ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2009 р. Справа № 2а-18481/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Поліщук Т.І.,
з участю прокурора Рибака А.І.,
представника позивача Бондаренко В.В.,
представника відповідача Гнатіва Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом Любомльського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції до малого приватного підприємства «Інтер’єр» про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
Любомльський міжрайонний прокурор (далі – прокурор) в інтересах держави в особі Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції (далі – Любомльська МДПІ) звернувся з позовом до малого приватного підприємства «Інтер’єр» (далі – МПП «Інтер’єр») про стягнення податкового боргу.
Вказаний позов мотивовано тим, що товариство діє на підставі Статуту, зареєстрованого виконавчим комітетом Любомльської районної ради 23.01.1992 року .
Підприємство взято на облік платника податків 14.02.1992 року в Любомльській МДПІ.
Відповідач включений до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 13364138.
Відповідач є платником податків та обов’язкових платежів, передбачених Законом України «Про систему оподаткування». Всупереч вимогам ст.ст. 4, 9 цього Закону відповідач порушує чинне податкове законодавство в частинні сплати податків та неподаткових платежів до бюджету.
В порушення вищевказаних норм за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 27817,63 гривень, з яких борг з земельного податку з юридичних осіб становить 26300,82 грн. та з податку з власників транспортних засобів – 1516,81 грн.
Любомльською МДПІ підприємству було направлено першу та другу податкові вимоги за № 1/42 від 14.01.2002 року та № 2/98 від 14.02.2002 року, однак, підприємством борг не сплачено.
17.03.2002 року Любомльською МДПІ прийнято рішення № 8 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Згідно пп. 5.4.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов’язання, несплачена платником податків у строки, визначені статтею, визнаються сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до п.п. 3.1.1 ст. 3 даного Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Представник позивача Бондаренко В.В. в судовому засіданні подав заяву про зміну позовних вимог, просить стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 20332,17 грн., з яких борг по сплаті земельного податку з юридичних осіб становить 6664,31 грн., штрафна (фінансова) санкція за несвоєчасну сплату – 8624,45 грн., пеня – 5043,41 грн., заборгованість зі сплати податку із власників транспортних засобів в розмірі 1516,81 грн., а всього – 21848,98 гривень. Суду пояснив, що сума податкового боргу на момент розгляду справи боржником не погашена, просить позов задовольнити. Борг, що є предметом позову в підприємства виник за період 2008-2009 років, фінансова санкція також нарахована в 2008 році. Сума пені в межах позовної давності Любомльською МДПІ списана, а та, що залишилась складає 5043,41 грн. Рішення Любомльської МДПІ від 21.07.2008 року про застосування до підприємства фінансової санкції не оскаржувалося.
Прокурор в судовому засіданні позов підтримав та просить його задовольнити із підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач Коляда І.І., представник відповідача Гнатів Т.М. в судовому засіданні позов визнали частково лише в сумі основного боргу, а суму фінансових санкцій та пені не визнають, оскільки не знають, за який період виникла заборгованість, відсутній її розрахунок в позові. В сумі більш як 30000 тисяч гривень підприємство в 2008 році виконало рішення попередніх судів та погасило борг із сплати земельного податку. Крім цього, в підприємства відсутні будь-які активи, а тому стягнення боргу за рахунок активів є неможливим. Також просять розстрочити сплату боргу.
Суд, заслухавши прокурора, пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов Любомльського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції до малого приватного підприємства «Інтер’єр» про стягнення податкового боргу є підставним та підлягає до повного задоволення.
Відповідно до ст. 17 ч. 1 п. 4 КАС України компетенція адміністративних суддів поширюється на спори за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно до ч. 1 п. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів.
Як вбачається із ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені закони терміни.
Статтею 3 п. 3.1 пп.3.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено підстави примусового стягнення податкових зобов’язань, а саме, активи платника податків можуть бути примусово стягнуті за рішенням суду.
МПП «Інтер’єр» включене до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 13364138, що підтверджується довідкою № 3868 про включення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України.
Згідно довідки позивача № 180 від 20.04.2005 року МПП «Інтер’єр» взяте на облік як платник податків 14.02.1992 року.
З податкових розрахунків земельного податку вбачається, що сума податкового боргу відповідача по сплаті земельного податку з юридичних осіб становить 6664,31 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення Любомльської МДПІ №0001391501/0 від 21.07.2008 року до відповідача застосовано фінансову санкцію в розмірі 8624,45 грн.
У відповідності до облікової картки платника податків відповідачу в 2008 році нараховано пеню в розмірі 11012,06 гривень.
Любомльською МДПІ списано частину боргу по пені як безнадійну заборгованість і на момент розгляду справи нарахована та несплачена пеня становить 5043,41 грн.
Згідно картки обліку платника податків та поданих розрахунків сума боргу по сплаті податку із власників транспортних засобів становить 1516,81 грн.
Як вбачається із зворотнього боку облікової картки платника податків за МПП «Інтер’єр» рахується заборгованість в сумі 21848,98 гривень.
Любомльською МДПІ вживались заходи щодо примусового стягнення боргу, зокрема, направлялися податкові вимоги за № 1/42 від 14.01.2002 року та № 2/98 від 14.02.2002 року, а також повідомлення-рішення № 0001391501 від 21.07.2008 року, яке в передбаченому законом порядку не було оскаржено та є чинними на даний час.
У зв’язку із несплатою податкових зобов’язань Любомльською МДПІ 17.03.2002 року прийнято рішення № 8 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків (відповідача) в рахунок погашення його податкового боргу.
Отже, судовому засіданні підтверджено наявність у МПП «Інтер’єр» податкового боргу, який підлягає примусовому стягненню на користь держави.
Що стосується розстрочки сплати податкового боргу, то відповідно до норм ст. 263 КАС України таке питання може вирішуватись судом на стадії виконання судового рішення, а не при його постановленні.
Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч. 3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з малого приватного підприємства «Інтер’єр» за рахунок активів в користь держави податковий борг в розмірі 21848 (двадцять одної тисячі вісімсот сорок вісім) гривень 98 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, тобто з 25 вересня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий Р.С.Денисюк