Справа № 2а- 3998/08/0770

Ряд статзвіту 2.31.2

Код-04

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 вересня 2009 року      м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання - Гошовській К.Г.

за участю

позивача: ОСОБА_1

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі про поновлення пропущеного строку звернення до суду та зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитини війни, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 2 вересня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Постанова в повному обсязі складена 2 вересня 2009 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася позивач - ОСОБА_1 з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі (далі - відповідач), яким просить поновити строк звернення до суду та зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитини війни за 2006 - 2007 роки у сумі 2733, 30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року за № 2195-IV (далі - Закон 2195) належить до соціальної категорії "дитина війни", та згідно ст. 6 Закону 2195 з 1 січня 2006 року має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімального пенсії за віком. У 2006 - 2007 роках така допомога не виплачувалася, в той час як Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено норми Закону 2195, а відтак просить зобов'язати відповідача нарахувати невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2007 роки в розмірі 2733, 30 грн. Просить поновити строк звернення до суду, посилаючись на норми Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, а про порушення таких йому стало відомо з моменту висвітлення даного питання в засобах масової інформації, в зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України зазначеного рішення.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задовольнити в повному обсязі.

23.02.2009 р. представником відповідача подано до суду письмові заперечення на позовну заяву (лист управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі від 19.02.2009 р. року за № 1317/01), в яких проти позову заперечують, посилаючись на наступне: Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону 2195, у відповідності з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції положення п. 12 ст. 71 "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону 2195, з урахуванням статті 111 Закону України "Про держбюджет України на 2007 рік", яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно із

статтею 6 Закону 2195 виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих на яких розповсюджується дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі 50 відсотків від розміру, надбавки, встановленої для учасників війни. Стаття 6 Закону 2195 передбачає, що "дітям війни" пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Одночасно, стаття 7 цього Закону передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій (за цим Законом) здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний Фонд України, здійснює свої повноваження на підставі п. 15 Положення, через створені в установленому порядку його територіальні управління. Пункт 9 Положення про Пенсійний Фонд України передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають (кошти загальнообов'язкового державного пенсійного страхування або кошти пенсійного забезпечення). Враховуючи те, що Законом 2195 передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, тому будь-які порушення з боку саме Пенсійного фонду (що здійснює керівництво солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування) відсутні. Відмічають також, що законодавець, встановлюючи в статті 6 Закону 2195 підвищення до пенсії даній соціальній категорії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії, не визначив величини, яку слід застосовувати для розрахунку такого підвищення. Питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується виключно для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни", мало бути вирішено у законодавчому порядку, шляхом внесення змін до Закону 2195. Зважаючи на те, що законом не визначено механізму розрахунку підвищення, передбаченого вищезгаданою статтею, отже немає підстав для задоволення вимог щодо обов'язку провести перерахунок пенсій і забезпечити їх виплату.

Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі не погоджується і з вимогою позивача поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду, мотивуючи тим, що ухвалене Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 р. (про яке позивачу нібито стало відомо з засобів масової інформації), не стосується питань соціальних виплат за період 2006 року. Крім того, ст. 99 КАС України строк позовної давності встановлено в межах річного строку, тоді як позивач просить стягнути суму недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" з січня 2006 р. по грудень 2007 p., що є поза межами строку давності, а тому виплата за минулі роки органами ПФУ не може здійснюватися.

В судове засідання відповідач не з'явився, хоча про відкриття провадження в адміністративній справі, про дату, час та місце судового засідання відповідач - суб'єкт владних повноважень повідомлявся належним чином. Отже, суд вважає, що такий не прибув в судове засідання без поважних причин, про причини свого неприбуття не повідомив та згідно ч.4 ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що позивач є "дитиною війни" в розумінні ст. 1 Закону 2195. Відповідно до ст. 6 Закону 2195 позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону 2195 було зупинено. Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 відсотків, суд приходить до наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон 1058), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років

страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч. 3 ст. 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, враховуючи той факт, що Закон 1058 є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме ч. 1 ст. 28 Закону 1058 для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом 2195, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що, на думку суду, не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону 1058.

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону 2195 не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Із змісту позовної заяви та письмових заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії. Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та, задовольняючи позов в цій частині, визнати бездіяльність даного управління протиправною. Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В той же час, відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України - пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач в поданих до суду письмових запереченнях наполягав на тому, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та просив відмовити в задоволення позовних вимог з цієї підстави.

Наведені в позовні заяві причини, з яких позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду суд вважає такими, що не є поважними.

Відповідно до вхідного штампу суду - позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів лише 3 грудня 2008 року. Зважаючи на встановлений ст. 99 КАС України строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, позовні вимоги, що стосуються обставин до 3 грудня 2007 року до задоволення не підлягають, у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України та здійснює свої повноваження на підставі п. 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону 1058 рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі, та суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі здійснити перерахунок пенсії позивачеві за період з 3 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року (з врахуванням дати звернення до суду - 3 грудня 2008 року і до кінця бюджетного року) з підвищенням пенсії на 30 відсотків з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Згідно вимог частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 94, 99, 100, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі про поновлення пропущеного строку звернення до суду та зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитини війни - задовольнити частково.

2. Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі протиправною.

3. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 3 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.   Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1, 70 грн. (одна гривна сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.