Справа 2А-1157-09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2009 року
Хмельницький міськрайонний суд в складі:
головуючого-судді Дворніка О.С.
при секретарі Норчук Р. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про стягнення підвищення до пенсії як дітям війни та зобов’язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В :
В березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому в якому просить стягнути на її користь надбавку до пенсії в розмірі 30 % передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" що становить 1 372 грн. за 2008 рік та січень-лютий 2009 року та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому здійснювати їй щомісячну виплату підвищень до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист війни».
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в силу Закону України "Про соціальний захист дітей війни", вона є дитиною війни поскільки на час закінчення Другої світової війни їй не виповнилось 18 років, що в силу ст. 6 цього Закону їй з 1 січня 2006 року було передбачено підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яке відповідач не дивлячись на рішення Конституційного Суду України не виплачує, заборгувавши в такий спосіб 1 372 грн..
В судове засідання від позивача надійшла письмова заява про підтримання позову та розгляд справи у її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з’явилась, однак подала до суду заяву в якій просить справу розглядати без їх участі, а також заперечення по справі, в яких просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позовні вимоги слід задоволити частково з слідуючих підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивач є громадянином України та станом на 2 вересня 1945 року їй було менше 18 років, що підтверджується наявними в матеріалах справи паспортними даними позивача.
В силу ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків пенсії за віком.
Дійсно Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було призупинено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни», тобто 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року в справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" у тому числі і цю норму Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" якою було призупинено дію ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" було визнано такою, що не відповідає Конституції України. Зазначена норма Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року і відповідно позивач з цього часу має право на отримання спірної надбавки до пенсії.
Зазначене рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів в зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень статей зазначених Законів України.
Аналогічне положення містить і рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10–рп/2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61,62,63,66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміни внесені Законом України від 28 грудня 2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Також Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10–рп/2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61,62,63,66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено, що ухвалюючи рішення від 9 липня 2007 року №6-рп/2007( v0a6p710-07 ) (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини). У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що "зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України" (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини). При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу I) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них нечинними (розділ II).
Більше того, відповідно до ст. 22 ч. 3 Конституції України «При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
Наведене підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України, заява №63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд приходить до висновку, що порушення прав позивача з боку відповідача знайшли своє підтвердження як в 2008 році так і станом на 28 лютого 2009 року, а тому позов слід задоволити в цій частині, однак лише з 22 травня 2008 року (дата визнання норм Державного бюджету на 2008 рік, що звужують права позивача, неконституційними) по 28 лютого 2009 року включно.
Також позивач просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в подальшому сплачувати їй як дитині війни надбавки до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 КАС країни до адміністративного суду має право звернутись з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому надалі виплачувати їй як дитині війни надбавки до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком є передчасними, оскільки не має реальних передумов порушення прав позивача, а тому в цій частині слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6,8,9,10,11,99,160,161,162,163 КАС України, ст.ст. 8,46,55,152 Конституції України, ст.ст.1,6,7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року в справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,36 частини другої ст. 56, частини другої ст. 62, частини першої ст. 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,41,43,44,45,46 ст. 71, статей 98,101,103,111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10–рп/2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61,62,63,66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задоволити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2009 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Хмельницький міськрайонний суд Львівському адміністративному апеляційному суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду О.С. Дворнік