УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року січня місяця 23 дня колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді                                             Берещанської І.І.,

суддів:                                                              Новікова Р.В., Сокола B.C.

при секретарі:                                                УрденкоГ.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_5, Виробничо-торгівельне підцриємство „Гранд +" про відшкодування внесків за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

04 вересня 2001 року позивачі звернулися до суду з вище вказаним позовом.

Вимоги мотивовані тим, що 25 жовтня 2000 року між ними та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір про сумісну діяльність, предметом якого була сумісна діяльність сторін по переобладнанню частки нежилого приміщення в АДРЕСА_1 у диско бар для подальшого сумісного використання з метою отримання прибутку. З цією метою вони віддали відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4. розмір внеску, який був еквівалентний трьом тисячам доларам США. Оскільки відповідачі ухилилися від подальшого виконання договору та отриманий прибуток між ними не розподіляли, тому вони просили розірвати договір та стягнути з відповідачів ОСОБА_3та ОСОБА_4 на користь кожного по 16290 грн. внесків і по 16 000 грн. моральної шкоди.

В ході розгляду справи відносно ОСОБА_4 позивачі відмовились від позову у, зв"язку з добровільною сплатою ОСОБА_4 трьох тисяч доларів США, уточнили вимоги та просили стягнути з ОСОБА_3 по 7500 грн. кожному,    провадження по справі відносно

Справа № 22-ц-506/2007 р.                                      Головуючий суду першої інстанції

                                  Захарова І.О.

                                                                         Доповідач    Сокол B.C.                                

2

вимог до ОСОБА_4 ухвалою суду від 18 серпня 2006 року   було закрито.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволені, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 7500 грн. кожному та розподілені судові витрати.

На вказане рішення суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду та ухвалити по справі нове рішення, яким в' задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказується, що суд першої інстанції, стягуючи з ОСОБА_3 7500 грн. на користь кожного з позивачів в порядку відшкодування збитків, заподіяних невиплатою частини прибутку від спільної діяльності, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачі заявляли вимоги про стягнення на їх користь сум, що є їх грошовими внесками у сумісну власність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог процесуального закону (ст. 303 ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи вимоги позову суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони по справі досягли мети, відповідно якої ними 25 жовтня 2000 року укладався договір про сумісну діяльність. Сторони переобладнали частку нежилого приміщення в АДРЕСА_1 у диско бар, який працював і відповідачами одержувався прибуток, але ОСОБА_3та ОСОБА_4 на порушення зазначеного договору отриманий прибуток не розподіляли між позивачами, тому вони понесли збитки у вигляді невідшкодованих внесків, і, враховуючи добровільну сплату ОСОБА_4 кожному з позивачів по три тисячі доларів США, суд задовольнив позов.

Але такого висновку суд дійшов, неправильно застосувавши норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.   1130 ЦК України за договором про спільну

діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти .без створення

;  юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові,

3

спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників, відповідно до ст. 1134 ЦК України - внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором або законом. Дане положення закріплене також і п. 1.7 договору від 25 жовтня 2000 року.

Зазначене було викладене і в ухвалі колегії суддів від 08 липня 2002 року (том 1, а.с. 205), але суд першої інстанції мотиви, за якими було скасоване попереднє судове рішення не врахував і ухвалив незаконне рішення. Тим самим знову проігнорував інтереси відповідача ОСОБА_3 яка, як і позивачі, являється і кредитором, і боржником по договору, тобто ні одна із сторін не повинна виконувати обов"язки безпосередньо перед іншою стороною.

Крім того матеріали справи вказують, що переобладнювалась частка нежилого приміщення в АДРЕСА_1, яке являється власністю дочірнього підприємства СОК „Юпітер" (том 1, а.с.42) і яке після закінчення строку договору оренди (15 липня 2005 року) було повернене власнику, про що свідчить п. 6.2 договору від 25 жовтня 2000 року.

Тому суд першої інстанції при вирішенні вимог позову повинен був керуватись тим, що переобладнана частка нежилого приміщення в АДРЕСА_1 була повернута власнику, тому його залучення до участі по справі було необхідним для вирішення питання відповідно до вимог ст. 1140, 364 ЦК України, п. 6.1 договору від 25 жовтня 2000 року.

Дана помилка суду першої інстанції при вирішенні справи являється безперечною підставою для скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд до суду.

На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 307, п.4 ч.І ст. 311, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:                                                                                         Апеляційну   скаргу     ОСОБА_3   задовольнити частково, рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 серпня 2006 року скасувати і направити справу   на новий розгляд до суду в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України    протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.