Справа № 2- а 155

2010р.

ПОСТАНОВА

Ім’ям України

15 червня 2010р. Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі головуючого: судді Триголової В.М.;

при секретарі Носилевській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ніжині справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Олександрійського ДАІ Кіровоградської обл. Шаповалова Володимира Володимировича про визнання незаконними дій і скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, пославшись на те, що 18 січня 2010 р. він, керуючи автомобілем, рухався в напрямку з м. Олександрії Кіровоградської обл. до м. Кременчук. При виїзді з м. Олександрії його зупинив інспектор ДАІ – відповідач по справі. Обдивившись його автомобіль, відповідач сказав, що в автомобілі лампочка в габаритах світить недостатньо ясно, потім інспектор ДАІ запросив його до свого автомобіля і запропонував підписати протокол, в якому були зазначені його анкетні дані. Він відмовився підписати протокол. Після цього відповідач віддав йому документи і він поїхав. 31 січня 2010 р. він отримав постанову, згідно з якої він притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за те, що він не надав переваги в русі пішоходу на пішохідному переході.

Так як він правил дорожнього руху не порушував, він просить дії відповідача визнати незаконними і винесену ним постанову скасувати.

В суді позивач позов підтримав і прояснив, що 18 січня 2010р. він, керуючи автомобілем, рухався по м. Олександрії Кіровоградської обл. На одній з вулиць його зупинив відповідач і заявив претензію, що в його автомобілі недостатньо ясно горять лампочки на габаритах, а потім запросив його до своєї машини. Коли він пішов в машину відповідача, той запропонував йому підписати чистий протокол, в якому були вказані лише його, позивача, анкетні дані. Він відмовився це зробити. Тоді відповідач віддав йому документи і він поїхав.

Приблизно 30 чи 31 січня 2010р. він отримав по пошті постанову, якою відповідач наклав на нього адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за те, що він не пропустив пішохода на нерегульованому пішохідному переході. Він такого порушення не вчиняв і в місці його зупинки не було пішохідного переходу, а тому просить дії відповідача визнати незаконними і скасувати постанову.

Відповідач до суду не з’явився, але надіслав заперечення, в якому позову не визнає і вказує, що на вул.50 років Жовтня в м.Олександрія Кіровоградської обл. 18 січня 2010р. він зупинив позивача, який керував автомобілем, так як той не пропустив пішохода на пішохідному переході. Пішохідний перехід знаходився приблизно за 20м. від того місця, де був зупинений автомобіль позивача. Він склав протокол про адміністративне правопорушення, а потім виніс постанову, якою наклав на позивача адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Він вважає, що діяв згідно з законом і тому просить в позові позивачеві відмовити по суті і в зв’язку з тим, що він пропустив строк давності.

Згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність дій чи бездіяльності, а також рішень суб’єкта владних повноважень, яким є відповідач, обов’язок доказувати правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач доказав правомірність своїх дій і рішення. Це підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, з якого видно, що 18 січня 2010р. ОСОБА_1, керуючи автомобілем на вул. 50 річчя Жовтня в м.Олександрії не надав переваги в русі пішоходу на пішохідному переході. Згідно зі ст. 256 КУпАП в протоколі, крім іншого, викладається і пояснення особи, відносно якої він складений. З протоколу складеного на ОСОБА_1 видно, що пояснення дати він відмовився, не заявив про свідка, на якого посилався в суді.

Сам ОСОБА_1В в заяві вказував, що він відмовився підписати протокол. В суду він також говорив про це, але наголосив, що відповідач не дав йому протоколу в руки, але нічим це не підтвердив. Таким чином, при складання протоколу ОСОБА_1 нічим його не спростував: він не написав пояснення про те, що протокол не заповнений, як він це говорив в суді, що він правопорушення не вчиняв, і не заявив про свідка. Отже відповідач на законних підставах наклав на нього адміністративне стягнення. В суді допитувався свідок ОСОБА_2, який пояснив, що він їхав разом з позивачем в його автомобілі 18 січня 2010р. в м. Олександрія. Їх зупинив відповідач, який забрав ОСОБА_1В до себе в автомобіль. Що вони там робили, про що говорили і який протокол склав відповідач, йому невідомо.

Як на доказ позивач посилався на відеозапис, який за його словами, він зробив в лютому 2010 р. в місці, де зупиняв його відповідач. В суді оглядався цей відеозапис. На відеозаписі зображений автомобіль, якийсь чоловік, і якась вулиця. Цей чоловік коментував, що нібито на відеозапису зображене те місце, де зупиняв позивача відповідач і чоловік, що його коментував, вказує, що даному місці пішохідного переходу немає. В суді позивач підтвердив, що чоловік, що коментує відеозапис – це він.

Суд не може сприйняти цей відеозапис як доказ, так як цей відеозапис аматорський, і він ні чим не підтверджує, що подія, відображена в ньому відбувається в м. Олександрії і саме в цьому місці, де був складений на позивача протокол про адміністративне правопорушення.

Таким чином, в позові позивачеві слід відмовити і по суті, і в зв’язку з пропуском ним строку для звернення до суду.

Постанова, яку оскаржує позивач, винесена 18 січня 2010 р., а до суду він звернувся 01 лютого 2010 р. Ні в позовній заяві, ні в суді позивач не просив поновити йому строк для звернення до суду. Між тим, відповідач в запереченнях просить відмовити позивачеві в позові і за пропущеним ним строку для звернення до суду. А згідно зі ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом є підставою для відмови в задоволенні позову, якщо на цьому наполягає одна з сторін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 160 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 відмовити в позові до інспектора Олександрійської обл. Шаповалова Володимира Володимировича про визнання незаконними дій і скасування постанови.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд .

Заява про апеляційне оскарження постанови подається до суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ніжинського

міськрайонного суду ОСОБА_3