ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
12 квітня 2007 р. |
№ 20-11/183 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
Головуючого |
Кота О.В., |
|
суддів: |
Владимиренко С.В., |
|
|
Шевчук С.Р., |
|
розглянув касаційну скаргу |
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 |
|
на рішення на постанову |
господарського суду м. Севастополя від 26.10.2006р. Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2006р. |
|
у справі |
№20-11/183 |
|
за позовом |
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 |
|
до |
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Пріветлівий" |
|
про |
стягнення заборгованості та штрафних санкцій, |
за участю представників:
- позивача: не з'явились,
- відповідача: не з'явились,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 року Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Пріветлівий" про стягнення 10193,87грн., яка складається з основної заборгованості в сумі 1737,58грн., транспортних витрат (вартості поїздок в суд, ВДВС), мешканням в готелі, відрядженням в сумі 1279,95грн., оплати юридичних послуг в сумі 2200грн., моральної шкоди в сумі 3690грн., інфляційних відшкодувань в сумі 667,93грн., 3% річних в сумі 156,1грн. та неотриманих доходів в сумі 462,31 грн.
Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги невиконанням ЗАТ "Торгово-виробничий комплекс "Пріветлівий", правонаступником якого є ТОВ "Торговий комплекс "Пріветлівий", рішення господарського суду м. Севастополя від 10.07.2003р. по справі №20-3/194.
Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 26.10.2006р., залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2006р., припинено провадження у справі №20-11/183 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Пріветлівий" на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. заборгованості в розмірі 1737,58 грн. та в частині стягнення збитків в розмірі 280,62 грн. за участь у виконавчому провадженні та в розмірі 32,86 грн. за ксерокопіювання, з підстав наявності рішення між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 26.10.2006р. по справі №20-11/183 (суддя Дмитрієв В.Є.) позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Пріветлівий" на користь суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 - 1000,72 грн., з яких: 112,6 грн. -3% річних, 481,76 грн. - інфляційне відшкодування, 406,36 грн. - збитки, а також витрати по сплаті державного мита на суму 10 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 11,58 грн. В іншій частині позову відмовлено, у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог.
Рішення в частині задоволення вимог позивача мотивоване тим, що на день розгляду справи відповідач не виконав рішення господарського суду, що є підставою для стягнення інфляційної складової та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України. В обґрунтування стягнення збитків на суму 406,36грн. суд першої інстанції послався на п.1 ст.257, ст.258, п.3 ст.267, п.1 ст.623 ЦК України.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2006р. по справі №20-11/183 (колегія у складі головуючого Борисової Ю.В., Горошко Н.П., Прокопанич Г.К.) апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. залишено без задоволення, апеляційну скаргу ТОВ "Торговий комплекс "Пріветлівий" задоволено. Рішення господарського суду м. Севастополя від 26.10.2006р. у справі №20-11/183 скасоване, прийняте нове рішення про відмову в задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Пріветлівий" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.
Прийнята судом апеляційної інстанції постанова мотивована: не наведенням судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні розрахунку зменшених сум штрафних санкцій; відсутністю причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача у даній справі та невиконанням рішення господарського суду м. Севастополя від 10.07.2003р. у справі № 20-3/194; не врахуванням судом першої інстанції того, що витрати, пов'язані з участю позивача у судовому засіданні 03.09.2003р. у справі №20-4/060 були предметом судового розгляду у зазначеній справі, по якій у позові відмовлено; неправильним висновком суду першої інстанції щодо витрат позивача у розмірі 37,2грн. внаслідок неправомірних дій відповідача; не узгодженням суми задоволених судом першої інстанції позовних вимог зазначених в резолютивній частині рішення з його мотивувальною частиною; не наданням судом першої інстанції належної правової оцінки доказам наданим позивачем в обґрунтування моральної шкоди.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції на стор.8 мотивувальної частини оскаржуваної постанови погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням у частині відмови у задоволенні інших позовних вимог, зазначив про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та об'єктивний розгляд обставин.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1. звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення господарського суду м. Севастополя від 26.10.2006р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2006р. у даній справі, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Пріветлівий" просить рішення господарського суду м. Севастополя від 26.10.2006р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2006р. у даній справі залишити без змін, а касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 -без задоволення.
В судове засідання 12.04.2007р. представники сторін не з'явились. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу у відсутності представників сторін.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними оскаржуваних рішення і постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у зв'язку з чим підлягають скасуванню з передачею даної справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30.05.2000р. між суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством “Торгово -промисловий комплекс “Пріветлівий” (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий комплекс "Пріветлівий") було укладено договір НОМЕР_1.
Закритим акціонерним товариством “Торгово -промисловий комплекс “Пріветлівий” не були виконані зобов`язання за цим договором, у зв`язку з чим суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 була змушена звернутися до господарського суду м. Севастополя із позовом про стягнення заборгованості в розмірі 1468,58 грн.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 10.07.2003р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.09.2003р. у справі №20-3/194 за позовом Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства “Торгово -промисловий комплекс “Пріветлівий” про стягнення заборгованості на суму 1737,58грн., позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача 1253,3грн. -основну суму боргу, 127,83грн. -збитки від інфляції, 3% річних в розмірі 87,45грн., 51грн. - державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн. та витрати по сплаті юридичних послуг в розмірі 100грн.
24.11.2003р. на виконання зазначеного рішення господарського суду по справі № 20-3/194 було видано наказ.
10.12.2006р. на адресу суду надійшло клопотання від представника Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м.Севастополі про заміну сторони на стадії виконавчого провадження на правонаступника.
Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 18.01.2005р. по справі №20-3/194 у задоволенні заяви Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Севастополі про заміну Закритого акціонерного товариства “Торгово -промисловий комплекс “Пріветлівий” на правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговый комплекс “Приветливый” відмовлено.
Постановою від 31.01.2005р. Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Севастополі закінчене виконавче провадження на підставі зазначеної ухвали господарського суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 112,6грн., втрат від інфляції в розмірі 481,76 грн., а також збитків в розмірі 406,36 грн., виходив з обґрунтованості таких вимог.
Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції зазначив про не наведення судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні розрахунку зменшених сум штрафних санкцій. Однак, прийняті судами першої та апеляційної інстанцій судові акти відносно втрат від інфляції та 3% річних, заявлених позивачем до стягнення, є неправильними, оскільки судами не з'ясовано відповідно до вимог ст. 625 ЦК України наявності простроченого відповідачем виконання грошового зобов'язання.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування неодержаних доходів у розмірі 266,21грн. суди попередніх інстанцій не зазначили норм матеріального права, на підставі яких вони дійшли таких висновків всупереч вимог ст.ст.84,105 ГПК України.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування збитків понесених позивачем на оплату транспортних витрат до місць судових засідань, витрат на оплату проживання у готелі та витрат на відрядження на суму 351,16грн., а суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні цих вимог, дійшли передчасних висновків всупереч вимог ст.ст. 614, 623 ЦК України, без з'ясування наявності факту порушення зобов'язання відповідачем, наявності і розміру понесених збитків, причинного зв'язку між порушенням та збитками, а також вини, як підстави відповідальності за порушення зобов'язання. Також передчасними є висновки судів попередніх інстанцій відносно заявлених позивачем вимог про стягнення майнової шкоди та збитків без врахування положень запроваджених ст.22 ЦК України.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди не навів підстав в обґрунтування прийнятого рішення, а суд апеляційної інстанції не врахував приписів запроваджених ст.23 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, межі перегляду справи касаційною інстанцією визначені статтею 1117 ГПК України, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови норм матеріального та процесуального права, тому наявні підстави для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.3 ст. 1119, 11110 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2006р. та рішення господарського суду м. Севастополя від 26.10.2006р. у справі №20-11/183 скасувати.
3. Справу №20-11/183 передати на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя в іншому складі суду.
|
Головуючий |
О. Кот |
|
Судді: |
С. Владимиренко |
|
|
С. Шевчук |