Справа №2а-6092/08/0770

Рядок статзвіту - 2.19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2009 року      14 год. 40 хв.  м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Андрійцьо В.Д.

при секретарі судового засідання - Повханич Г.П.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 (дов. від 20.01.2009 р.)

представника відповідача - Кедюлич Н.В.( дов. № 10663/07 від 05.11.2008р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -

 

ВСТАНОВИВ:

 

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного Фонду України в м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області, якою просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року, а також зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитини війни за 2006 - 2007 - 2008 роки в сумі 3 891, 90грн..

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що він народився 13 січня 1941 року і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року за № 2195-IV (надалі Закон України № 2195-ІV) належить до соціальної категорії «Дитина війни».

Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімального пенсії за віком. У 2006-2007-2008 роках така допомога йому не виплачувалася, в той час як Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/ 2007 від 9 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено норми Закону України № 2195-IV, а відтак просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з

 

01.01.2006 року до 31.12.2007 року та зобов'язати відповідача нарахувати невиплачену йому щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007-2008 роки в розмірі 3891, 90 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з обставин викладених у позовній заяві підтримав. Просив суд задовольнити позов.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, яким проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав з мотивів викладених у запереченнях, дав аналогічні їм пояснення, зокрема пояснивши, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України №2195-IV, у відповідності з якою дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України положення пункту 12 статті 71 «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України № 2195-IV, з урахуванням статті 111 Закону України «Про держбюджет України на 2007 рік», яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно із статтею 6 Закону України № 2195-IV виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 50% від розміру, надбавки, встановленої для учасників війни. Стаття 6 Закону України № 2195-IV передбачає, що «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Одночасно, стаття 7 цього Закону передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій (за цим Законом) здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний Фонд України»,

здійснює свої повноваження на підставі п. 15 Положення, через створені в установленому

порядку його територіальні управління. Управління Пенсійного Фонду України в м. Хуст та Хустському районі здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного Фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України, бюджет Пенсійного Фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Пункт 9 Положення «Про Пенсійний Фонд України» передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають (кошти загальнообов'язкового державного

пенсійного страхування або кошти пенсійного забезпечення). На підставі статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно, дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи те, що     Законом України №   2195-IV передбачено,  що

 

фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, тому будь-які порушення з боку саме Пенсійного фонду (що здійснює керівництво солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування) відсутні. Окрім зазначеного вище, потрібно відмітити, що законодавець, встановлюючи в статті 6 Закону України № 2195-IV підвищення до пенсії даній соціальній категорії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії не визначив величини, яку слід застосовувати для розрахунку такого підвищення. Питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується виключно для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «Дитина війни», мало бути вирішено у законодавчому порядку, шляхом внесення змін до Закону України № 2195-IV. Зважаючи на те, що законом не визначено механізму розрахунку підвищення, передбаченого вищезгаданою статтею, то немає підстав для задоволення вимог позивача про визнання бездіяльності управління Пенсійного Фонду України в м. Хуст та хустському районі Закарпатської області протиправною і обов'язку провести перерахунок пенсій і забезпечити їх виплату. Відповідачем також вказано на те, що у 2006 році норма статті 6 Закону України № 2195-IV не діяла у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік». Крім того, відповідач вказав на те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду відповідно до статті 99 КАС України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України № 2195-IV. Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 пунктом 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України № 2195-IV було зупинено, як було зупинено цю ж норму в 2006 році Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік».

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 22 травня 2008 року не поширюється. Рішення Конституційного Суду

 

України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про

внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», яким у

2006 році зупинялася дія статті 6 Закону України № 2195-ІV Конституційним Судом

України не приймалося, а тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з

09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 28 частини 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч.3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України № 2195-IV, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам статті 28 частини 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України № 2195-IV не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та хустському районі Закарпатської області є належним відповідачем по даній справі.

Відповідно до ст. 9 частини 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини

 

(аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Зазначене положення КАС зобов'язує суд для усунення прогалини у правовому регулюванні відносин застосувати інститут аналогії закону і права.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, а тому застосовуючи відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України аналогію закону, суд вважає, що позивачем не було пропущено строк звернення до адміністративного суду і перерахунок пенсії позивача слід провести з 9 липня 2007 року - з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, до 31 грудня 2007 року - до кінця бюджетного року.

Із змісту позовної заяви та доводів представника відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні та виплаті зазначеного підвищення до пенсії.

Згідно із ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки представник позивача посилається на неправомірність нарахування та невиплати відповідачем передбаченої законом державної соціальної допомоги, суд вважає за необхідне з метою повного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог визнавши також бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області протиправною та зобов'язати відповідача провести відповідні виплати.

Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Згідно вимог частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 71, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд. -

 

ПОСТАНОВИВ:

 

1.        Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

 Визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України у м. Хуст та Хустському районі протиправною.

 

3.        Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Хуст та хустському (90400, м. Хуст, вул.  І. Франка, 149) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

4.        Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати в розмірі 1 (одна) грн.70 (сімдесят) коп.

5.        В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.