У К Р А Ї Н А
Ленінський районний суд міста Севастополя
___________________________________________________________________________________
2-а-1243/09
Категорія 66
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2009 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі судді Левадко С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1, 13.04.2009 р. звернувся до суду з позовною заявою, вказуючи на те, що він має статус дитини війни і має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позовні вимоги мотивував тим, що рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. Конституційний Суд України визнав неконституційними положення п. 41 розділу II Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з якими текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в іншої редакції, відповідно до якої відповідач сплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 10 % мінімального розміру пенсії за віком. Таким чином, відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування допомоги, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного Суду України розмір виплати йому допомоги. Але відповідач ігнорує зазначене рішення Конституційного Суду України, що порушує конституційні права і свободи позивача, позбавляє його законного права на отримання перерахованої допомоги. Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. у розмірі 1158 грн. 60 коп., відновити пропущений строк на звернення до адміністративного суду.
В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, просив визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя протиправною, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому допомогу, як дитині війни.
Представник Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя в судове засідання не з’явилась, надала письмові заперечення на позов, згідно яких вважала позов необґрунтованим, просила в його задоволенні відмовити, крім того, звертала увагу суду на те, що чинним законодавством України не передбачений розмір мінімальної пенсії за віком, для розрахунку підвищення до пенсії за Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» норми абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» и таким чином для розрахунку підвищень пенсій згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовуватися не може. Одночасно з запереченнями на позов представник відповідача надала клопотання про розгляд справи в її відсутність.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд, відповідно до вимог ст. 122 ч. 3 КАС України, здійснює судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1 від 18.11.2004 року встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 вказаного Закону визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому ст. 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився у 1934 році, є пенсіонером, йому призначена пенсія за віком, він має статус дитини війни, про що свідчить відповідна відмітка в пенсійному посвідченні, копія якого міститься в матеріалах справи . В зв’язку з цим, на позивача поширюється дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і він має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним, і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи вищевикладене, посилання представника відповідача в запереченнях на положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з якими текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в іншої редакції, суд вважає неспроможними.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 статті 58 Конституції України реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання, не повинні прийматися до уваги.
Оскільки рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прийнято 22.05.2008 р., та судом встановлено, що позивачу у 2008 році відповідач щомісячно сплачував підвищену пенсію у розмірі 10 % від розміру мінімальної пенсії у відповідний період, стягненню на користь позивача підлягає невиплачена частина підвищеної пенсії у розмірі 20% від мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 року. Таким чином, вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача нарахувати та сплатити пенсію як дитині війни за період з 01.01.2008р. по 22.05.2008р. задоволенню не підлягають.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальний прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність, складав: з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.
Таким чином, сума недоплати за період з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 року складає: ((481 грн. х 2 міс.) + (482 грн. х 3 міс.) + (498 грн. х 3 міс.)) х 20 % = 780,40 грн., яка згідно позовних вимог підлягає нарахуванню та сплаті відповідачем позивачу.
Згідно з п. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Тому, з метою повного захисту порушених прав позивачки, суд вважає необхідним визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі міста Севастополя щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі пенсії дитині війни – протиправними та зобов’язати нарахувати та сплатити на користь позивача підвищену пенсію у розмірі 780 грн. 40 коп.
На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124, 152 Конституції України, ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-І від 18.11.2004 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 122, 160, 161 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії, у розмірі, який встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як дитині війни, за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. – противоправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як дитині війни, за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р . у розмірі 780 грн. 40 коп.
В іншої частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів до Ленінського районного суду м. Севастополя. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Севастополя. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя - підпис
Копія вірна:
Суддя Ленінського
районного суду м. Севастополя ОСОБА_2