Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-697/2009р. Головуючий у першій
інстанції Гаркуша О.М.
Категорія 19 Доповідач у апеляційній
інстанції Сімоненко В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2009 року колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Сімоненко В.М.
суддів - Водяхіної Л.М., Єфімової В.О.
при секретарі - Маслові О.О.
за участю - представника МПП "Сердолик" - Монько С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, діючої в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до малого приватного підприємства "Сердолик" про стягнення збитків, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 07 травня 2009р.,
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2007р. ОСОБА_1. звернулась до суду в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2. до малого приватного підприємства "Сердолик" (далі - МПП "Сердолик"), та просила стягнути з відповідача на її користь та на користь неповнолітнього ОСОБА_2. збитки, пов'язані з порушенням договірних зобов'язань за договорами в розмірі 773820 грн.
Вимоги мотивовані тим, що 28.12.1998р. між нею та відповідачем укладено договір №7 про дольову участь у будівництві відкритої автостоянки площею 2389 кв.м. з належним до неї службово-технологічним приміщенням - будівлею шиномонтажу площею 51,5 кв.м., який входить до комплексу автостоянки за адресою пр.Ген.Острякова,152-160 в м. Севастополі.
22.08.2000р. між нею та відповідачем був укладений договір № 3 про дольову участь в будівництві другої черги вказаної автостоянки. Строк дії вказаних договорів від 28.12.1998р. та 22.08.2000р. складав 15 років
Вказує, що МПП "Сердолик", який був орендарем вказаної земельної ділянки, навмисно приховав від неї той факт, що дозвіл на розміщення, на орендованій земельній ділянці, автостоянки, складав лише 5 років. Після того, як зведена автостоянка була знесена за рішенням суду, позивач не могла користуватися належним їй майном у строк, встановлений в укладених 28.12.1998р. та 22.08.2000р. договорах, а саме протягом 15 років. У зв'язку з введенням її в оману відповідачем вона понесла збитки у вказаній сумі, які просила стягнути з відповідача на її користь.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 07 травня 2009р. у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі. Вимоги мотивує тим, що судом порушені норми матеріального права та не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Вважає, що суд не застосував до даних правовідносин ст.48 ЦК УРСР, яка діяла на момент укладання вказаних договорів, та не дав належної оцінки тому факту, що вона за власний рахунок здійснила будівництво автостоянки, відповідно до вказаних договорів, та вартість цього будівництва їй відповідачем не повернена.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, щодо змісту рішення, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, Рішенням Севастопольської міської Ради народних депутатів від 17.11.1992р. № 147 МПП "Сердолик" в постійне користування була надана земельна ділянка загальної площею 21879 кв.м., яка розташована за адресою м. Севастополь, вул. Ген. Острякова, 160-а для будівництва соціально-культурного та торгового центру.
30 липня 1993р. МПП "Сердолик" отримало держ.акт №27 на право постійного користування землею (а.с. 276-281).
У 1997р. звернулось з клопотанням до Севастопольської міської державної адміністрації про надання дозвілу на розміщення на вказаній земельній ділянці тимчасових споруд, зокрема автостоянки. В наслідок розгляду вказаного клопотання, МПП "Сердолик" отримало узгодження на розміщення тимчасової автостоянки на 71 місце строком на п'ять років, що підтверджується висновком Управління архітектури та містобудівництва
Севастопольської міської державної адміністрації та відміткою про погодження на Генеральному плані розміщення об'єкту ( а.с. 282,283).
28.12.1998р. між МПП "Сердолик" та ОСОБА_1. був укладений договір №7 про дольову участь у будівництві автостоянки (а.с. 9-11). Відповідно до умов цього договору відповідач надав позивачці земельну ділянку площею 2470 кв.м. по пр. Ген.Острякова,152-160 м. Севастополя для будівництва відкритої автостоянки площею 2389 кв.м. з належним до неї службово-технологічним приміщенням - будівлею шиномонтажу площею 51,5 кв.м., який входить до комплексу автостоянки.
В подальшому, 20.08.2000р. між МПП "Сердолик" та ОСОБА_1. був укладений договір №3 про дольову участь у будівництві другої черги вказаної автостоянки. (а.с. 7-8).
23.12.1999р. державна технічна комісія прийняла до експлуатації побудований об'єкт (а.с. 284-287).
28.12.1999р. Управлінням майном СМДА МПП "Сердолик" було видане свідоцтво про право власності на автостоянку на 71 місце з виробничо-технічним приміщенням (1-а черга), розташовану за адресою, м. Севастополь, вул. Ген. Острякова, 160-а (а.с. 288). Того ж дня, ДКП БТІ та ДРОНМ м. Севастополя було зареєстроване право власності МПП "Сердолик" в цілому на автостоянку на 71 місце з виробничо-технічним приміщенням (1-а черга), розташовану за адресою, м. Севастополь, вул. Ген. Острякова, 160-а та перехід права власності на 9/10 часток автостоянки на 71 місце та 2/10 частки виробничо-технічних приміщень до ОСОБА_1 та 1/10 частки автостоянки на 71 місце та 1/10 частки виробничо-технічних приміщень до ОСОБА_3. (а.с. 288 зворот).
Згідно до договору дарування від 08 травня 2001р., ОСОБА_3. подарувала неповнолітньому ОСОБА_2., 1/10 частку автостоянки на 71 місце та 1/10 частку виробничо-технічних приміщень (а.с. 16).
20 квітня 2001р. ОСОБА_1. згідно до договору дарування подарувала неповнолітньому ОСОБА_2., 9/10 часток автостоянки на 71 місце та 2/10 частки виробничо-технічних приміщень (а.с. 17).
Рішенням місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 29 січня 2007р. по цивільній справі за позовом Прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах Севастопольської міської Ради до МПП "Сердолик", ОСОБА_1., діючої в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2., ОСОБА_3. про визнання договору та свідоцтва про право власності недійсним, договори №7, 8 про пайову участь у будівництві першої черги автостоянки, укладені 28.12.1998р. між МПП "Сердолик", ОСОБА_1. та ОСОБА_3. були визнані недійсними.
Визнано недійсним Свідоцтво про право власності на автостоянку на 71 місце з виробничо-технічним приміщенням, видане 28 грудня 1999р.
Визнаний недійсним договір дарування 9/10 часткок автостоянки на 71 місце та 2/10 частки виробничо-технічних приміщень літ. «А» ОСОБА_1. неповнолітньому ОСОБА_2.,
Визнаний недійсним договір дарування 1/10 частки автостоянки на 71 місце та 1/10 частки виробничо-технічних приміщень літ. «А» ОСОБА_3. неповнолітньому ОСОБА_2.
Анульований запис про реєстрацію права власності ОСОБА_2. на 3/10 часток виробничо-технічних приміщень літ. «А» та автостоянки на 71 місце у цілому.
Анульований запис про реєстрацію права власності МПП "Сердолик" на 7/10 часток виробничо-технічних приміщень літ. «А».
Неповнолітній ОСОБА_2., в особі його законного представника ОСОБА_1., був зобов'язаний в тижневий строк з моменту набрання цим рішенням чинності, усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою, м. Севастополь, вул. вул. Ген. Острякова, 160-а, шляхом демонтажу огорожі автостоянки та звільнення земельної ділянки від будов, що знаходяться на неї, а саме: виробничо-технічних приміщень літ. «А».
Відповідно до змісту ст. 611 ГК України правові наслідки, у вигляді відшкодування збитків, настають при порушенні зобов'язань.
Згідно зі ст. 610 ГК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_1. в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, позивачка знала про тимчасовість (п'ять років) дозвілу на розміщення автостоянки, але була згодна на це, та в зв'язку з відсутністю вини відповідача у спричиненні позивачці збитків.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, як з такими, що зроблені відповідно до норм матеріального права та при повному з'ясуванні обставин справи.
З матеріалів справи вбачається, що договірні зобов'язання між сторонами були припинені рішенням місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 29 січня 2007р. у зв'язку з тим, що вони не відповідали вимогам законодавства.
Позивачка до цього моменту з вимогами про розірвання договору у зв'язку з невиконанням зобов'язань ні до відповідача ні у суд не зверталась. Цих фактів не було добито і по цієї справі. Тому підстав вважати, що права позивачки порушені з вини відповідача не має.
Доводи про те, що майно є її власністю і тому відповідач має відшкодувати збитки за його втрату, суд не може прийняти до уваги, оскільки свідоцтво про право власності рішенням місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 29 січня 2007р. визнано недійсним.
Крім того, відповідно до ст. 12 Закону України «Про власність», який діяв на той час та згідно зі ст. 328 ГК України, право власності набувається у наслідок правомірних правочинів.
Оскільки, рішенням місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 29 січня 2007р. договори про дольову участь у будівництві визнані недійсними, як такі, що суперечать нормам закону та підстав вважати, що набуття права власності було правомірним, а тому підлягає захисту, - не має.
Крім того, з договорів вбачається, що ціллю цих договорів було також здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку.
Відповідно до договорів про дольову участь у будівництві правовідносини сторін складались з двох частин: перша частина - будівництво автостоянки та виробничо-технічних приміщень (розділи 1,2,3 договорів від 28.12.1998р. та 20.08.2000р.) та друга частина - експлуатація автостоянки з ціллю здійснення комерційної діяльності (розділи 1,4 договорів від 28.12.1998р. та 20.08.2000р.).
Умови договорів в частині будівництва, сторонами виконані до закінчення 15-ти років, а тому вважати, що позивачці спричинений збиток в цієї частині договору, у колегії суддів не має підстав.
З матеріалів справи та пояснень сторін у судовому засіданні при апеляційному розгляді справи вбачається, що з 2002 р. до зносу будівель позивачка здійснювала підприємницьку діяльність та отримувала з неї дохід. Неотримання доходу за період до закінчення 15-ти рокового строку не може бути прийнято як збитки.
Суд правильно прийшов до висновку, що позивачка при укладенні та виконанні договорів діяла не сумлінно, так як була обізнана про тимчасовий характер споруд, які були побудовані в наслідок виконання договорів, що підтверджується актом про прийняття до експлуатації ( а.с. 289-292) та розпискою ( а.с. 293).
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду ухвалено законно та обґрунтовано, підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 07 травня 2009р. - залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2-х місяців із дня набрання чинності.
Головуючий В.М. Сімоненко
Судді Л.М. Водяхіна
В.О. Єфімова