У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 лютого 2007 року   кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова  від  28  листопада  2005 року щодо ОСОБА_1  

         Цим вироком

                                      ОСОБА_1,

громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ст. 296 ч.1 КК України на 1 (один) рік обмеження волі і на підставі ст.75 КК України  звільнений від  відбування  покарання з іспитовим  строком один  рік.

           В апеляційному порядку справа не розглядалася.

           Згідно з  вироком  суду,  ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 13 вересня 2005 року приблизно о 19 год. 30 хв. на сходовій клітці в будинку АДРЕСА_1 у стані алкогольного сп'яніння з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, голосно ображав мешканців будинку нецензурними словами, а потім, проявляючи особливу зухвалість, наніс удар рукою по спині ОСОБА_2, від чого остання впала і отримала легкі тілесні ушкодження.

         У касаційному поданні прокурор, не оскаржуючи правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, просить вирок щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та суттєвими порушеннями кримінально-процесуального закону. Зокрема, в поданні зазначено, що призначене ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі не відповідає вимогам ст. 61 ч.3 КК України, оскільки обмеження волі до осіб пенсійного віку не застосовується.

         Крім того, в порушення вимог ст. 334 ч.1 КПК України в мотивувальній частині вироку, крім показань самого засудженого          ОСОБА_1 в судовому засіданні, не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок суду про його  винуватість, зокрема, показань потерпілої ОСОБА_2, даних висновку судово-медичної експертизи та інших.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який  підтримав касаційне  подання, перевіривши матеріали  кримінальної справи та обговоривши наведені у касаційному поданні доводи, колегія суддів  Судової палати у кримінальних  справах  Верховного  Суду  України  визнала, що  воно підлягає  частковому задоволенню з таких  підстав.

Доведеність  вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого  йому  злочину  підтверджена  сукупністю зібраних у справі доказів, які  правильно  оцінені та обґрунтовано  покладені  судом в основу  вироку, що  по суті у  поданні  не заперечується.  Кваліфікація  злочинних дій засудженого за ч.1 ст. 296  КК  України є  правильною і також не оспорюється.

Відповідно до  ч.3  ст.61  КК  України  покарання  у виді  обмеження волі не призначається особам, що досягли пенсійного  віку.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1, 1944 року народження, на  час  постановлення  вироку  досяг пенсійного  віку, що  унеможливлює застосування  до  нього  такого  виду  покарання. Проте ці обставини суд при призначенні покарання не врахував, а отже порушив вимоги  зазначеної  вище  статті.

Водночас за змістом ст. 397 КПК України касаційний суд не вправі змінити призначене ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі на штраф або арешт, оскільки цим погіршиться становище засудженого, який звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, застосування якої в разі призначення особі таких покарань не допускається.

Таким чином, санкцією ч.1 ст. 296 КК України, за якою засуджено ОСОБА_1, передбачено лише такі покарання, які з огляду на його вік не можуть бути йому призначені.

У такому випадку, виходячи із роз'яснень, які містяться у                        п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, колегія суддів визнає, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від покарання на підставі ст. 48 КК України (у зв'язку з тим, що він уперше вчинив злочин невеликої тяжкості та перестав бути суспільно небезпечним) та відповідно до ч. 5    ст. 7, ст. 12 КПК України.

Доводи касаційного подання про порушення судом вимог                 ст. 334 КПК України, а саме:  не наведення у вироку доказів, на  яких  ґрунтується  висновок  суду,  позбавлені підстав.

З  матеріалів  справи убачається, що суд, з'ясувавши  думку  всіх  учасників  процесу, відповідно до  вимог  ч.3 ст. 299 КК  України, визнав  недоцільним  дослідження доказів стосовно  фактичних  обставин  справи,  які  ніким не  оспарювалися і  обмежився лише допитом  засудженого, що  відповідає  вимогам  ст. 301-1  КПК  України.

Вирок суду відповідає вимогам ст.ст. 323, 327, 334 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

                                               у х в а л и л а :

         касаційне подання першого заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

         Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова                         від 28 листопада 2005 року щодо засудженого ОСОБА_1 змінити:  на підставі ст. 48 КК України і відповідно до ч.5  ст. 7  КПК України  звільнити його від покарання.

С у д д і :

   Кармазін Ю.М.                         Глос Л.Ф.                    Школяров В.Ф.