів державної виконавчої служби протиправними, оскільки дані правовідносини не охоплюються дією мораторію.

Посилання позивача на те, що після скерування вимог до органу державної виконавчої служби відповідач звернувся до суду за стягненням суми заборгованості, не беруться судом до уваги, оскільки виникли пізніше спірних правовідносин, а тому не стосуються предмету спору.

З огляду на викладене, в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з позивача.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 51, 71, 86, 94, 158, 160, 163, 167, 258 КАС України, суд -  

П О С Т А Н О В И В:

1.  В задоволенні позову відмовити.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 21 вересня 2009 року.

Суддя                                     В.Я.Мартинюк