ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2009 року                                    Справа №  16/89

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідача)    

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.

за участю представників сторін:

від відповідача: Антонова С.Ю., нотаріально-посвідчена довіреність № 326  від 29.01.09,  представник;

представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.86, 96).

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Центр –Нафта”, м. Кіровоград

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 24 липня 2009  року  у справі № 16/89

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Центр –Нафта”, м. Кіровоград

до    відкритого акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит”, м. Київ в особі філії “Придніпровське регіональне управління” відкритого акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит”, м. Комсомольськ Полтавської області

про   визнання недійсними пунктів кредитного догвору,-

ВСТАНОВИВ:

         Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 24 липня 2009 року (суддя Коротченко Л.С.) в позові товариства з обмеженою відповідальністю “Центр –Нафта” до відкритого акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” в особі філії “Придніпровське регіональне управління” відкритого акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” відмовлено повністю.

         Рішення господарського суду Кіровоградської області прийнято посилаючись на п.п.7.1, 7.3 кредитного договору, де п.7.1 вказаного договору передбачає відповідальність у вигляді пені  у разі порушення позичальником строків платежів, а в п.7.3 зазначеного договору передбачена відповідальність у вигляді штрафу у разі невиконання позичальником зобов’язань щодо надання документів відповідно до п.п.4.4,5.3, 5.4, 5.5 кредитного договору, а також не повідомлення певних фактів відповідно до п.5.6 кредитного договору.

         Умови кредитного договору в підпунктах “б”, “в” пункту 3.1 кредитного договору в редакції додаткової до нього угоди від 01 грудня 2008 року не суперечать вимогам законодавства, оскільки відповідають вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України, якою не обмежується розмір процентів річних та в якій визначено, що такий розмір може бути встановлений в договорі самими сторонами.          

         Підпунктами “б” та “в” п.3.1 кредитного договору визначено підвищення розміру відсотків, що передбачено сторонами в п. 1.1 як самого договору так і в додатковій угоді до нього, дійсність якого позивачем не оспорюється.

Оскільки під час розгляду справи господарським судом Кіровоградської області не виникло питань, для роз'яснення яких потрібні спеціальні знання, підстави для призначення судової експертизи відсутні.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржує його в апеляційному порядку. Посилаючись на положення п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року № 11 зі змінами і доповненнями, вважає рішення суду необгрунтоваьим та незаконним. Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач стверджує, що залишаючи клопотання про призначення та проведення економічної експертизи без задоволення, судом порушені законні вимоги, права та інтереси товариства з обмеженою відповідальністю "Центр -Нафта". Зазначене клопотання позивача обґрунтовувалось виходячи зі складності такої економічної категорії як проценти за користування кредитними коштами, однак ці підстави не були спростовані в судовому рішенні, а лише за формальними ознаками відмовлено в задоволенні клопотання.

         Скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.  

Представник скаржника в судове засідання 10 вересня 2009 року, 24 вересня 2009 року не з’явився, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.86, 96).

Відповідач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним, просить залишити його без змін.

Матеріали справи свідчать, що 11 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством “Банк “Фінанси та кредит” правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство “Банк “Фінанси та Кредит” (відповідач у справі), що підтверджується статутом, зареєстрованим 02.07.07 р. (далі –банк) та товариством з обмеженою відповідальністю “Центр-Нафта” (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 52-01-08 (далі - кредитний договір, а.с. 10-13).

01.12.08 р. додатковою угодою № 1 сторонами до кредитного договору внесені зміни (далі - податкова угода, а.с. 14).

Як кредитний договір, а також додаткова до нього угода підписано повноважними представниками сторін, підписи яких скріплено круглими печатками сторін. Зокрема з боку постачальника кредитний договір та додаткова угода підписані директором Терновим С.А., що діяв на підставі протоколу зборів засновників № 1 від 10.01.07 р. та статуту в новій редакції, зареєстрованого виконкомом Кіровоградської міської ради від 26.02.08 р. за № 1 444 1050005004323.

Відповідно до змісту п. 1.1 кредитного договору сторони узгодили, що банк відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію на загальну суму 410 000, 00 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно графіку зменшення ліміту (додаток № 1 до даного договору) з кінцевим строком погашення до "10" квітня 2009 року, та сплатити за користування кредитними коштами відсотки у розмірі 15% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, зазначеного в підпункті "б", "в" п. З.1. даного договору, сплатити відсотки у збільшеному розмірі). З метою обліку виданих в рахунок кредитної лінії коштів банк відкриває позичальнику позичковий рахунок № 20625082237902, МФО 331564.

На виконання пункту 1.1 кредитного договору банком відкрито позичальнику позичковий рахунок № 20625082237902 з лімітом 410 000 доларів США. З позичкового рахунку № Ю625082237902 на рахунок ТОВ «Центр-Нафта» згідно меморіального валютного ордеру № 682066 від 14.04.2008 року, меморіального валютного ордеру № 682510 від 16.04.2008 року, меморіального валютного ордеру № 688226 від 25.04.2008 року, меморіального валютного ордеру № 694999 від 30.04.2008 року перераховано                    2 020 000,0 гривень, що відповідно до курсу валют Національного банку України (далі - НБУ) на момент перерахування коштів еквівалентно 400 000,0 доларів США.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту по відсотковим ставкам:

а) 15 % річних (у розмірі, зазначеному в п. 1.1. даного договору) за період з дня видачі до строку повернення кредиту, зазначеного в п. 2.4 даного договору;

б) у разі порушення позичальником строків погашення згідно графіку (додаток №1 до кредитного договору) - 22,5 % річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту згідно вищезазначеного графіку, за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї позичкової (основної) заборгованості;

в) 22,5 % річних за період з  11   квітня 2009 року до дня фактичного погашення кредитної (основної) заборгованості.

У зв'язку з укладенням додаткової угоди № 1 до кредитного договору положення кредитного договору (п.п. 1.1, 3.1) щодо розміру процентів за користування кредитними ресурсами змінено, а саме починаючи з моменту підписання додаткової угоди уповноваженими представниками сторін застосовуються такі процентні ставки:

а) 18 % річних (у розмірі, зазначеному в п. 1.1. даного договору) за період з дня видачі до строку повернення кредиту, зазначеного в п. 2.4 кредитного договору річних за період з дня видачі до строку повернення кредиту, вказаного у п. 2.4 даного договору;

б) у разі порушення позичальником строків погашення згідно графіку (додаток №1 до кредитного договору) - 27 % річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту згідно вищезазначеного графіку, за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї позичкової (основної) заборгованості;

в) 27% річних за період з 11 квітня 2009 року до дня фактичного погашення кредитної (основної) заборгованості.

Додатковою угодою також підпункт 1.1 розділу 1 "Предмет договору" викладено в наступній редакції: "Банк відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію на загальну суму 410 000, 00 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 10 квітня 2009 p., у відповідності до графіку зменшення ліміту кредитування (Додаток № 1 до даного договору) та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 18% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, зазначеного у підпунктах "б", "в" п. 3.1. даного договору, сплатити відсотки у збільшеному розмірі) (а.с. 14).

Пунктом 7.1 кредитного договору сторони обумовили, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню із рахунку  подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

Пункт 7.3 кредитного договору встановлює відповідальність позичальника у вигляді сплати штрафу 3% від суми фактичної заборгованості за ненадання банку на його вимогу документів, вказаних в п.п. 4.4, 5.3, 5.4, 5.5 договору.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судова колегія не вбачає підстав для визнання вказаних позивачем пунктів договору недійсними.

Пункт 3 ст. 3 Цивільного кодексу України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства є зокрема свобода договору.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відносини, що виникли між сторонами при укладанні кредитного договору врегульовані ст. 1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до кредитних правовідносин застосовуються, зокрема, положення ст. 1048 Цивільного кодексу України, відповідно до п. 1 ч. 1 якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Отже наслідки порушення позичальником умов кредитного договору врегульовані ст. 1050 ч.1 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що у кредитному договорі у зв’язку із простроченням повернення кредиту передбачено підвищення розміру процентів. Розмір ставки, на яку збільшено плату за користування кредитом, є іншим розміром процентів, встановлених договором відповідно до приписів п.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Сторони домовились і в п.3.1 кредитного договору встановили підвищений розмір процентів, які підлягають нарахуванню за порушення позичальником зобов’язань щодо погашення кредиту.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно  п.3   ст.549   Цивільного  кодексу  України,   визначено,   що   пенею   є  неустойка,   що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судова колегія вважає, що п.п 7.1,7.3 кредитного договору передбачають різну договірну відповідальність за різні порушення, а саме п 7.1 кредитного договору передбачає відповідальність у вигляді пені у разі порушення позичальником строків платежів, тоді як п.7.3 цього договору передбачає відповідальність у вигляді штрафу у разі невиконання позичальником зобов’язань щодо надання документів згідно п.п. 4.4, 5.3, 5.4, 5.5 кредитного договору.

Таким чином зміст п.п. 7.1 та 7.3 кредитного договору відповідає положенням ст. 230 Господарського кодексу України, ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України.

Підпункти “б”, “в” п.3.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 01 грудня 2008 року відповідають приписам ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином правові підстави для визнання недійсними спірних пунктів кредитного договору від 11 квітня 2008 року відсутні.

Стосовно твердження скаржника, що суд повинен був у справі призначити судову економічну експертизу судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України “Про судову експертизу” судова              експертиза –це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Оцінка договору на предмет відповідності його нормам чинного законодавства здійснюється судом і не потребує призначення судової експертизи при вирішенні даного спору, питання для роз’яснення яких потрібні спеціальні знання, відсутні.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Кіровоградської області від 24 липня 2009 року відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.

         Керуючись статтями 103-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

         Рішення господарського суду Кіровоградської області від 24 липня 2009  року  у справі № 16/89  залишити без змін.

         Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Центр –Нафта”, м. Кіровоград залишити без задоволення.

    Постанова може бути оскаржена у місячний термін в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                           О.В. Джихур

Суддя                                                                                 О.М. Виноградник

Суддя                                                                                 О.М. Лисенко