Справа № 2-363

                                                                                                                                             2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 жовтня 2009 року       Теплицький районний суд Вінницької області

          в складі: головуючої – судді Задорожної Л.І.,

                          секретаря – Сторожук О.М.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Теплик цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – виконавчий комітет Теплицької селищної ради, про припинення права власності на частку в спільному майні та усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення,

установив :

                   В липні 2009 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в спільному майні. Вказав, що у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 січня 1995 року йому належить 4/5 житлового будинку, який розташований в смт Теплик по вул..Щорса,13, а відповідачеві ОСОБА_3 – 1/5 цього будинку. Оскільки технічної можливості виділити належну відповідачеві частку в натурі немає, річ є неподільною, частка відповідача є незначною, спільне з відповідачкою володіння і користування будинком є неможливим, а припинення права відповідачки на належну їй частку не завдасть істотної шкоди її та членам її сім'ї, позивач просить про задоволення позову. Крім того, просить  усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_3 разом з членами сім’ї та скасування їх реєстрації за місцем проживання.

                   Ухвалою Теплицького районного суду від 27 серпня 2009 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – орган опіки та піклування – виконавчий комітет Теплицької селищної ради.

                   В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги. Пояснив, що він не має доступу до будинку, ключів від будинку не має, тому не може ним користуватись. Відповідно до рішення Теплицького районного суду від 21 квітня 2009 року ОСОБА_3 зобов’язано усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження 4/5 житлового будинку, однак, добровільно відповідач рішення суду не виконує, а в примусовому порядку його виконання він не ставить, щоб не створювати конфлікту. Також, вказав, що з 1982 року він фактично в будинку не проживає, а з 1995 року, коли він став співвласником будинку, в утриманні його не приймає участі, оскільки цьому перешкоджає відповідач. Він є власником однокімнатної квартири без зручностей в м.Сімферополь, де зареєстрований, але в квартирі не проживає, бажає вернутись в батьківську хату.

                   Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 09 липня 2009 року, підтримав заявлені вимоги, уточнивши їх в частині усунення перешкод в користуванні власністю, просить виселити з житлового будинку ОСОБА_3 з членами її сім’ї та скасувати реєстрацію за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Пояснив, що частка відповідача у будинку є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, припинення права відповідача на частку не завдасть істотної шкоди її інтересам та інтересам членам її сім’ї, тому просить припинити її право на частку, сплативши їй вартість частки в розмірі 8 941 грн., які внесені на депозитний рахунок суду.

                   Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала. Пояснила, що в будинку проживає з 1975 року, а її син ОСОБА_7 – з 1997 року, тобто від дня народження. За усною домовленістю з позивачем з 1995 року, коли було оформлено спадщину після смерті матері, вона проживає в будинку, користується ним , доглядає, а ОСОБА_1 інколи приїжджає гостювати. В 2007 році виник спір, коли позивач самостійно не зміг потрапити до будинку, так як вона була відсутня, і з тих пір між ними конфлікт. Іншого житла у неї немає, їй з неповнолітньою дитиною більш немає де проживати, тому припинення її права на частку у житловому будинку завдасть істотної шкоди її інтересам і інтересам неповнолітнього сина. Ключів від будинку вона позивачеві не передавала, так як він грубо ставиться до неї, погрожує, кричить, тому вона вважає, що спільно проживати і користуватись будинком вони не зможуть. Також, погоджується, що її частку у майні неможливо виділити в натурі.                

                   Представник третьої особи на стороні відповідача – виконавчого комітету Теплицької селищної ради – селищний голова ОСОБА_5 заперечує проти задоволення вимог, оскільки це потягне за собою порушення прав неповнолітнього, який проживає в будинку.                  

                   Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані  ними документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються  вимоги та заперечення,  об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

                   Судом встановлено, що 10 січня 1995 року Теплицькою державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого ОСОБА_1 успадкував 4/5, а ОСОБА_3 – 1/5 спадкового майна, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями по вул..Щорса,5 в смт Теплик. 24 березня 1995 року право ОСОБА_1 на

- 2 -

4/5 частини, та право ОСОБА_3 на 1/5 частини житлового будинку було зареєстроване в Тульчинському МБТІ за реєстровим №854.

                      В житловому будинку по вул..Щорса,13 в смт Теплик зареєстровані: ОСОБА_3(дошлюбне прізвище – Дубровська) ОСОБА_8 з 1975 року та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, - з 1997 року, що підтверджується записами в домовій книзі та довідкою виконавчого комітету Теплицької селищної ради за №637 від 28 вересня 2009 року.

.                   Відповідач ОСОБА_3 разом з неповнолітнім сином мешкають в будинку, іншого житла не мають, відповідач несе витрати на утримання будинку, а позивач ОСОБА_1 забезпечений іншим житлом, має у власності однокімнатну квартиру в м.Сімферополь, з 1982 року позивач в будинку не проживає, після того як став співвласником будинку в 1995 році, також, в будинку не проживає, навідувався в Теплик раз на 2-3 роки, щоб провідати родичів, довідатись до могили батька, що сам підтвердив в судовому засіданні.

                   Позивачем ОСОБА_1 внесено 01 жовтня 2009 року на депозитний рахунок  територіального управління ДСА у Вінницькій області 8 941 грн. для компенсації вартості частки відповідача, яку визначено ним  відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №1157-3-е, яку було проведено в серпні 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку.

                   За висновком судової будівельно-технічної експертизи за №2980/2981 від 09 грудня 2008 року, яку було проведено у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ в натурі житлового будинку, поділ будинковолодіння, розташованого по вул.,Щорса,5 в смт Теплик та надання можливих варіантів поділу в натурі відповідно до ідеальних часток співвласників не вбачається можливим.

                        Відповідно до підстав, визначених ч. 1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

                      За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

                       Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                       Доводи позивача про те, що спільне володіння і користування будинком є неможливим являються  передчасними, оскільки фактично питання володіння та користування житловим будинком позивачем вирішено  рішенням Теплицького районного суду від 21 квітня 2009 року, що набуло чинності, яким ОСОБА_3 зобов’язано усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження майном, а саме 4/5 житлового будинку, веранди, сараю, льоху, які розташовані по вул..Щорса,13 в смт Теплик Вінницької області.

                       Стаття 18 Закону України „Про охорону дитинства” визначає, що діти -  члени  сім'ї  наймача  або власника жилого приміщення мають право

користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

                   Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей,  незалежно від того,  здійснюються вони державними чи приватними установами,  що займаються питаннями соціального    забезпечення,    судами,    адміністративними    чи законодавчими   органами,    першочергова    увага    приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

                   На підставі викладеного суду приходить до висновку, що припинення права власності відповідача ОСОБА_3 на 1/5 житлового будинку з господарськими будівлями та усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_3 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з скасуванням реєстрації за місцем проживання, завдасть істотної шкоди її інтересам як співвласника будинку та інтересам її неповнолітньої дитини, оскільки вимоги позивача стосуються припинення права відповідача на частку в житловому приміщенні, іншим житлом відповідач з дитиною не забезпечені, відповідач з 1975 року проживає в будинку, несе витрати на його утримання, а позивач в будинку не проживає, не користується ним, іншим житлом забезпечений.

                   Керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 11, 15, 60, 208, 209, 212, 213 214, 215 ЦПК України, суд -                  

вирішив :

                  В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – виконавчий комітет Теплицької селищної ради, про припинення права власності на частку в спільному майні та усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення – відмовити.

                 Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано.

                                            СУДДЯ