РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8250/14-ц

пр. № 2/759/3566/14

11 вересня 2014 року Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Борденюка В.В. ,

при секретарях - Трегубенку М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві про визнання права власності на автомобіль та зняття з-під арешту,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Святошинського РУЮ у м. Києві, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати за ним право власності на автомобіль марки «Хонда Аккорд» 2008 року випуску д.н. НОМЕР_1 та зняти з нього арешт.

Свої позовні вимоги обґрунтовує ти, що 25.11.2013 року ОСОБА_1 стала переможцем аукціону з реалізації арештованого майна та придбала у власність вищевказаний транспортний засіб.

Згодом, звернувшись до органів ДАІ з метою перереєстрації даного транспортного засобу з'ясувалось, що на автомобіль накладено чотири арешти.

У судовому засіданні позивач і його представник підтримали уточнені позовні вимоги з наведених підстав, просять задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили, тому суд вважає за можливе розглядати справу у їхню відсутність з ухваленням по справі заочного рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.11.2013 року відповідно до протоколу № 1013349/1 про проведення аукціону з реалізації арештованого майна ОСОБА_1 стала переможцем та придбала у власність транспортний засіб «Хонда Аккорд», 2008 р.в., д.н. НОМЕР_1. (а.с. 7)

Після цього позивач звернувся до органів ДАІ ГУМВС України в місті Києві для реєстрації автомобіля, але йому відмовили у зв'язку з тим, що відділом державної виконавчої служби Святошинського РУЮ м. Києва та відділом державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ м. Києва накладено арешти на майно, яке належить ОСОБА_3.

28 березня 2014 року позивач отримав відповідь відділу державної виконавчої служби Святошинського РУЮ м. Києва, якою йому відмовили у скасуванні постанови про накладення арешту автомобіля та запропонували звернутись з позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 328 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Саме такою підставою набуття права власності є визнання права власності на автомобіль за позивачем за рішенням суду.

А наявність арешту, власником якого є позивач, а не ОСОБА_3, порушує його права, як власника, та перешкоджає йому вчиняти дії щодо вільного володіння, користування і розпорядження ним.

У відповідності до ч. 2 ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" містить у собі положення, яке передбачає можливість особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту.

Таким чином, позивач вважає за необхідне визнати за ним право власності та звільнити з-під арешту автомобіль моделі «Хонда Аккорд», 2008 р.в., д.н. НОМЕР_1.

Згідно зі ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, і будь-яка заінтересована особа має право в порядку, визначеному законом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Вищевказаним правом , передбаченим Конституцією України скористався позивач, пред'явивши позов до суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.08.1976 року зі змінами «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» зазначено , за правилами , встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису , розглядаються вимоги громадян і організацій , що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володінням ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу в інтересах , якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Водночас, вищевказане положення Пленуму Верховного суду України відносно притягнення судом належних відповідачів по справі стосувалось положень Цивільно - процесуального кодексу України в редакції 1963 року , а з 01.01.2004 року набрав чинності Цивільно- процесуальний кодекс України згідно вимог якого, судом позивачеві були роз'яснені його процесуальні права , передбачені ст. 27, 31 ЦПК України, але позивач своїм процесуальним правом про заміну неналежного відповідача належним не скористався, оскільки із оглянутої у судовому засіданні постанови від 20.02.2012 року, вбачається, що боржником за виконавчим провадженням є ОСОБА_3, а стягувачем Астра Банк, і саме в інтересах стягувача державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, відповідно до вимог ст. 57 закону України «Про виконавче провадження», 20.02.2012 року була винесена постанова про арешт майна боржника.

Відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України в редакції 2004 року заміна неналежного відповідача може здійснюватись лише за клопотанням позивача, а не інших учасників судового розгляду, але таке клопотання як вище вказував суд позивачем не було заявлене. Суд також не наділений повноваженнями проводити заміну неналежного відповідача за власною ініціативою за відсутності клопотання позивача. Разом з тим пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову до такого відповідача.

Як вбачається з «Узагальнення практики розгляду цивільних справ про виключення майна з-під арешту» при накладенні арешту відповідний відділ державної виконавчої служби є «посередником» між особою, в інтересах якої накладається арешт, та особою, на майно якої накладається арешт. Саме між цими особами існують спірні правовідносини, саме ці особи зацікавлені в результаті розгляду справи про зняття арешту з майна, оскільки рішення суду стосується їх прав та обов'язків.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає що відділ державної виконавчої служби Святошинського РУЮ у м. Києві є неналежним відповідачем по справі і у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Крім того, арешт накладався постановою ВП № 30273544 від 07.11.2011 року згідно ухвали № 2-5398 від 06.2011 року виданої Святошинським районним судом міста Києва, яка є чиною, а тому суд не вбачає підстав для скасування арешту.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, на підставі «Узагальнення практики розгляду цивільних справ про виключення майна з-під арешту», 55, 124 Конституції України, ст. 3, 15 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві про визнання права власності на автомобіль та зняття з-під арешту відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: