У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
08.09.09 Справа №11-07/2482-7/139/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Антонік С.Г. , Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі: Савченко Ю.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № ВМК 411157 від 07.09.09;
від відповідача: Поляков В.В., довіреність б/н від 17.11.08;
від третьої особи: Касярум С.О., посвідчення №8 від 02.08.06;
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4, м. Мелітополь Запорізької області,
на рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2009р. у справі № 11-07/2482-7/139/09
за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_4, м. Мелітополь Запорізької області,
до відповідача: Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, м. Мелітополь Запорізької області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації», м.Мелітополь Запорізької області,
про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням в.о.голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1740 від 08.09.2009р. справа № 11-07/2482-7/139/09 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді: Антоніка С.Г. (доповідач); суддів: Кричмаржевського В.А., Мойсеєнко Т.В., яка прийняла справу до свого провадження.
За заявою сторін судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за їхньою згодою колегією суддів у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.07.2009р. у справі №11-07/2482-7/139/09 (суддя Кутіщева Н.С.) у позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем було здійснено будівництво будівлі частково на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, та з порушенням містобудівельного законодавства України. Тобто спірна будівля є самочинним будівництвом в розумінні ч.1 ст. 376 ЦК України. У зв’язку з тим, що позивачем не було надано суду доказів надання йому земельної ділянки у встановленому порядку в повному розмірі під вже збудоване нерухоме майно, доказів погодження із ВАТ «Укртелеком» розташування спірної будівлі з урахуванням охоронної зони кабелю зв’язку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що земельна ділянка під спірним майном надана позивачу Мелітопольською міською радою згідно з договором оренди від 25.04.2008р. Посилання суду на відсутність виконання позивачем приписів по оформленню додаткової земельної ділянки (під навісом) та погодження з ВАТ «Укртелеком» охоронної зони кабелю, на думку позивача, не відповідають дійсності. Навіс не займає ніякої додаткової земельної ділянки.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Запорізької області скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду Запорізької області залишити без змін як таке, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник третьої особи у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та подані докази, вивчивши матеріали апеляційної скарги, знаходить її такою, що не підлягає задоволенню, а рішення залишає без змін з наступних підстав.
Відповідно до договору дарування від 05.07.2004р., укладеного між ОСОБА_6 та позивачем, ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_4 прийняв в дар незакінчену будівництвом будівлю, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (п.1 договору).
25.04.2008р. між Мелітопольською міською радою Запорізької області (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв відповідно до рішення Мелітопольської міської ради від 28.02.2008 року № 1/7 у строкове платне користування земельну ділянку в АДРЕСА_1, для реконструкції незакінченої будівництвом будівлі під магазин (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1). Пунктом 2 договору оренди земельної ділянки визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 312,17 кв.м. Згідно із п.8 договору оренди земельної ділянки він укладений на два роки, починаючи з дати його державної реєстрації.
Як вказує позивач він за власні кошти завершив будівництво самовільно, без оформлення проекту, дозволу на будівництво, на виконання будівельних робіт та залучення спеціалізованих підрядних організацій. Після завершення будівництва позивач звернувся до Управління архітектури та ДАСК відповідача для прийняття в експлуатацію зазначеної будівлі, на що отримав відмову з мотивів самовільного будівництва.
У зв’язку з цим позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду про визнання за ним права власності на закінчену будівництвом будівлю.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Запорізької області про відмову у задоволенні позовних вимог, але з інших підстав.
Відповідно до ч.1-3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Оскільки позивачем будівництво незавершеної будівництвом будівлі здійснено без належного дозволу та проекту (у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності таких дозволів або погоджень), це є самочинне будівництво.
Відповідно до п. 1 договору оренди земельної ділянки вона надавалася позивачу для реконструкції незакінченої будівництвом будівлі під магазин. Таким чином, визнання за позивачем права власності на закінчену будівництвом будівлю, що знаходиться на цій земельній ділянці, на підставі ч.3 ст. 376 ЦК України, на яку він посилається в позові як на підставу задоволення позову, необґрунтоване, оскільки земельна ділянка надавалася ПП ОСОБА_4 ще до завершення будівництва, а не після цього.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст..2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст..2 Закону України “Про судоустрій України” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і охоронюваних інтересів юридичних осіб.
З вищевказаних норм законодавства випливає, що правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Зі змісту ст..12 ГПК України вбачається, що господарським судам підвідомчі саме справи у спорах, невиключний перелік яких, наведений вказаною нормою. А також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції та справи про банкрутство.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
ПП ОСОБА_4 позов пред’явлено до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради про визнання права власності на будівлю. При цьому, ні в позовній заяві, ні в ході судового засідання позивачем не надано жодних доказів порушення або оспорювання відповідачем чи третьою особою права власності. Навпаки, право власності відповідачем та третьою особою не оспорюється.
Таким чином, як на час подачі позову так і на час розгляду справи відсутній спір між позивачем і відповідачем.
Щодо посилань позивача на звернення до Управління архітектури та ДАСК відповідача колегія суддів зазначає, що вони стосувалися розгляду питання про прийняття в експлуатацію завершеної будівництвом будівлі, а не про визнання права власності на неї.
Згідно зі ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками господарського процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані документи в підтвердження надання йому в користування чи у власність земельної ділянки під спірною будівлею вже після завершення її будівництва, а також дозвільні документи на підтвердження погодження такого будівництва.
За таких обставин, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області підлягає залишенню без змін, оскільки неправильне застосування норм матеріального права господарським судом не призвело до прийняття неправильного рішення.
Апеляційна скарга залишається без задоволення.
Судові витрати за апеляційний перегляд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України віднести на заявника апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4, м. Мелітополь Запорізької області, залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2009р. у справі № 11-07/2482-7/139/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Антонік С.Г.
Кричмаржевський В.А. Мойсеєнко Т. В.