У К Р А Ї Н А
Ленінський районний суд міста Севастополя
_____________________________________________________________________________
2-а-1714/09
Категорія 66
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2009 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі судді Левадко С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 16.06.2009 р. звернулась до суду з позовною заявою, вказуючи на те, що вона має статус дитини війни і має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позовні вимоги мотивувала тим, що рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. Конституційний Суд України визнав неконституційними положення п. 41 розділу II Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з якими текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в іншої редакції, відповідно до якої відповідач сплачував позивачці щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 10 % мінімального розміру пенсії за віком. Таким чином, відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування допомоги, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного Суду України розмір виплати їй допомоги. Але відповідач ігнорує зазначене рішення Конституційного Суду України, що порушує конституційні права і свободи позивача, позбавляє її законного права на отримання перерахованої допомоги. Враховуючи вищевикладене, позивачка просить стягнути з відповідача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. у розмірі 1158 грн. 60 коп., відновити пропущений строк на звернення до адміністративного суду.
В судове засідання позивачка не з’явилась, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність, просила визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя протиправною, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй допомогу, як дитині війни.
Представник Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя в судове засідання не з’явилась, надала письмові заперечення на позов, згідно яких вважала позов необґрунтованим, просила в його задоволенні відмовити, крім того, звертала увагу суду на те, що чинним законодавством України не передбачений розмір мінімальної пенсії за віком, для розрахунку підвищення до пенсії за Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» норми абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» и таким чином для розрахунку підвищень пенсій згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовуватися не може. Одночасно з запереченнями на позов представник відповідача надала клопотання про розгляд справи в її відсутність.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд, відповідно до вимог ст. 122 ч. 3 КАС України, здійснює судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1 від 18.11.2004 року встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 вказаного Закону визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому ст. 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася у 1941 році, є пенсіонером, їй призначена пенсія за віком, вона має статус дитини війни, про що свідчить відповідна відмітка в пенсійному посвідченні, копія якого міститься в матеріалах справи. В зв’язку з цим, на позивачку поширюється дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і вона має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним, і не може бути оскаржене.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи вищевикладене, посилання представника відповідача в запереченнях на положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з якими текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в іншої редакції, суд вважає неспроможними.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 статті 58 Конституції України реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання, не повинні прийматися до уваги.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, відповідач з 22.05.2008 р., тобто після прийняття Конституційним Судом України рішення, повинен був виплачувати позивачці пенсію підвищену на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Тому, вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача недоплаченої підвищеної пенсії за період з січня 2008 р. по 22.05.2009 р. задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи, що позивачка звернулася до суду у червні 2009 року, а представник відповідача у запереченнях вказував на те, що позивачем пропущений строк на звернення до адміністративного суду, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки про стягнення з відповідача недоплаченого підвищення до пенсії за травень 2008 р. задоволенню не підлягають.
Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що будь-яких доказів, які б підтвердили поважність причин пропущення строку звернення до адміністративного суду позивачкою не представлено, суд також звертає увагу на те, що інформація стосовно розмірів та порядку виплат підвищеної пенсії державної соціальної допомоги категорії осіб, до яких він відноситься, публікувалася у засобах масової інформації, була загальнодоступною, у зв’язку з чим позивач мав можливість дізнатися про порушення свого права та звернутися з приводу його захисту до суду. Підстав для поновлення строку звернення до суду відповідно до вимог ст. 102 КАС України судом не встановлено.
Судом встановлено, що протягом 2008 р. відповідач щомісячно виплачував позивачці пенсію підвищену на 10 % від розміру мінімальної пенсії, тому стягненню на користь позивачки підлягає невиплачена частина підвищеної пенсії у розмірі 20% від мінімальної пенсії за віком за період з червня 2008 р. по 31 грудня 2008 р.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальний прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність, складав: з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.
Таким чином, сума недоплати за період з червня 2008 р. по 31 грудня 2008 року складає: ((481 грн. х 1 міс.) + (482 грн. х 3 міс.) + (498 грн. х 3 міс.)) х 20 % = 684,20 грн., яка згідно позовних вимог підлягає нарахуванню та сплаті відповідачем позивачці.
Згідно з п. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Тому, з метою повного захисту порушених прав позивачки, суд вважає необхідним визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі міста Севастополя щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі пенсії дитині війни – протиправними та зобов’язати нарахувати та сплатити на користь позивачці підвищену пенсію у розмірі 684 грн. 20 коп.
На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124, 152 Конституції України, ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-І від 18.11.2004 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 122, 160, 161 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії, у розмірі, який встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як дитині війни, за період з червня 2008 р. по 31.12.2008 р. – противоправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як дитині війни, за період з червня 2008 р. по 31.12.2008 р . у розмірі 684 грн. 20 коп.
В іншої частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів до Ленінського районного суду м. Севастополя. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Севастополя. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя - підпис
Копія вірна:
Суддя Ленінського
районного суду м. Севастополя ОСОБА_2