Справа № 2-1042/11

Провадження № 2-1042/11

РІШЕННЯ

Іменем України

08.02.2011 року м. Миколаїв

Заводським районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Бобрової І.В.,

при секретарі - Демянюк І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Торжок» ВАТ «КИТ - Кєпитал» про зміну дати і формулювання причин звільнення, оплату вихідної допомоги, оплату часу вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 20010 року позивачка звернулася до суду з позовом ДП «Торжок» ВАТ «КИТ - Кєпитал» про зміну дати і формулювання причин звільнення, оплату вихідної допомоги, оплату часу вимушеного прогулу, -

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка працювала в ДП «Торжок» ВАТ «КИТ - Кєпитал» на посаді головного бухгалтера з 03.07.2006 згідно наказу №35-К. 30 червня 2010 року вона звернулася до керівництва з заявою, в якій просила звільнити її за статтею 38 КЗпП України у зв’язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та розрахувати її з 05 липня 2010 року у зв’язку з інвалідністю. 05 липня 2010 року, в порушення законодавства, її не було звільнено, тому вона була змушена звернутися до Територіальної державної інспекції праці у Миколаївській області. Внаслідок проведеної перевірки, були встановлені порушення законодавства про працю з боку ДП «Торжок» ВАТ «КИТ - Кєпитал». 09 вересня 2010 року поштовою бандероллю вона отримала наказ від 03.09.2010 року № 136 про звільнення її з за п. 4 ст. 40 КЗпП України, рішення ради трудового колективу та новий бланк трудової книжки з зазначенням останнього місця роботи. Посилаючись на те, що внаслідок неотримання вчасно трудової книжки, безпідставного формулювання причин звільнення не мала змоги працевлаштуватися, просила суд визнати формулювання причин звільнення таким, що не відповідає чинному законодавству; зобов’язати ДП «Торжок» ВАТ «КИТ - Кєпитал» звільнити її за ініціативою працівника у зв’язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю за статтею 38 КЗпП України з дати прийняття рішення по справі; зобов’язати відповідача видати оригінал або належним чином оформлений дублікат трудової книжки; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.07.2010 року по дату винесення рішення; стягнути вихідну допомогу в сумі 16 200 грн.; поновити строк для подання позовної заяви, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначив, що позивачку було правомірно звільнено за прогул, що підтверджується належним чином оформленими актами відсутності на робочому місці; вдень звільнення з нею проведено повний розрахунок; вимоги, щодо видачі оригіналу трудової книжки безпідставні, оскільки ОСОБА_1 була відповідальною особою за ведення трудових книжок, мала до них доступ, та актом інвентаризації документів, які знаходилися в сейфі позивачки, встановлено, що її трудова книжка відсутня, також вказав на пропущення позивачкою строку позовної давності.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Так судом встановлено, що позивачка перебувала з відповідачем в трудових відносинах з 03.07.2006 року. 30 червня 2010 року, перебуваючи в відпустці, вона звернулася до керівництва ДП «Торжок» ВАТ «КИТ - Кєпитал» з заявою про звільнення за ст. 38 КЗпП України у зв’язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю. До заяви нею була додана довідка огляду МСЕК серії MCE 09 № 057925 від 16.02.2010 року, де зазначена третя група інвалідності та зроблено висновок про умови та характер праці: «головним бухгалтером працювати не може, протипоказаний труд з емоційним навантаженням, за комп’ютером. Може виконувати труд 1-2 кл. важкості», на підставі якої ОСОБА_1 просили розрахувати її з 05.07.2010 року, як інваліда, що має право звільнитися в зручний для нього час. В передбачуваний день звільнення 05.07.2010 року позивачка вийшла на роботу, розрахунку не отримала і була звільнення за прогули за п.4 ст. 40 КЗпП України з 03.09.2010 року.

Відповідно до ч.З ст.38 КЗпП України - працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. Згідно до ст.44 КЗпП України - при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - вихідна допомога виплачується у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Факт порушення роботодавцем законодавства про працю знаходить своє підтвердження в листах Територіальної державної інспекції праці у Миколаївській області від 27.02.2010 року № Н-46-01, 17.07.2010 року № Н-207-01, листі прокуратури Заводського району м. Миколаєва від 17.09.2010 року № 395-10, в яких зазначено, що при проведенні перевірки були встановлені порушення ч.З ст.30 ЗУ «Про оплату праці», ч.1 ст.149 та ч. 4 ст.149 КЗпП України вжиті заходи адміністративного впливу.

До того ж, як вбачається з аналізу норм трудового законодавства, звільнення за вчинений прогул є дисциплінарним стягненням і повинне здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень, що не було дотримано ДП «Торжок» ВАТ «КИТ - Кєпитал».

Стаття 235 КЗпП України передбачає, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

З викладеного вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивачки, щодо звільнення її за ч. З ст. 38 КЗпП України.

Стосовно трудової книжки, судом встановлено, що в 2010 році позивачка зверталася до Управління пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва для оформлення пенсії по інвалідності. 3 11.02.2010 року вона таку пенсію отримала. Згідно листа від 25.01.2011 року № 1155/06 УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва, оригінал трудової книжки, який ОСОБА_1 JI.I надавала для оформлена пенсії, був нею отриманий на руки 31.05.2010 року. В судовому засіданні позивачка не довела суду, що після отримання оригіналу трудової книжки вона повернула її на підприємство в встановленому законодавством порядку. До адміністрації ДП «Торжок» ВАТ «КИТ - Кєпитал» з заявою про втрату та видачу дублікату трудової книжки не зверталася.

До того ж, згідно листа КП «Гостехобслуговування» Миколаївської обласної державної адміністрації № 127 від 18 січня 2011 року ОСОБА_1 JI.I. працює на посаді головного бухгалтера з 12 липня 2010 року (наказ № 105-К від 07.07.2010 року). На підставі чого, суд, вважає, що вимоги позивачки з посиланням на ч.З ст. 235 КЗпП України: «Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу...» не підлягають задоволенню, оскільки наказ про працевлаштування виданий 07.07.2010 року, тоді як звільнитися ОСОБА_1 Л.1. мала намір з 05.07.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 233, ст. 234 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли вій дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин цього строку суд може поновити цей строк.

У розумінні цієї норми права спір про звільнення - це спір працівника, що випливає з факту розірвання (припинення) з ним трудового договору. Отже, спір про зміну формулювання причин звільнення повинен бути заявлений до суду в зазначений вище місячний строк.

З матеріалів справи вбачається, що з наказом про звільнення ОСОБА_1 JI.I. була ознайомлена 09 березня 2010 року, до суду з позовом про зміну дати і формулювання причин звільнення, оплату вихідної допомоги, оплату часу вимушеного прогулу звернулася 20 жовтня 2010 року. Але з наданих позивачкою пояснень та матеріалів справи вбачається, що весь цей проміжок часу вона зверталася у відповідні інстанції та чекала результатів призначених перевірок та відповідей.

В зв’язку з чим, суд вважає за необхідне поновити позивачці строк звернення до суду, визнавши підстави пропуску поважними.

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ДП «Торжок» ВАТ «КИТ - Кєпитал» про зміну дати і формулювання причин звільнення, оплату вихідної допомоги, оплату часу вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 пропущений з поважних причин місячний строк звернення до суду.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади головного бухгалтера ДП «Торжок» ВАТ «КИТ - Кєпитал» за п.4 ст.40 КЗпП України з 03 вересня 2010 року.

Змінити формулювання причин звільнення з пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул, на статтю 38 ч. З КЗпП України за ініціативою працівника у зв’язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, та провести відповідне звільнення з 05 липня 2010 року.

Стягнути з ДП «Торжок» ВАТ «КИТ - Кєпитал» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 16 200 грн..

Стягнути з ДП «Торжок» ВАТ «КИТ - Кєпитал» на користь держави 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 51 грн. судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання до Заводського районного суду апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Суддя: Боброва І.В.