Справа № 2-а-177/2009 року
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 вересня 2009 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області
у складі головуючого: судді Чемолосової С.П.
при секретарі: Імановій В.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Гуляйполе Запорізької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про поновлення пропущенного строку для звернення до адміністративного суду, визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок та виплатити щомісячну суму надбавки дітям війни, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, який уточнив в судовому засіданні, про поновлення пропущенного строку для звернення до адміністративного суду, визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок та виплатити щомісячну суму надбавки дітям війни, в якому вказав, що він являється дитиною війни відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та має право на надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” та Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” призупинена. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 року, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, та Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, якими зупинена дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані неконституційними, недоплачена державна соціальна допомога до пенсії за 2006 рік склала 1290 грн. 60 коп., за 2007 рік - 1442 грн. 70 коп., за 2008 рік - 1158 грн. 60 коп., за 2009 рік - 1045 грн. 80 коп., а разом 4937 грн. 70 коп.
Позивач прохає відновити строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів з 01.01.2006 р. по день розгляду справи в суді, визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області, щодо нездійснення вищевказаного перерахунку недоплаченої щомісячної суми допомоги дітям війни, зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області нарахувати та виплатити на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки в розмірі 30 % від мінімальної пенсії.
В судовому засіданні позивач підтримав змінені позовні вимоги, прохає суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області Таран М.С. надав суду клопотання про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги позивача не визнав в повному обсязі, в запереченнях поданих суду, вказав, що відсутні підстави для призначення підвищення пенсії
позивачу за період з 09.07.2007 р. по 01.01.2009 року, так як фінансування виплат за Законом
№ 2195 здійснюється з Державного бюджету України, протягом 2007 року, підвищення пенсії виплачувалось в порядку, встановленому ст. 111 Закону України “Про Державний
2.
бюджет України на 2007 рік”, рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 положення Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, якими призупинена дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані неконституційними, рішенням Конституційного Суду України № 10- рп/2008 р. визнано неконституційними ст. 67 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, внаслідок чого порядок обчислень підвищення пенсій став неврегульованим, з 09.07.2007 р. не визначено механізм розрахунку підвищення пенсій, позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом свого порушеного, на думку позивача права, без поважної причини, а тому прохає суд в задоволенні змінених позовних вимог відмовити. Свої заперечення надав в письмовій формі, які є в матеріалах справи.
Суд, вислухавши доводи позивача, вивчивши матеріали справи приходить до слідуючого: в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримала право на користування пільгами відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 01.01.2006 р., в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги зареєстрована з 16.02.2006 р. З 01.01.2008 р. позивачці виплачується надбавка до пенсії в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.
У період з 2006-2007 р. їй не призначалася, не нараховувалася та не виплачувалася пенсія, підвищена на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року.
З набранням чинності 01.01.2006 року Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дія ст.6 цього Закону була призупинена на 2006 рік Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”. Протягом 2007 року підвищення пенсії дітям війни виплачувалось в порядку встановленому ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яка передбачала виплату такого підвищення особам, що є інвалідами війни у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, одночасно п. 12 ст. 71 вказаного Закону дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була призупинена.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р. від 09.07.2007 року положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнано неконституційними, щодо такого зупинення дії ст.6 Закону. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 р. положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнано неконституційними положення ст. 67 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” та п. 3 розділу ІІІ “Прикінцевих положень” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Крім того, оскільки вищезазначені положення визнані неконституційними за рішеннями Конституційного Суду України, то ці норми відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України втрачають чинність і не підлягають застосуванню лише з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Конституції України до повноважень конституційного суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань передбачених цією статтею Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними.
Тому суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи із слідуючого:
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за
3.
правилами передбаченими частиною першою ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір не має.
Враховуючи приписи зазначеної у абзаці норми Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, якою встановлено право особи зі статусом “дитина війни” на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком суд вважає, що відповідач зобов'язаний призначати, нараховувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком з липня 2007 р. у сумі 406 грн.; у жовтні-грудні 2007 р. - мінімальної пенсії за віком в сумі 411 грн., та у травні-червні 2008 р. - у сумі 481 грн.; липень, серпень, вересень 2008 р. - у сумі 482 грн., жовтень, листопад, грудень 2008 р. - у сумі 498 грн.
Відповідно до вимог ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 р.” № 835 — VI від 26.12.2008 р. встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення діє, в розмірах, що діяли в грудні 2008 р., тобто цей розмір складає 498 грн.
Тому відповідач повинен призначити, нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2009 р. по день розгляду справи в сумі 498 грн. - мінімальної пенсії за віком в 2009 році.
В період з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. позивачу виплачувалось підвищення до пенсії відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”. Тому суд вважає, що позовні вимоги в цей період задовленню не підлягають, так як не грунтуються на законі.
Згідно з п. 17 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІV внесені зміни до Закону України “Про Державний Бюджет України на 2006 рік”, відповідно до яких виключено п. 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються з 01 січня 2006 року, а ст. 6 Закону — у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначенному Кабінету Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни, тобто ці пільги фактично запроваджені не були, а тому вимоги позивача щодо стягнення за 2006 р. не можуть підлягати задоволенню.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та вважає їх безпідставними з тих підстав, що наявність такої норми та відсутність іншого визначеного законом мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та його права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не можу бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За Преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ
4.
законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акамуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до п. 15 Положення “Про Пенсійний фонд України”, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління.
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України № 2195-VI від 18.11.2004 р. покладено саме на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Відповідно до глави 4 Бюджетного кодексу України про бюджетний процес та встановленому у ст. 35 Бюджетного кодексу України порядку розроблення бюджетних запитів, які враховуються при підготовці проекту Державного бюджету України суд, вважає, що правомірними вважалися б дії відповідача у разі прийняття ним участі у формування Бюджету України, як це передбачено діючими нормативно-правовими актами, тобто відповідні звернення до Головного Управління та Пенсійного фонду України з пропозиціями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності після надання Конституційним Судом України роз'яснень щодо неконституційності положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” і Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, та на наступний бюджетний період. І такої можливості, як вважає суд, відповідач не був позбавлений.
Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавства покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач по справі заперечуючи проти адміністративного позову, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача у період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 09.09.2009 р. Таких доказів відповідачем не надано.
Приписами Прикінцевих положень Закону України “Про соціальний захист дітей
5.
війни” Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Невиконання Кабінетом Міністрів України наведених норм Закону не може слугувати підставою для порушення прав позивача стосовно належної, гарантованої державою соціальної підтримки.
Доводи відповідача на відсутність відповідного фінансування даних видатків, суд, вважає безпідставними, оскільки незалежно від того чи визначено в рішенні висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, навіть при відсутності належного фінансування державою даного виду виплат, відповідач був зобов'язаний діяти на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і використовувати надані йому повноваження з метою, з якою ці повноваження надані.
Суд вважає за необхідне поновити позивачу строк звернення до суду з урахуванням обставин справи та визначених у ч. 3 ст. 2 КАС України критеріїв щодо правомірності дій чи бездіяльності відповідача — суб'єкта владних повноважень, який у даній справі виконує покладені на нього державою владно-управлінські повноваження у сфері соціального захисту та матеріального забезпечення пенсіонерів та приймає до уваги похилий вік позивача, неодноразовість внесення законодавцем змін до ст. 6 Закону № 2195-ІV від 18.11.2004 р., якими призупинялася дія цієї норми та змінювався розмір надбавки до пенсії, що у своїй совокупності заважало позивачу розумітися в нормах Законів, періоду їх дій, умов та порядку застосування строку позовної давнини, а також початку та закінчення процесуальних строків звернення до суду.
Таким чином в судовому засіданні встановлений факт протиправності бездіяльності відповідача, невиконання ним обов'язків роз'яснення особам, що перебувають у них на обліку, про належні їм за Законом підвищення до пенсії та інші виплати і про внесення змін до положень чинного законодавства, які стосуються цих осіб.
Відповідно до ст. 70, 71 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обгрунтувати належність конкретного доказу на підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків коли, щодо таких обставин не виникає спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтвердили правомірність його дій щодо відмови в перерахунку та виплати підвищення до пенсії як дитині війни.
Позовні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача підвищити пенсію відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 30% від прожиткового рівня непрацездатних з 01.06.2009 р. підлягають частковому задоволенню — до дня розгляду справи судом, так як відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист порушеного права. В задоволенні решти позовних вимог позивачу необхідно відмовити.
Таким чином, суд вважає за необхідне визнати причину пропущення строку звернення до адміністративного суду поважною та визнати протиправною бездіяльність
6.
Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та за період з 22.05.2008 по 09.09.2009 р., а також зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області нарахувати та виплатити позивачу суму недоотриманої ним пенсії за віком за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та за період з 22.05.2008 р. по 09.09.2009 р. розрахованої відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004 р. та вимог ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати у період липня-грудня 2007 р., та 22.05.2008 р. по 09.09.2009 р.
Керуючись ст.8-11, 99-100, 159-164 КАС України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», п.12 ст. 71, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст.28 Закону України «Про державне загальнообов`язкове соціальне страхування», постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про поновлення пропущенного строку для звернення до адміністративного суду, про визнання дій протиправними та зобов`язання зробити перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну суму допомоги дітям війни задовольнити частково.
Визнати причину пропущення строку звернення до суду ОСОБА_1 поважною.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та за період з 22.05.2008 по 09.09.2009 р.
Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої нею пенсії за віком за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та за період з 22.05.2008 р. по 09.09.2009 р. розрахованої відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004 р. та вимог ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати у період липня-грудня 2007 р., та 22.05.2008 р. по 09.09.2009 р.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
З повним текстом постанови сторони мають право ознайомитися 15.09.2009 року.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання її повному обсязі, апеляційна скарга може бути подана після подання заяви про апеляційне оскарження протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: