У К Р А Ї Н А

Ленінський районний суд міста Севастополя

_____________________________________________________________________________

2-а-1761/09

Категорія 66

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 липня 2009 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі судді Левадко С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя про визнання бездіяльності противоправною, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну надбавку до пенсії дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, 02.07.2009 р. звернувся до суду з позовною заявою, вказуючи на те, що він має статус дитини війни і має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Позовні вимоги мотивував тим, що рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. Конституційний Суд України визнав неконституційними положення п. 41 розділу II Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з якими текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в іншої редакції, відповідно до якої відповідач щомісячно сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 10 % мінімального розміру пенсії за віком. Таким чином, відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування розміру пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного Суду України розмір виплати йому підвищення. Але відповідач ігнорує зазначене рішення Конституційного Суду України, що порушує конституційні права і свободи позивача, позбавляє його законного права на отримання перерахованого підвищення до пенсії. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії дитині війни за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.

В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя в судове засідання не з’явилась, надала письмові заперечення на позов, згідно яких вважала позов необґрунтованим, просила в його задоволенні відмовити, крім того, звертала увагу суду на те, що чинним законодавством України не передбачений розмір мінімальної пенсії за віком, для розрахунку підвищення до пенсії за Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» норми абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» и таким чином для розрахунку підвищень пенсій згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовуватися не може.

Представник відповідача у запереченнях на позов звертав увагу суду та те, що позивачем пропущений строк на звернення до адміністративного суду. Одночасно з запереченнями на позов представник відповідача надала клопотання про розгляд справи в її відсутність.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд відповідно до вимог ст. 122 ч. 3 КАС України здійснює судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1 від 18.11.2004 року встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому ст. 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.        

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився у 1942 році, є пенсіонером, йому призначена пенсія за віком, він має статус "дитина війни", що не оспорюється представником відповідача у запереченнях на позов. В зв’язку з цим, на позивача поширюється дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і він має право на отримання підвищеної пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.    

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008  від 22.05.2008 р. зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи вищевикладене, посилання представника відповідача в запереченнях на положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з якими текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в іншої редакції, суд вважає неспроможними.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 статті 58 Конституції України реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання, не повинні прийматися до уваги.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше,  обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна  була  дізнатися  про  порушення  своїх  прав,  свобод  чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення  строку  звернення  до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні  адміністративного  позову  за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду у липні 2009 року, а представник відповідача у запереченнях вказував на те, що позивачем пропущений строк на звернення до адміністративного суду, а також приймаючи до уваги, що у 2008 році відповідач щомісячно сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 10% від розміру мінімальної пенсії у відповідний період, нарахуванню та виплаті позивачу підлягає невиплачена частина підвищення до пенсії у розмірі 20% від мінімальної пенсії за віком за період з липня 2008 р. по 31 грудня 2008 року.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», мінімальний прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність, складав: з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.

Таким чином сума недоплати за період з липня 2008 р. по 31 грудня 2008 року складає: ((482 грн. х 3 міс.) + (498 грн. х 3 міс.)) х 20 % = 588 грн., яка згідно позовних вимог підлягає нарахуванню та сплаті відповідачем позивачу.

Згідно з п. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про  захист яких вони просять.

Тому, з метою повного захисту  порушених прав позивача, суд вважає необхідним визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, у розмірі, який передбачений  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»     – протиправною та зобов’язати нарахувати та виплатити позивачу  підвищену пенсію,  як дитині війни, за період з  липня 2008 р. по 31.12.2008 р . у розмірі 588 грн.  

На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124, 152 Конституції України, ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-І від 18.11.2004 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 99, 100, 122, 160, 161 КАС України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з липня 2008 р. по 31.12.2008 р. – противоправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищену пенсію,  як дитині війни, за період з  липня 2008 р. по 31.12.2008 р . у розмірі 588 грн.

В задоволенні решти вимог адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів до Ленінського районного суду м. Севастополя. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Севастополя. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя   -    підпис

Копія вірна.

Суддя Ленінського

районного суду м. Севастополя                                                               С.І. Левадко