№ 2 - 12/10 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.

15 лютого 2010 р. Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого: судді Дрюка П.М.

при секретарі: Григораш В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Новосілка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ « Український Рітейл» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушено прогулу та моральної шкоди вказуючи в позовній заяві, що 20 листопада 2007 року він був прийнятий па роботу до відповідача на посаді водія 03 квітня 2000 року його було звільнено з роботи у зв'язку з втратою довіри до нього на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України.. Вважає звільнення незаконним, так як відповідно до вимог ст. 41 п.2 КЗпП України трудовий договір за ініціативою власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій робітника, який безпосередньо обслуговував грошові або матеріальні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Підставою для звільнення стала підозра керівництва товариства у крадіжки ним дизельного пального. За заявою відповідача працівники міліції провели перевірку і відносно нього було відмовлено в порушенні кримінальної справи. В поновлені його на роботі відповідач відмовив. Просить суд поновити йому строк для звернення до суду, поновити його на роботі на посаді водія та стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за березень 2009 року, а також стягнути на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги і просять суд поновити позивача на посаді водія автотранспортного засобу, стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за березень 2009 року, середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Представник відповідача вимоги позивача та його представника не визнав і пояснив, що позивач дійсно працював водієм автотранспортного засобу, і 03 квітня 2009 року був звільнений з роботи у зв’язку з втратою довіри за п.2 ст. 41 КЗпП Украни, так як між позивачем та відповідачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, відповідач встановив на автомобілі прилад, за допомогою якого збільшував пробіг автомобіля, тим самим збільшував витрати пального. Про факт встановлення вказаного приладу позивач надав письмові пояснення працівникам міліції. Після звільнення позивача з роботи заробітна плата за квітень 2009 року йому була повністю виплачена. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно наказу № 1365-к від 19 листопада 2007 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія транспортного комплексу розподільчого центру ТОВ « Український Рітейл» з 20 листопада 2007 року з посадовим окладом відповідно де штатного розкладу з повного матеріальною відповідальністю з випробувальним терміном на один місяць.

Наказом № 1252 -к від 10 червня 2008 року ОСОБА_1 було переведено водієм автотранспортного засобу транспортного комплексу розподільчого центру.

Із п. 1 Договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного між повивачем та відповідачем вбачається, що робітник, який займає посаду водія транспортного засобу або виконуючий роботу водія транспортного засобу,безпосередньо пов'язану з перевозкою цінностей, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження цінностей. Таким чином, відповідно до вказаного Договору, ОСОБА_1 взяв на себе повну матеріальну відповідальність за збереження цінностей, які він відповідно до трудового договору перевозив транспортним засобом.

Відповідно до вимог ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем( відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку посад і робіт, з якими підприємства можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність по забезпеченню збереження цінностей, які передані на зберігання працівнику, затвердженого постановою державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальної політики від 28 грудня 1977 року № 447/24 посада водія транспортного засобу не зазначена.

Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Представник відповідач в обгрунтування вимог про звільненні ОСОБА_1 з роботи зазначив, що на автомобілі, яким керував позивач, при проведенні технічного огляду було виявлено електроприлад, який збільшував показання пробігу спідометра, внаслідок чого збільшувались витрати пального, що приводить до його розкрадання. На підтвердження цього представник відповідача надав суду письмове пояснення позивача,

В якому останній підтвердив факт встановлення електронного пристрою для збільшення показників спідометру автомобіля, лист директора ТОВ « Трак-Авторитет-Донецьк» про виявлення на автомобілі, на якому працював позивач електронного пристрою, постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно позивача.

В судовому засіданні позивач зазначив, що при проведенні технічного огляду автомобіля він присутнім не був, автомобілем він керував на підставі дорожніх листів, які він отримував перед виїздом на маршрут, а після закінчення робочого часу автомобіль та ключі від нього здавались відповідальній особі, а пояснення про те, що на автомобілі він сам встановив електронний пристрій він давав під впливом посадових осіб відповідача і вказані пояснення представником відповідача спростовані не були.

Суд не може брати до уваги посилання представника відповідача як на доказ на постанову про відмову в порушенні кримінальної справі від 23 квітня 2009 року, оскільки із постанови про відмову в порушенні кримінальної справи вбачається, що рішення про відмову в порушенні кримінальної справи приймало сі відносно заступника генерального директора ТОВ « Український Рітейл» ОСОБА_2, а не позивача.

Таким чином суд вважає, що на момент винесення наказу про звільнення позивача з роботи на підставі втрати до нього довіри за ст. 41 п. 2 КЗпП України у відповідача таких підстав не було, так як факт розкрадання пального встановлено не було, посада водія до Переліку посад, з якими підприємства можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність, по забезпеченню збереження цінностей, які передані на зберігання працівнику, не значиться.

Статтею 233 ч.1 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного умісті чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня вил дачі трудової книжки. В разу пропуску з поважних причин строків, установлених ст.. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

В судовому засіданні позивач пояснив, що строк зверненні до суду ним пропущений у зв'язку з проведенням співробітниками міліції перевірок за заявою відповідача за фактом наявності у його діях складу злочину, а також звернення ним до суду за місцем знаходження відповідача, тому суд вважає причини пропуску строку звернення позивача до суду поважними і вважає необхідним поновити цей строк.

Позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача на його користь заробітну плату за березень 2009 року.

Представник відповідача надав суду платіжну відомість від 03 квітня 2009 року, з якої вбачається, що позивач отримав заробітну плату за березень 2009 року, про що свідчить його підпис. Позивач надав суду пояснення, що він дійсно ставив свій підпис у платіжній відомості, але гроші не отримував, але дані пояснення суд не може брати до уваги тому у суду немає підстав у задоволенні його вимог про стягнення з відповідача заробітної плати за березень 2009 року.

Відповідно до вимог ст.. 235 ч.2 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини другої постанови Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року « Про порядок обчислення середньої заробітної плати, збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Із виписки по картковому рахунку позивача, його середньомісячна заробітна плата перед звільненням складає 2064 грн. 26 коп.

Із копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що останній з моменту його звільненні по теперішній час не працює. Отже, його вимушений прогул становить 10 місяців 12 днів, тому заробітна плата в сумі 21647 грн. 46 коп. за час вимушеного прогулу, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача і в частині стягнення заробітної плати за один місяць та поновлення на роботі, відповідно до ст.. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення.

Позивач заявив вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 3000 грн.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП Україні» відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що порушенням трудових прав позивачу заподіяно моральну шкоду, але виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи встановлені по справі обставини, час, протягом якого позивач не працював, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а також необхідність захищати свої порушені права, встановити розмір моральної шкоди у сумі 500 грн., яка також підлягає стягненню з відповідача.

Так як позивач при зверненні до суду відповідно до ст. 88 ЦПК України був звільнений від сплати судових витрат, державне мито в сумі 216 грн. 47 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи також підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та ст. ст. 41, 232, 235 КЗпП України, керуючись ст. ст. 60,212,213,21 5,218 ЦПК У країни суд , -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

ОСОБА_1 поновити строк звернення до суду за захистом свого права.

Поновити ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортного засобу транспортного комплексу розпорядчого цен6тру ТО В « Український Рітейл» з 30 березня 2009 року.

Стягнути з розрахункового рахунку ТОВ « Український Рітейл» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 21647 гри. 46 коп. та моральну шкоду у розмірі 500 гри.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 2064,26 грн. підлягають негайному виконанню.

Рішення у повному обсязі складено 18 лютого 2010 року.

Стягнути з ВАТ « Український Рітейл» державне мито в сумі 216 грн. 47 кой. та 30 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи.

Заява на апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня подання заяви на апеляційне оскарження рішення.

Суддя Дрюк П. М.

Великоновосілківський районний суд Донецької області

смт. Велика Новосілка, вул. Фонтанна, 21, 85500, (06243) 2-17-73