ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці «21» жовтня 2008 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Тарбинського В.Г.
суддів Кузняка В.О., Петлюка В.І.
за участю прокурора Хоміцької Т.Б.
при секретарі Волощук О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Шевченківського району м. Чернівців Колотило О.О. на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від «14» серпня 2006 р.
встановила:
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 14 серпня 2006 року
засуджено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
народження, мешканця АДРЕСА_1 раніше судимого вироком Ленінського районного суду м. Чернівців від 18 травня 1995 року за ст. 181 ч.3 КК України з застосуванням ст. 44 КК України на один рік і шість місяців позбавлення волі та на підставі ст. 46-1 КК України відстрочено виконання вироку;
вироком Ленінського районного суду м. Чернівців від 19 березня 1997 року за ст. ст. 140 ч.2, 140 ч.3, 42, 43 КК України на три роки і шість місяців позбавлення волі;
вироком Ленінського районного суду м. Чернівців від 5 червня 2003 року за ст. 185 ч.3 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на два роки і шість місяців позбавлення волі, звільненого 23 грудня 2004 року умовно - достроково на сім місяців сімнадцять днів, -
за ст. 185 ч.3 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на два роки позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому до набрання вироком чинності залишено підписку про невиїзд.
Справа №11-37/2008 р. Головуючий у І інстанції Кирилюк Л.К.
Категорія ст. 185 ч.3 КК України Доповідач Петлюк В.І.
Вирішено питання про речові докази.
За цим вироком ОСОБА_1, засуджено за вчинення крадіжки чужого майна, повторно та з проникненням в дачний будинок.
Як визнав суд ОСОБА_1 , повторно, 5 червня 2006 року біля 22 години, перебуваючи на території садівничого товариства «Голубий екран», що по вул. . Горіхівський м. Чернівців, через балконні двері проник в дачний будинок № 87, який належить ОСОБА_2, звідки таємно викрав кувалду вартістю 40 гривень, сокиру - 50 гривень, ручну металеву дриль - 30 гривень, набір ложок та виделок - 15 гривень, переносну електричну лампу зі шнуром довжиною 10 метрів - 40 гривень, кімнатний обігрівач - 100 гривень, пластмасовий столовий набір тарілок і чашок -20 гривень, зубило-5 гривень, віконну штору 20 гривень, брусок для заточки коси - 5 гривен, металевий ліхтарик - 5 гривень, пластмасовий ліхтарик - 5 гривень, дві щітки для побілки -15 гривень, металеві кліщі - 10 гривень , комплект телевізійної антени зі шнуром довжиною 5 метрів - 20 гривень, електричний паяльник 15 гривень, пилу ножовку по дереву - 25 гривень, ручну ножовку - каблуку по дереву 35 гривень, фотолампу для виготовлення фотографій - 5 гривень, зварювальний апарат - 210 гривень., металеву викрутку - 10 гривень, напильник - 10 гривень, кухонний ніж - 10 гривень, набір металевих гайок та шурупів - 20 гривень, пляшку рідини для миття посуду «Гала» - 6 гривень, банку ґрунтовки «Маршал» 14 гривень, а всього на загальну суму 745 гривень та з викраденим з місця пригоди зник.
В апеляційній скарзі помічник прокурора Шевченківського району м. Чернівців порушує питання про скасування вироку та постановления нового, внаслідок м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання, зокрема, необгрунтованого застосування до нього вимог ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, яка підтримала апеляцію та необхідність скасування вироку у зв'язку з м'якістю призначеного покарання, засудженого ОСОБА_1, який вважає, що вирок як законний слід залишити без зміни, а апеляцію прокурора як необгрунтовану без задоволення, провівши по справі часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення а вирок суду першої інстанції скасуванню в частині призначення ОСОБА_1 покарання.
Визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні повторно, крадіжки чужого майна, шляхом проникнення в дачний будинок, за обставин, зазначених у вироку, та кваліфікуючи дії засудженого за ч.3 ст. 185 КК України, районний суд при вирішення питання про призначення покарання не дотримався вимог ст. ст. 65, 69 КК України внаслідок чого призначив ОСОБА_1 покарання, яке не можна визнати необхідним і достатнім.
Санкція ст. 185 ч.3 КК України передбачає відповідальність за такий
злочин у виді позбавлення волі від трьох до шести років. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, допускається за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Приймаючи рішення про застосування до ОСОБА_1 ст. 69 КК України та призначити йому більш м'якого покарання, ніж передбачено ст. 185 ч.3 КК України, районний суд послався на те, що той з'явився із зізнанням, сприяв розкриттю вчиненого ним злочину, відшкодував завданні ним збитки, що має на утриманні малолітню дитину, його стан здоров'я, позитивну характеристику за місцем проживання та його молодий вік.
Такий висновок суду, колегія суддів вважає помилковим.
З'явлення із зізнанням передбачає, що особа добровільно звертається в правоохоронні органи, суд або іншій державний орган, а також орган місцевого самоврядування, зізнається у вчиненому нею злочині і виражає готовність нести за нього передбачену законом відповідальність.
З матеріалів кримінальної справи (а.с. 15, 23-24) вбачається, що ОСОБА_1 був викритий у вчиненому ним злочині в результаті оперативно -розшукових заходів проведених працівниками міліції, які також і повернули викрадене потерпілому, що не свідчить про його зізнання.
Крім цього, поведінка засудженого протягом дев'яти років, які передували до вчинення цього злочину так і після його скоєння, колегія суддів вважає свідчить про те, що він не дає своїм діям належну оцінку.
Вище наведене свідчить про те, що в судовому засідання не здобуто обставин, які б істотно зменшували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину.
Інші обставини на які послався суд не свідчать про їх винятковість. Вони можуть враховуватися лише при вирішенні питання про можливість призначення покарання у межах ближче до мінімального строку позбавлення волі визначеного законом.
Про м'якість покарання свідчить і той факт, що суд, призначаючи його у виді позбавлення волі, навіть не обговорив питання про обрання ОСОБА_1 відповідної міри запобіжного заходу.
З огляду на наведене, погоджуючись з доводами апеляційної скарги помічника прокурора Шевченківського району м. Чернівців Колотило О.О., колегія суддів прийшла до висновку про те, що за таких обставин вирок районного суду підлягає скасуванню в частині призначеного ОСОБА_1 покарання.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324, 365, 366, 372, 378 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області, -
ЗАСУДИЛА:
Апеляцію помічника прокурора Шевченківського району м. Чернівців Колотило О.О. - задовольнити.
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 14 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати в частині призначення ОСОБА_1 покарання.
Призначити ОСОБА_1 за ст. 185 ч.3 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислити з 20 серпня 2008 року.
В іншій частині вирок залишити без зміни.
Вирок Апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку до судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту проголошення вироку, а засудженим ОСОБА_1 який перебуває під вартою, протягом такого ж строку з моменту вручення йому копії вироку.