справа №2-а - 1350/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( в письмовому провадженні)
02 жовтня 2009 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
Суддя: Юзьвяк Б.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Дубно адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дубенської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка посилається на те, що вона перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 і від цього шлюбу має сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» вона повинна отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.
Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» розмір державної допомоги був обмежений і становив: різницю між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб, та не менше 23 відсотки прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб – для застрахованих осіб.
Однак рішенням Конституційного Суду України від 09.7.2007 року, ці обмеження скасовано, а Конституційним Судом зазначено, що норми Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», які обмежують соціальні права громадян, зокрема жінок,що мають дітей і віці до 3-х років, є неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2007 року на 2007 рік затверджено прожитковий мінімум для дітей до 6 років – з січня 434 грн, з квітня -463 грн, з жовтня -470 грн.
Позивачка вважає, що в такому разі загальна сума допомоги що повинна була бути їй виплачена становила б 5490 гривень. Фактично ж їй, як вбачається з довідки від 16 березня 2009 року виплачено за період із 05 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року допомогу в розмірі 309 гривень 33 копійки. Позивачка вважає, що за період з 01 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року їй не нараховано допомоги в розмірі 2026 гривень 67 копійок.
Крім того відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» на 2008 рік прожитковий мінімум для дітей до 6 років становив – з 1 січня 526 грн, з 1 квітня - 538 грн, з 1.липня - 540 грн. і з 1жовтня до кінця року – 557 гривень.
Таким чином загальна допомоги на дитину що належить позивачці становить 6483 гривні. Але відповідно до довідки відповідача, фактично позивачці в 2008 році нараховано допомогу на дитину в сумі 1560 гривень. Отже, як вважає позивачка, відповідачем їй недораховано допомоги на дитину на суму 4923 гривні.
І відповідно до ч.1 ст.46 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», прожитковий мінімум на 2009 рік, встановлений для дітей віком до 6 років у 2009 році становить 278,7 грн. Тоді загальна сума виплат становитиме за січень-березень 2009 року – 835 гривень 50 копійок. Але як вбачається з довідки відповідача від 20.03.2009 року за
2
січень-березень 2009 року їй нараховано допомоги на дитину в загальній сумі 390 гривень.
Різниця недорахованої допомоги на дитину за січень-березень 2009 року становить 445 гривень 50 копійок.
Тому позивачка просить визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Дубенської районної державної адміністрації щодо перерахунку їй та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та зобов’язати відповідача зробити перерахунок належної їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з врахування рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року в розмірі 5620 гривень 50 копійок.
Позивачка подала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі в письмовому провадженні.
Представник відповідача подав до суду заперечення до позову та заяву про розгляд справи без його участі.
Ознайомившись з документами у справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.
Щодо бездіяльності відповідача в при нарахувані позивачці допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку в 2007 році, то на думку суду, вона мала місце.
На цей час ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» діяла в редакції, згідно якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. І хоча дію ч.1 ст.15 цього Закону було зупинено п.14 ст.71 Закону України від 19.12.2006 р. «Про держаний бюджет на 2007 рік», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зупинення дії ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» визнано неконституційним, на що аргументовано посилається позивачка. Відповідно до змісту ч.2 ст.152 Конституції України закони та інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
В цьому випадку відповідач повинен був проводити нарахування виходячи з встановленого законом прожиткового мінімуму, що існував в період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
Але ст.99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
В своєму запереченні відповідач наголошує на тому, що щодо вимог за 2007 рік позивачкою, яка звернулась з позовом в квітні 2009 року, пропущено строк звернення до суду і відповідач просить відмовити на цій підставі в задоволенні цих позовних вимог.
Що стосується виплат за 2008 і 2009 рік, то суд приходить до висновку, що в цій частині вимоги позивачки є необгрунтованими. На 2008 і 2009 рік рік (в редакції Закону України №107-VІ від 28.12.2007 року) ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» діє в такій редакції, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
В 2008 році положення Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в цій частині не визнавались неконституційними, а отже мають закону силу, оскільки суд знову ж звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони та інші
3
правові акти або окремі їх положення , що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Позивачка не навела аргументів, що вона подала документи про сукупний дохід сім’ї за попередні шість місяців, і допомога мала б скласти в різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців більшу суму ніж встановлені законом 130 гривень і цьому випадку відповідач при нарахуванні допомоги діяв протиправно.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідач при виплаті допомоги на дітей для позивачки за 2008 рік і 2009 рік діяв на підставі і в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обгрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Суд не може прийняти до уваги доводів відповідача щодо того, що він є неналежним відповідачем і позов потрібно пре’являти до Кабінету Міністрів України чи Міністерства Фінансів України. Суд вважає необхідним зазначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так у справах «Кечко проти України», та «Бурдов проти Росії» Європейський Суд з прав людини константував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
керуючись ст.158-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дубенської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, відмовити за пропуском троку звернення до суду та безпідставністю вимог.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Дубенський міськрайонний суд з поданням в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням у 20-денний строк з дня подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги.
Постанова також може бути оскаржена і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення
постанови.
У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження в 10 денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але після цього у 20 денний строк після подання заяви про апеляційне оскарження не буде подано апеляційної скарги, постанова набирає законної сили.
В разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили у разі її не скасування судом апеляційної інстанції.
Суддя :