№2- 1728  / 09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

09 вересня 2009 року                                 м.Маріуполь        

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

          головуючого – судді  Дзюба М.В.

                при секретарі  - Горіной Г.М.  

з участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,  

представник а в ідповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1  звернулась до суду із позовом, в якому просила   поновити її на роботі в раніше займаній посаді провідного фахівця відділу розвитку та експлуатації торговельної мережі в Донецькій області Східного регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» з місцем роботи в м.Маріуполі та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 26 травня 2009 року по день поновлення на роботі.

    В суді позивачка підтримала свої позовні вимоги та просила позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позову зазначила,  що з 05 серпня 2004 року працювала на посаді провідного фахівця відділу будівництва та експлуатації торговельної мережі в Донецькій області Донбаського регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк», а з 20.06.2007 року по день звільнення – на посаді провідного фахівця відділу розвитку та експлуатації торговельної мережі в Донецькій області Східного регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» з місцем роботи в м.Маріуполі з певним колом функціональних обов’язків. 05.03.2009 року адміністрацією банку її було попереджено про звільнення у зв’язку із скороченням штату з 12.05.2009 року. Однак той наказ було їй пред’явлено без підпису та печатки. Тоді ж їй було запропоновано можливість її працевлаштування з місцем роботи в м.Донецьку. Повідомленням від 30 березня 2009 року їй запропоновано інші посади – начальника відділу розвитку та експлуатації торговельної мережі Східного регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» з місцем роботи в м.Харкові та посаду провідного фахівця того ж відділу також з місцем роботи в м.Харкові. Однак вона на ці пропозиції не погодилась, оскільки  сама виховує малолітню дитину та має мати-пенсіонерку, тому за відсутності надання місця проживання її зарплатні не вистачило б для утримання дитини та матері. Вважала незаконним її звільнення та просила суд поновити її на роботі в раніше займаній посаді провідного фахівця відділу розвитку та експлуатації торговельної мережі в Донецькій області Східного регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» з місцем роботи в м.Маріуполі та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, з 26 травня 2009 року по день поновлення на роботі.

    Представник позивачки ОСОБА_2 під тримав позов та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що звільнення позивачки на підставі п.6 ст.36 КЗПП України є незаконним, адміністрація підприємства при її звільненні не врахувала положення ст..ст.42, 184 КЗпП України, у зв’язку з чим вона підлягає поновленню в раніше займаній посаді із виплатою на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу до моменту поновлення.

    Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги вважала безпідставними та необґрунтованими та просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову зазначила, що у зв’язку із організаційними змінами в штатному розкладі відповідно до рішення правління АКІБ «УкрСиббанк» №4\09 від 25.02.2009 року, наказу №167 від 25.02.2009 року, а також після закриття в м.Маріуполі філії  АКІБ «УкрСиббанк» та скорочення відділень банку в м.Маріуполі, зменшенням обсягу роботи на відповідній посаді саме в м.Маріуполі, наказом від 25 травня 2009 року ОСОБА_4 було змінено істотні умови праці – переведено її місце роботи з м.Маріуполь в м.Донецьк. Про зміну істотних умов праці позивачку письмово було попереджено своєчасно – за 2 місяці до змін, тобто 20.03.2009 року. Оскільки позивачка відмовилась від продовження роботи у зв’язку із істотними змінами умов праці, 25 травня 2009 року її було звільнено за п.6 ст.36 КЗпП України.

    Вислухавши сторони та дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та  у задоволенні позову відмовляє з наступних підстав.

    Відповідно до ст..3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

    Згідно ст..10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 працювала на посаді провідного фахівця відділу розвитку та експлуатації торговельної мережі в Донецькій області Східного регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» з 20.06.2007 року, звільнена з цієї посади наказом №199-вк від 22 травня 2009 року на підставі п.6 ст.36 КЗпП України.(а.с.6, 10).

Відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із змінами істотних умов праці.

Таким чином, даний пункт містить дві самостійні підстави припинення трудового договору.

Оскільки підставою для звільнення ОСОБА_1 за п.6 ст..36 КЗпП України була саме її відмова від продовження роботи у зв’язку із змінами істотних умов праці, а не її відмова від переведення в іншу місцевість, то суд і вирішив справу саме в цих межах, не приймаючи до уваги посилання представника позивачки на те, що сама установа  не переїжджала в іншу місцевість і тому звільнення позивачки у зв’язку із відмовою позивачки від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством було необґрунтованим.

Згідно ч.3,4 ст.32 КЗпП України у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тим же фахом, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці – систем чи розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення чи скасування неповного робочого часу, сумісництво професій, зміну розрядів або найменування посад та інших – працівник має бути повідомлений  не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо істотні умови праці, які існували раніше, не можуть бути збережені, а працівник не згодний на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється на підставі п.6 ст.36 КЗпП України.

Відповідно до ст..3 Господарського кодексу України підприємства самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює численність працівників та штатний розклад. У разі розгляду судом спору про поновлення працівника на роботі, суд лише перевіряє наявність підстав для звільнення  та не вирішує питання про доцільність такого скорочення штату чи чисельності працівників, оскільки власник, користуючись правом самостійної господарської ініціативи, має право за власним розсудом приймати такі рішення.

Зміни в організації виробництва та праці і неможливість їх збереження  підтверджені дослідженими судом: наказом №167 від 25 лютого 2009 року АКІБ «УкрСиббанк» «Про зміни в штатному розкладі АКІБ «УкрСиббанк» та наказом Східного регіонального департаменту №268 від 20 березня 2009 року.  (а.с.27-30)

Оскільки ОСОБА_1 була прийнята на роботу та працювала на посаді провідного фахівця відділу розвитку та експлуатації торговельної мережі в Донецькій області Східного регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк», що підтверджується записами в її трудовій книжці та відповідними наказами про переведення на цю посаду та звільнення з неї, то у зв’язку із змінами в організації виробництва та штатному розкладі, а також у зв’язку з виробничою необхідністю виконання робіт, які відносяться до її функціональних обов’язків на цій посаді, в м.Донецьку, позивачку було своєчасно попереджено про зміну істотних умов праці, а саме зміну її робочого місця  (з м.Маріуполя на м.Донецьк) – 20.03.2009 року. (а.с.31).

Позивачка не погодилась продовжити працювати після істотних змін умов праці та її відмова викладена нею власноруч на пред’явленому для ознайомленні наказі.

До того ж, ОСОБА_1 було запропоновано ще дві посади відповідно до її фаху, освіти, розміру заробітку та інших критеріїв, однак вона від цих пропозицій також відмовилась. (а.с.32).

Таким чином, відповідачем при звільненні ОСОБА_1 було дотримано всіх передбачених законом вимог.

Суд не приймає до уваги посилання позивачки та її представника  на ст..ст.42, 184 КЗпП України, оскільки ці норми  на передбачені п.6 ст.36 КЗпП України підстави розірвання трудового договору не розповсюджуються та застосовуються у випадках розірвання трудового договору за ініціативною власника чи уповноваженого ним органу (ст..40, 41 КЗпП України).

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1, поновлення її на роботі в раніше займаній посаді та стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

    На підставі викладеного, керуючись ст.32 , 36  КЗпП України, ст..ст.3,10,58-60, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про поновлення на роботі на посаді провідного фахівця відділу розвитку та експлуатації торговельної мережі в Донецькій області Східного регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – ВІДМОВИТИ.

На рішення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Донецької області в м.Маріуполі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, з подальшою подачею апеляційної скарги у 20 денний строк.

СУДДЯ