Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
16.09.2009 Справа № 2-а-167/09/9/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Олефіренко О.В.
сторони не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 10.03.09 у справі № 2-а-167/09/9/0170
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Садова, 4 а, м.Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)
про спонукання до вчинення певних дій
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2009 у справі № 2а-167/09/9/0170 позовОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим про спонукання до вчинення певних дій задоволено частково.
Зобов'язано відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта Автономної Республіки Крим нарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 рік в розмірі 1290,60 грн., за липень-грудень 2007 року в розмірі 742,65 грн., за червень-грудень 2008 року в розмірі 1026,60 грн.
Стягнуто з відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта Автономної Республіки Крим на користьОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 рік в розмірі 1290,60 грн., за липень-грудень 2007 року в розмірі 742,65 грн., за червень-грудень 2008 року в розмірі 1026,60 грн.
Повернуто на користьОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1грн. 70коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта Автономної Республіки Крим звернулося з апеляційною скаргою, вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати, в позові відмовити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта Автономної Республіки Крим.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи за відсутності нез'явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 (а.с. 8), є дитиною війни та відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвішується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", то має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 № 3235-IV зупинена на 2006 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року № 3367-ІV п. 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключений, тобто дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік поновлена. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року № 3367-ІV набув чинності 02.04.2006.
Отже, у 2006 році перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, передбачених, статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не існувало.
Згідно статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 № 489-V у 2007 році були внесені зміни, відповідно до яких підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до пункту 12 статті 71 цього Закону від 19.12.2006р. № 489-V зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Положення статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V, а також зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006р. № 489-V визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 положення п. 12 статті 71, а також ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09.07.2007.
Згідно з пунктом 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
При цьому, враховуючі положення частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд першої інстанції правомірно застосував для визначення розміру місячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно із частиною 1 статті 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2006 рік, затверджений у наступному розмірі: з 1 січня - 350 гривень; з 1 квітня - 359 гривень; з 1 жовтня - 366 гривень. У частині 2 статті 65 даного Закону зафіксовано, що розмір державних соціальних гарантій на 2006 рік, що визначається залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, що відповідно, дає право керуватися встановленими розмірами прожиткового мінімуму для визначення державних соціальних гарантій за Законом України "Про соціальний статус дітей війни".
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет на 2007 рік" затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Частиною 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V "Про Державний бюджет на 2007 рік" передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01.04.2007. по 30.09.2007- 410,06грн.; з 01.10.2007 по 31.12.2007 -415,11грн.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 (далі -Закон України № 107-VІ) текст статті 6 Закону України № 2195-IV викладений в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України № 107-VI визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Статтею 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VІ від 28.12.2007 встановлений розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2008 -470,00грн., з 01.04.2008 -481,00грн., з 01.07.2008 -482,00грн., з 01.10.2008 -498,00грн.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.
Однак, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання у таких випадків органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Як вбачається з поштового штемпелю на конверті, позивач звернувся до суду 26.12.2008 (а.с.9), спливу річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, не надавши суду доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
У своїх запереченнях на адміністративний позов відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог позивача про нарахування щомісячної державної соціальної допомоги (а.с. 12).
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає хибним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині нарахування та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі, передбаченому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з січня по грудень 2006 року, за період з липня по листопад 2007 року.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, дітям війни за грудень 2007 року (в межах строку позовної давності) та з червня по грудень 2008 року (після прийняття Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України №2195-IV в сумі 808,73 грн., згідно наступного розрахунку:
за грудень 2007 року 124,53грн. = (415,11грн. (411,00грн.+ 4,11грн.) х 30%);
за червень 2008 року 144,30грн. = (481,00грн. х 30%);
з липня по вересень 2008 року 433,80грн. = (482,00грн. х 30%) х 3;
з жовтня по грудень 2008 року 448,20грн. (498,00грн. х 30%) х 3;
з урахуванням виплаченого підвищення в червні-грудні 2008 року в сумі 342,10грн.:
за червень 2008 року -48,10грн.;
з липня по вересень 2008 року -48,20грн. х 3 = 144,60грн.;
з жовтня по грудень 2008 року - 149,40грн.;
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись статтями 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201, п. 2 ч. 1 ст. 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.03.09 у справі № 2-а-167/09/9/0170 змінити.
Пункти другий та третій резолютивної частини постанови змінити, виклавши у наступній редакції:
"Зобов'язати відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження щомісячну державну соціальну допомогу за грудень 2007 року в сумі 124,53грн., за червень-грудень 2008 року в сумі 684,20грн., всього 808грн.73коп.".
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена згідно ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
Повний текст судового рішення виготовлений 21.09.09
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Н.П.Горошко