ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

31.07.06р.

Справа № А25/156

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-Схід",

м. Дніпропетровськ 

до  Головного Дніпропетровського управління у справах захисту прав споживачів,

м. Дніпропетровськ 

про скасування постанови

Суддя  Чередко А.Є.

Представники сторін:

  Від позивача: Стюпан Д.В., дор. № 777 від 01.01.2005р.

Від відповідача: Веронський О.Ф., дор. № 7 від 14.12.2005р. 

Позивач звернувся з позовом до відповідача та просить суд скасувати постанову Головного Дніпропетровського управління у справах захисту прав споживачів про накладення стягнень на ТОВ „Ельдорадо-Схід”, передбачених ст.. 23 Закону України „Про захист прав споживачів” у розмірі 3188,71грн. від 26.04.2006р.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для перевірки діяльності позивача, оскільки до проведення перевірки позивачем була задоволена скарга гр. Кузьменко Ю.М., яка була підставою для проведення перевірки; спірна постанова про накладення стягнень не відповідає встановленій законодавством формі та не містить переліку порушень, за яки застосовуються штрафні санкції; висновки відповідача здійснені під час перевірки щодо відсутності інформації про характеристики реалізує мого товару не відповідають дійсності, оскільки така інформація була в наявності.

Відповідач позов не визнав з тих підстав, що перевірка позивача проводилася на підстави скарги гр. Кузьменко Ю.М., що відповідає вимогам п. 10 Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” № 817/98 від 23.07.1998р.; про задоволення скарги позивачем гр. Кузьменко Ю.М. перевіряючий дізнався лише від посадової особи позивача вже під час перевірки; постанова про накладення стягнень на ТОВ „Ельдорадо-Схід” у розмірі 3188,71грн. від 26.04.2006р. відповідає встановленій формі, яка запроваджена наказом Держспоживстандарту України „Про затвердження форм актів перевірок дотримання законодавства про захист прав споживачів, про рекламу, відповідної постанови та рішень” від 27.11.2000р. № 679 та передбачає викладення змісту порушень у довільній формі; під час перевірки було встановлено відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що реалізується та перелік, якої зазначений у додатку до акту перевірки, тобто були встановлені порушення ст.. 15 Закону України „Про захист прав споживачів”, чого позивачем під час перевірки не спростовано.   

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

           ВСТАНОВИВ:

26.04.2006р. Головним Дніпропетровським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів була прийнята постанова про накладення стягнень на ТОВ „Ельдорадо-Схід”, передбачених ст. 23 Закону України „Про захист прав споживачів”, а саме штрафу у сумі 3188,71грн. за реалізацію 14-ти найменувань складно-побутової техніки на загальну сумі 10629,58грн., на які відсутня  необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформації про товари.

Зазначена спірна постанова була прийнята відповідачем на підставі акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 05.04.2006р. № 014157.

Так, при проведені перевірки відповідачем встановлено, що у магазині „Ельдорадо” ТОВ „Ельдорадо-Схід” у м. Кривому Розі відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформації про товари, що реалізуються, зокрема дата виготовлення та адреса виробника, а під час перевірки позивачем не надано документів, що засвідчують якість товару та інформацію про сертифікацію, прибуткові документи на товари, чим порушено вимоги ст..15  Закону України „Про захист прав споживачів”  та п.п. 33, 37, 38 Постанови КМ України від 08.02.1995р. № 108 „Про порядок зайняття торгівельною діяльністю і правила торгівельного обслуговування населення”.

Чіткий перелік товарів, які реалізуються з порушенням вимог законодавства відповідачем вказаний у таблиці до акту перевірки, якій містить 14 найменувань складно-побутової техніки іноземного виробництва.

Під час перевірки директором філії ТОВ „Ельдорадо-Схід” у м. Кривому Розі Страшкіним А.В. були надані письмові пояснення до акту перевірки де він зазначив, що скарга гр. Кузьменко Ю.М. задоволена та претензій зі сторони покупця не має, а товари, які реалізуються без повної інформації для споживача зняти з реалізації та будуть повернені постачальником.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт порушення позивачем ст. 15 Закону України „Про захист прав споживачів”  та п.п. 33, 37, 38 Постанови КМ України від 08.02.1995р. № 108 „Про порядок зайняття торгівельною діяльністю і правила торгівельного обслуговування населення” щодо відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації для споживачів про продукцію, що реалізується.

Твердження позивача про наявність такої інформації на момент перевірки не підтверджується належними доказами та спростовується вищенаведеними матеріалами справи, отже є безпідставними.

Не підтверджується наявність необхідної інформації під час перевірки і з пояснень директора філії  ТОВ „Ельдорадо-Схід” у м. Кривому Розі Страшкіна А.В., які надані ним у судовому засіданні в якості свідка. Так, останнім було зазначено, що необхідна інформація знаходилася у тарі, в якій постачається товар, однак інших належних доказів, які б підтверджували ці обставини, окрім показань свідка, який є посадовою особою позивача, отже заінтересованою особою, позивачем не надано.

Між тим, при наявності такої інформації позивач мав можливість пред’явити її  перевіряючому, чого зроблено не було, що підтвердив директор філії позивача Страшкін А.В. надавши письмові пояснення до акту.

Надані ж позивачем у судовому засіданні 25.07.2006р. інформаційні листи про характеристики реалізуємого товару, якій містився у тарі та листи Державного підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології сертифікації та захисту прав споживачів від 23.06.2005р. № 302-05/4993 та Українського центру випробувань та сертифікації електрообладнання від 24.06.2003р. № 04-102/2721 щодо сертифікації товарів не можуть бути належними доказами відсутності порушення законодавства, оскільки не підтверджують факту їх наявності на момент перевірки та доступності для споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України „Про захист прав споживачів”, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

          Інформація про продукцію повинна містити:  1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку (ч. 2 ст. 15 Закону).

За п. 33 Постанови КМ України від 08.02.1995р. № 108 „Про порядок зайняття торгівельною діяльністю і правила торгівельного обслуговування населення”, яка була чинною під час проведення перевірки, суб'єкт  господарської  діяльності  до  початку  роботи повинен   поповнити  товарні  запаси  у  місці  продажу,  обновити викладку   товарів   (оформлення   вітрин),  перевірити  наявність правильно  оформлених  і  завірених  цінників, а також відповідного інвентаря  та  пакувальних  матеріалів,  виконати  інші роботи для забезпечення належного обслуговування покупців.

Згідно з п. 37 Постанови № 108,  суб'єкти господарської діяльності реалізують товари лише за наявності документів, які засвідчують їх якість та безпеку.

Якість,   маркування,    режим    зберігання    товарів (температура, вологість, освітлення, терміни) повинні  відповідати вимогам нормативних документів (п. 38 Постанови № 108).

Позивачем вищезазначені вимоги законодавства дотримані не були, що підтверджується матеріалами справи, тому відповідачем правомірно на підставі ст.. 23 Закону України „Про захист прав споживачів” були застосовані штрафні санкції за спірною постановою.

Суд, також вважає необґрунтованим посилання позивача на відсутність у відповідача правових підстав для проведення перевірки, внаслідок якої була прийнята спірна постанова.

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 26  Закону України „Про захист прав споживачів”, спеціально  уповноважений  центральний  орган   виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в  Автономній  Республіці  Крим,   областях,   містах   Києві   та Севастополі   здійснюють   державний   контроль   за   додержанням законодавства про захист прав споживачів,  забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і зокрема мають право перевіряти у суб'єктів  господарювання  сфери  торгівлі  і послуг,  у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог  щодо  безпеки  продукції,  а  також додержання   правил  торгівлі  та  надання  послуг;  безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно  до  законодавства  будь-які виробничі,   складські,   торговельні   та   інші  приміщення  цих суб'єктів.

Пунктом 10 Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” № 817/98 від 23.07.1998р., встановлено, що державні  органи  у справах захисту прав споживачів здійснюють позапланову перевірку  діяльності  суб'єктів підприємницької  діяльності  виключно  на  підставі  отриманих від споживачів   скарг   про   порушення   такими   суб'єктами   вимог законодавства про захист прав споживачів.

Скарга споживача  повинна  подаватися  в письмовому вигляді і містити відомості про його  прізвище,  ім'я,  по  батькові,  місце проживання,  серію  і  номер  паспорта  або  іншого документа,  що посвідчує особу,  а також дані про товар,  при продажу якого  були порушені права споживача. Органи у справах захисту прав споживачів  не мають права розголошувати зазначені  відомості  про  споживача, який подав скаргу.

          Як свідчать матеріали справи, відповідач здійснював перевірку позивача на підставі скарги гр. Кузьменко Ю.М. від 23.03.2006р., якому позивач відмовив у гарантійному ремонті придбаного споживачем мобільного телефону та розпорядження від 03.04.2006р. № 156. Лише прибувши до магазину позивача для проведення перевірки перевіряю чому було повідомлено про задоволення вимог гр. Кузьменко Ю.М.,  надання останньому телефону з обмінного фонду та направлення придбаного телефону у ремонт, що знайшло своє відображення у акті перевірки. Між тим, доказів які б підтверджували наведені обставини позивачем не надано.

Пункт 10 Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” № 817/98 від 23.07.1998р. не обмежує та не пов’язує право на проведення перевірки і її обсяг лише з перевіркою обставин викладених у скарзі споживача, тобто не встановлює, що перевірка діяльності суб'єктів підприємницької діяльності повинна стосуватися лише взаємовідносин такого суб’єкта зі скаржником.                 

          Отже, при наявності скарги споживача у відповідача були усі передбачені законом підстави для проведення позапланової перевірки діяльності відповідача та встановлення порушень законодавства про захист прав споживачів, що саме і є функцією відповідача.

          Суд, також не вбачає порушень наказу Держспоживстандарту України „Про затвердження форм актів перевірок дотримання законодавства про захист прав споживачів, про рекламу, відповідної постанови та рішень” від 27.11.2000р. № 679  щодо не відповідності форми спірної постанови вимогам цього наказу, тому відповідні посилання позивача є безпідставними.     

Спірна постанова прийнята відповідачем є по своїй правовій суті актом ненормативного характеру, тому що він породжує права й обов'язки тільки у окремого кола суб’єктів спірних правовідносин, тобто носить ненормативний (індивідуальний) характер.

Підставами для визнання акту недійсним або його скасування є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача по справі.

           Виходячи з усього вищенаведеного, слід дійти висновку, що спірна постанова не суперечить чинному законодавству України та її прийнято в межах компетенції відповідача, тому правові підстави для її скасування відсутні.

З підстав наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40грн. слід віднести на позивача.

Керуючись ст. 17-19, 87, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                                                     ПОСТАНОВИВ:

          В задоволенні адміністративного позову позивача –відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40грн. віднести на позивача.

Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст. 186 КАСУ.

Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАСУ.

Суддя

А.Є. Чередко