№2-1271 /09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

22 вересня 2009 року                             місто Маріуполь        

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

              головуючого – судді  Дзюба М.В.

                при секретарі  -  Петрухіной Т.Л.

з участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 наталії Петрівни до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

    Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що  21 червня 2008 року, о 06 годині 20 хвилин, під час очікування нею громадського транспорту на зупинці біля магазину «Зупинка» по вул..Ушакова в Приморському районі м.Маріуполя її було збито автомобілем «Форд Добло» держномер АН 8955 СА, який на праві власності належить відповідачу ОСОБА_3. Внаслідок цього вона отримала тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку, забою голови, грудного відділу хребту, грудної клітини, лівого колінного суглобу та витратила 1359,66 гривень на придбання ліків, а всього їй спричинено матеріальну шкоду в сумі 4404,06 гривень. Окрім того, їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в 25 000 гривень. Просила стягнути з відповідача на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 4404,06 гривень, моральної шкоди – 25 000 гривень.

    В суді позивачка підтримала позовні вимоги, просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 4 404,06 гривень, моральної шкоди 25 000 гривен. В обґрунтування позову зазначила, що внаслідок удару, який вона отримала в лівий бік, вона впала на спину та автомобіля, який рухався заднім ходом, наїхав на неї по груди. Люди, які знаходились на зупинці, допомогли їй підвестись та викликали «швидку», яка доставила її в лікарню, де надали першу медичну допомогу та відпустили додому. Пізніше її самопочуття погіршилось та через декілька днів вона потрапила до лікарні, де знаходилась на лікуванні. За цей час вона вимушена була придбати пральний порошок «Савекс» вартістю 4,40 гривень, лікарські засоби на суму 1359,66 гривень, за страховими полісами сплатила 707 гривень, на томограму мозку – 330 гривень та ще на ліки 77 гривень, на правову допомогу 2520 гривень. Всього розмір заподіяної їй матеріальної шкоди складає 4404,06 гривень. Моральну шкоду оцінює в 25000 гривень та яка полягає в перенесених моральних стражданнях з приводу ненадання їй відповідачем допомоги, фізичному болю, порушенню сну та звичайного ритму життя, втраченому доходу внаслідок зменшення загальної працездатності.

    Представник позивачки ОСОБА_2 підтримала заявлений позов та просила його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав частково та не заперечував проти його часткового задоволення. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що виїжджаючи з майданчика біля магазину «Зупинка» по вул..Ушакова, він рухався заднім ходом та скоїв наїзд на позивачку – ледь штовхнув її, він чого вона впала на коліна, а не на спину, як вона зазначає. Окрім того, автомобіль має низьку посадку та ніяк не міг наїхати на позивачку, оскільки в задній частині автомобілю розташовані агрегати, які мають високу температуру, внаслідок чого їй мали бути спричинені опіки. Він зупинив авто, вийшов з нього та образу викликав ДАЇ та «швидку». В той же день він з товаришем приїжджали до потерпілої додому, однак тої не було вдома. Через декілька днів  він знов намагався врегулювати це питання з позивачкою, пропонував позивачці матеріальну допомогу в розмірі оплати лікування в сумі біля тисячі гривень, однак та відмовилась, оскільки на її думку це було замало. Заперечував наявність в позивачки черепково-мозкової травми, оскільки позивачка головою не вдарялась та ані під час огляду лікарем «швидкої», ані в подальшому під час проведення експертизи, в неї не виявлено такої травми, окрім синців та подряпин на кінцівках.    

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків  та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та задовольняє позов частково з наступних підстав.  

    Так, судом встановлено, що 21 червня 2008 року, о 06 годині 20 хвилин, водій ОСОБА_3, керуючи належним йому на праві власності автомобілем «Форд Добло» держномер АН 8955 СА, по вул.Ушакова в Приморському районі м.Маріуполя, біля магазину «Зупинка», рухаючись заднім ходом, не був уважним та не слідкував за дорожньою обстановкою, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, внаслідок чого їй було спричинено тілесні ушкодження.

    Постановою Приморського районного суду м.Маріуполя від 16 січня 2009 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. (а.с.6)

    Постановою Апеляційного суду Донецької області  від 12.02.2009 року  скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову суду від 16.01.2009 року – без змін. (а.с.7).

Відповідно до ст..1187 ч.2 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, на відповідних правових підставах володіє транспортним засобом.

    Автомобіль «Форд Добло» 2003 року випуску, держномер АН 8955 СА на праві власності належить ОСОБА_3, що підтверджується наявною в матеріалах справи про адміністративне правопорушення копією тимчасового реєстраційного талону.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що в даному випадку обов’язок відшкодувати заподіяну внаслідок ДТП пряму матеріальну шкоду має нести відповідач ОСОБА_3, як власник джерела підвищеної небезпеки.

Щодо обсягу та характеру тілесних ушкоджень, які заподіяні позивачці, то суд вважає недоведеним отримання нею черепково-мозкової травми внаслідок дорожньо-транспортної події, оскільки: по-перше, під час проведеного судом з участю сторін огляду автомобілю відповідача встановлено, що відстань від дорожнього покриття та нижніх виступаючих частин автомобілю складає 18-21 см, що ставить під сумнів її пояснення про те, що автомобіль на неї наїхав по груди та унеможливлює цю обставину через відсутність інших тілесних ушкоджень (сдавлень або  переломів кінцівок, кісток, опіки від взаємодії із нагрітими виступаючими агрегатами авто, забої тощо); по-друге, під час первісного огляду лікарем бригади швидкої медичної допомоги виявлені наступні тілесні ушкодження –подряпина лівого колінного суглобу та правої стопи, інших скарг, в тому числі характерних для травми голови, вона не висловлювала та інших тілесних ушкоджень лікарем не виявлено (а.с.28); по-третє, згідно акту судового-медичного обстеження №1072 від 08.08.2008 року,  експертною комісією не виявлено даних за черепково-мозкову травму у ОСОБА_1, про що свідчить відсутність факту втрати свідомості та будь-яких ушкоджень в області голови, а неврологічна симптоматика мала місце і раніше через наявне в неї захворювання – дисциркуляторну атеросклеротичну енцефалопатію.

Як визнано самою позивачкою, всі матеріальні витрати вона несла у зв’язку із лікуванням в неврологічному відділенні, витрат через отримання травми коліна та стопи вона не несла, що нею було визнано в суді. Тому в даному випадку суд вважає, що через отримані внаслідок ДТП тілесні ушкодження у вигляді подряпини лівого коліна та правої стопи, вона матеріальної шкоди не зазнала, а тому не визначає суму до стягнення.

Щодо витрат на придбання ліків під час проходження лікування в неврологічному відділенні та на обстеження (томограму), то в цій частині суд вважає, що прямий  причинний зв’язок між подією та наслідками не доведений позивачкою та у цій частині позову відмовляє.

Щодо наданих позивачкою страхових полісів, то суд зазначає, що в даному випадку мали місце договори добровільного страхування, а тому їх вартість не може бути визнана прямою матеріальної шкодою.

Стосовно позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд виходив з наступного.

Згідно ст..23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: в фізичному болю та стражданнях, які особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров’я; душевних стражданнях внаслідок протиправної поведінки відносно її, членів родини або інших близьких родичів; душевних стражданнях внаслідок втрати або пошкодження її майна;  приниженні честі та гідності особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За ст..1167 ЦК України моральна шкода, спричинена фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її спричинила, за наявності її вини.

    Щодо позовних вимог в частині стягнення заподіяної моральної шкоди, суд враховує наведені позивачем доводи щодо тих негативних наслідків, які спричинені неправомірними діями відповідача, зміну звичного образу життя та моральних страждань позивача внаслідок пошкодження належного йому майна .

Однак стосовно розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд керувався положеннями ст..23 ЦК України та роз’ясненнями, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до п.9 якої розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог в залежності від характеру та об’єму заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. В даному конкретному випадку, виходячи з обставин справи та наданих позивачем доказів,  заявлений ОСОБА_1  розмір моральної шкоди – 25 000 гривень суд вважає завищеним, та з урахуванням обставин справи та того, що відповідач вживав заходи до добровільного відшкодування шкоди, пропонував грошові суми позивачці, однак та її родичі від них відмовлялись, а також враховуючи встановлені та  доведені в судовому засіданні реальні наслідки події,    знижує цей розмір до розумних меж та стягує з відповідача на користь позивачки 1000 гривень, визнавши, що внаслідок отриманих через ДТП тілесних ушкоджень вона зазнала моральних страждань та фізичного болю.

    Висновок психолога ОСОБА_4 суд оцінює критично та не може його прийняти в обґрунтування заявленої суми моральної шкоди, оскільки як вона сама пояснила суду, всі дані про обставини події були їй відомі з наданих представником позивачки ОСОБА_2 документів, в тому числі пояснення свідків на бланках ДАЇ, виписні епікрізи з історій хвороб, медична картка ОСОБА_1, матеріали адміністративної справи тощо. Нею також було встановлено факт втрати ОСОБА_1 свідомості після події, знову ж таки зі слів самої ОСОБА_1, хоча такий факт об’єктивно нічим не підтверджений, в тому числі медичними документами та спростовується актом СМЕ від 08.08.2008 року.

    Також суд не стягує витрат на правову допомогу, оскільки ОСОБА_2 приймала участь як представник сторони, а не адвокат, який надає правову допомогу.    

Стосовно відшкодування судових витрат, то суд, відповідно до положень ст..88 ЦПК України, задовольняючи частково позовні вимоги, стягує з відповідача на користь позивачки судові витрати (сплачений збір за інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 гривень), та на користь держави судовий збір в сумі 8,5 гривень.

    На підставі викладеного, керуючись ст..ст.10, 57-60, 212-215 ЦПК України, ст..23, 1166, 1167, 1187,  1192 ЦК України, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд  

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1  відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень, та у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення 30 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на корсить держави судовий збір в сумі 8,5 гривень.

На рішення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10денний строк з моменту його проголошення, з  подальшою подачею апеляційної скарги протягом 20 днів, або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.

СУДДЯ