Справа № 2-1585/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          15 листопада 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

судді Курочки В.М.

при секретарі Заверюхи В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення самочинно побудованого сараю,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що їй на праві власності належить 38/100 частин жилого будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташовані по вул. Тіниста,9 в с. Нова Долина Овідіопольського району. Її судід ОСОБА_2 на належній йому земельній ділянці з порушенням будівельних та санітарних норм, на відстані ближче 1 м до межі, побудував сарай, в якому утримує домашню птицю –курей та гусей. Неприємний запах та крик птиці з двору відповідача чинять їй перешкоди в користуванні належною їй на праві власності частиною жилого будинку.

З цих підстав позивачка просила зобов’язати відповідача знести самочинно побудований ним сарай для утримання птиці.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала.

Відповідач позов не визнав з підстав його необгрунтованості.

Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності позивачки на 38/100 частин жилого будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташований по вул. Тіниста,9 в с. Нова Долина, підтверджено рішенням Овідіопольського районного суду від 15.10.2009 р. (а.с. 10-13)

Судом з пояснень сторін та фотокарток встановлено, що приміщення, яке ОСОБА_2 використовує для утримання домашньої птиці на належній йому присадибній ділянці, є колишньою холодильною камерою, не є капітальною будівлею чи спорудою, тобто не є нерухомим майном.

З пояснень сторін слідує, що до судового засідання відповідач добровільно перемістив холодильну камеру на відстань більше 1 м від межі земельної ділянки позивачки, тобто усунув порушення державних будівельних норм щодо розміщення зазначеної споруди відносно межі земельної ділянки позивачки.

З позовних вимог та пояснень позивачки судом встановлено, що перешкоди у користуванні належною їй на права власності частиною жилого будинку чинить не сама по собі встановлена відповідачем на його земельній ділянці холодильна камера, як споруда, а та обставина, що на порушення діючих санітарних норм та правил відповідач утримує в цій камері домашню птицю. При цьому позивачка заявила вимоги про знесення споруди, а не про зобов’язання відповідача усунути порушення ним санітарних норм.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обгрунтовані і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст. ст. 373, 375, 386, 391 ЦК України,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення самочинно побудованого сараю відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд в 10-денний строк з дня проголошення.

Суддя: ОСОБА_3