У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
08.09.09 Справа №17/37/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Антонік С.Г. , Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі: Савченко Ю.В.
За участю представників:
від позивача: Пономаренко Л.Є., юрист, довіреність № 203/1-09 від 09.10.2006р.
від відповідача-1: не з’явився;
від відповідача-2: Яковенко О.А., довіреність № ВМВ 505975 від 01.04.2009 р.;
Курячий А.М., довіреність № 162/07 від 15.01.2008 р.;
від прокурора: Хорунжий С.М., посвідчення № 261 від 08.08.2006 р.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт», м. Київ,
на рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.2009 р. у справі № 17/37/09
за позовом: Мелітопольської міжрайонної прокуратури, м. Мелітополь Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах – Мелітопольської міської ради, м. Мелітополь Запорізької області,
до відповідача-1: Комунального підприємства «Житлосервіс – Авіа», м. Мелітополь Запорізької області,
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт», м. Київ,
про визнання договору оренди недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням в.о.голови Запорізького апеляційного господарського суду №1739 від 08.09.2009р. справу № 17/37/09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді: Антоніка С.Г. (доповідач); суддів: Кричмаржевського В.А., Мойсеєнко Т.В., яка прийняла справу до свого провадження.
За клопотанням представників прокурора, позивача та відповідача-2 судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за їх згодою у судовому засіданні 08.09.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.05.2009 року у справі №17/37/09 (суддя Корсун В.Л.) позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним договір оренди № ZA2211/158 нерухомого індивідуально визначеного майна від 21.12.2007р., укладений між КП «Житлосервіс – Авіа» та ТОВ «Астеліт». З КП «Житлосервіс - Авіа» у доход Державного бюджету стягнуто 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Рішення суду мотивоване ч. 1 ст. 136 ГК України, а також тим, що відповідачами порушено встановлений порядок орендних правовідносин. Факт знаходження майна на балансі підприємства не надає КП «Житлосервіс-Авіа» права виступати за договором оренди в якості орендодавця. Відповідачами не надано відповідного дозволу Мелітопольської міської ради щодо передачі майна в оренду ТОВ «Астеліт».
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, ТОВ «Астеліт» звернулось з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду скасувати, прийняти інше рішення, яким у позові відмовити.
В обґрунтування заявлених вимог відповідач-2 посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що рішенням № 170 від 09.07.2007р. виконавчим комітетом Мелітопольської міськради КП «Житлосервіс – Авіа» передано на баланс котельню з правом господарського відання тому відповідач-1 мав правові підстави на передачу спірного майна у оренду. Виконавчий комітет Мелітопольської міської ради листом № 3865/02-23-3 від 06.12.2007 р. надано відповідачу-1 право на укладання договору оренди. Вважає, що господарський суд при прийнятті рішення не обґрунтував його нормами закону та не зазначив конкретні підстави визнання договору недійсним.
Представник ТОВ «Астеліт» у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Комунальне підприємство «Житлосервіс–Авіа» у відзиві на апеляційну скаргу підтримало доводи останньої. Вважає, що при прийнятті рішення господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права. Просить задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «Астеліт», рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, суд знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2009 р. рішенням Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради № 170 «Про передачу котельні по вул. П. Ловецького 140/1 на баланс КП «Житлосервіс – Авіа» з правом господарського відання» котельню, розташовану по вул. П. Ловецького 140/1, передано на баланс КП «Житлосервіс – Авіа».
Надалі адреса вказаного майна була змінена на вул. П.Ловецького, 142/2.
21.12.2007 р. між КП «Житлосервіс – Авіа» та ТОВ «Астеліт» укладено договір оренди № ZA2211/158 нерухомого індивідуально визначеного майна від 21.12.2007р. Відповідно до п. 1.3 об’єкт оренди складається з частини димаря котельні та майданчика біля димаря, загальною площею 20 кв.м.
Мелітопольська міжрайонна прокуратура Запорізької області, вважаючи, що КП «Житлосервіс-Авіа» не мало повноважень на укладення вказаного договору, оскільки не є власником майна, а лише його балансоутримувачем, звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання цього договору недійсним.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, але з інших підстав.
Оскільки нерухоме майно, передане за спірним договором в оренду відповідачу-2, є комунальною власністю, до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна»
Відповідно до ч.1 ст. 10 цього Закону істотною умовою договору оренди комунального майна є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації. Частиною 2 цієї статті передбачено, що договір оренди в частині істотних умов має відповідати типовому договору оренди відповідного майна.
Згідно зі ст. 19 вказаного Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати. Методика розрахунку, пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.
Відповідно до п. 5.2 спірного договору оренди від 21.12.2007р. розмір орендної плати за місяць за погодженням сторін складає 1000грн. без ПДВ, ПДВ 200грн. Всього до сплати 1200грн. з ПДВ.
З аналізу змісту спірного договору, а саме положень щодо встановлення орендної плати, вбачається, що орендна плата встановлена у конкретній сумі (1200грн з ПДВ) без урахування її індексації. Крім того, вказана орендна плата встановлена сторонами договору на власний розсуд, а не розрахована відповідно до Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за оренду комунального майна, затвердженої відповідним органом місцевого самоврядування.
З урахуванням зазначених вище норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна» колегія суддів приходить до висновку, що орендна плата, визначена сторонами у спірному договорі, не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою його недійсності.
У зв’язку з невідповідністю змісту спірного договору, а саме пункту щодо встановлення розміру орендної плати, вимогам чинного законодавства такий договір є недійсним.
За таких обставин, оскільки невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права не потягло за собою прийняття неправильного рішення, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог, підстав для його скасування відповідно до ст. 104 ГПК України не вбачається. Рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.2009 р. у справі №17/37/09 слід залишити без змін. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт», м. Київ, задоволенню не підлягає.
Судові витрати за апеляційний перегляд залишити за відповідачем-2.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт», м. Київ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.2009р. у справі №17/37/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Антонік С.Г.
Кричмаржевський В.А. Мойсеєнко Т. В.