ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.09.09 Справа№ 24/112
За позовом: Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, м.Львів
До відповідача: Житлово-будівельного кооперативу „Україна-2”, м.Львів
Про стягнення 16817,52грн.
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
Від прокурора –Панасюк О.І. –пом. прокурора
Від позивача –Охріменко В.В. –представник
Від відповідача –Федичканич П.С. –голова ЖБК
Суть спору: Позов заявлено про стягнення 16 817,52грн. боргу.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 01.10.2002 року позивачем та відповідачем укладено договір №2127 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді, а останній зобов’язувався її оплачувати у встановлені договором терміни. Як зазначено у позовній заяві, за період з 01.01.2009 року по 01.06.2009 року відповідач заборгував позивачеві 16817,52грн., з вимогою про стягнення якої прокурор звернувся з позовом до суду.
Для проведення звірки взаєморозрахунків в судовому засідання 20.08.2009року оголошено перерву до 29.09.2009року.
29.09.2009року розгляд справи продовжено.
Прокурор та представник позивача в судове засідання з’явились повідомили про часткову сплату відповідачем заборгованості.
Представник відповідача повідомив, що заборгованість перед позивачем погашена в повному обсязі на підтвердження чого подав суду платіжні доручення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
01.10.2002 року позивачем та відповідачем укладено договір №2127 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до умов якого, позивач зобов’язується постачати відповідачеві теплову енергію у вигляді гарячої води, а останній зобов’язується належним чином оплачувати вартість одержаної теплової енергії.
Порядок розрахунків визначено сторонами в п.6.3 договору : оплату фактично спожитої теплової енергії покупець проводить до 25 числа місяця, наступного за звітним.
На виконання умов договору за період з січня по травень.2009 року позивач поставив відповідачеві теплову енергію у вигляді гарячої води на загальну суму 56025,21грн., в т.ч. поставлено за березень 2009р. на суму 14 317,09грн., за квітень 2009р.- на суму 7510,63грн., за травень2009р. –на суму 6 670,46грн., що підтверджено актами реалізації теплової енергії за січень- травень 2009р., які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, а також рахунками на оплату теплової енергії за вказаний період..
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, станом на 01.01.2009року у відповідача рахувалась заборгованість перед позивачем за теплову енергію в сумі 15792,31грн.
Отже, до 25.06.2009р. підлягала до сплати за поставлену теплову енергію, урахуванням заборгованості, що виникла до 01.01.2009року, сума 71817,52грн. (56025,21 + 15792,31).
Як вбачається із матеріалів справи, за період з 27.01.2009р. по 10.07.2009р. відповідач оплатив теплову енергію в сумі 65100,00грн.
Отже, на день подання позову (позов подано 27.07.09року) заборгованість відповідача становила 6717,52грн. (71817,52 –65100,00).
Після подання позову до суду, відповідачем сплатив 28.07.2009року 6000,00грн. та 26.08.2009року сплатив 5 000,00грн.
Відтак, станом на день розгляду справи заборгованість в сумі 6717,52грн. сплачена, предмет спору відсутній.
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення прокурора і представників сторін, та оцінивши подані докази, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).
Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Як вбачається із позовної заяви та розрахунку, доданого до позовної заяви, фактично позов пред”явлено. про стягнення заборгованості в сумі 16817,52грн. за теплову енергію, поставлену за березень-травень 2009р., оскільки з січня по травень 2009р. поставлено теплову енергію на загальну суму 56025,21грн., в т.ч. в березні 2009р. на суму 14 317,09грн., в квітні 2009р.- на суму 7510,63грн., в травні 2009р. –на суму 6 670,46грн.. Згідно з умовами договору відповідач зобов”язаний був оплатити поставлену в кожному місяці теплову енергію до 25 числа наступного місяця.
Відтак, з урахуванням суми боргу станом на 01.01.2009р. в сумі 15 792,31грн. відповідач зобов”язаний був оплатити теплову енергію в сумі 71817,52грн. (56025,21 + 15792,31).
Фактично за період з 27.01.2009р. по 10.07.2009р. відповідач оплатив теплову енергію в сумі 65100,00грн.
Таким чином, на момент подання позову ( як зазначено вище, позов подано 27.07.2009р.) заборгованість відповідача становила 6717,52грн. ( 71817,52- 65100,00) за теплову енергію, поставлену квітні- травні 2009р. , яку відповідач сплатив після подання позову.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 6717,52грн. основного боргу провадження у справі належить припинити у зв’язку з відсутністю на день прийняття рішення по справі справи предмета спору.
В частині стягнення решти суми бору в задоволенні позову належить відмовити, оскільки на момент подання позову такої суми боргу не існувало.
З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі боргу станом на день подання позову до суду.
Керуючись ст.ст. 2, 22, 29, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 77, п.1/1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. В частині стягнення 10 100,00 грн. боргу в задоволенні позову відмовити.
2. В частині стягнення 6717,52грн. боргу провадження у справі припинити.
3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Україна-2”, ідентифікаційний код 20848637, адреса: 79054, м. Львів, вул.Яворницького,7, в доход державного бюджету 40,74грн. державного мита та 41,22грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати після набрання рішення законної сили.
Суддя