ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
13.07.06р. | Справа № 3/218-06 |
За позовом Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма СВК", м. Дніпропетровськ
до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ
про стягнення 16 288 грн. 56 коп.
Суддя Юзіков С.Г.
ПРЕДСТАВНИКИ:
позивача - Зайцев Б.П., дов. № 24 від 23.06.2006р.
відповідача - Лутошкін І.О., юрисконсульт, дов. № 506 від 10.11.2005р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач просить припинити з боку Відповідача дії по стягненню з нього штрафу в сумі п'ятикратної вартості різниці між фактично спожитою енергією та скоригованою по сплаті граничною величиною, як такі, що не відповідають чинному законодавству, прийняти рішення про залік сплаченої Позивачем суми незаконно стягнутого п'ятикратного штрафу у сплату поточного споживання електричної енергії за вирахуванням пені, обумовленої п. 4.6 договору про постачання електричної енергії.
Відповідач позовні вимоги заперечує, так як відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" (далі Закон) споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. У п. 7 Порядку зазначено, що місцеві енергопостачальні організації визначають граничні величини споживання електричної енергії для споживачів. Відповідно до п. 6.7 Правил двічі на рік споживачі подають в електропередавальну організацію добові графіки споживання електричної енергії та потужності в установлений характерний робочий день літнього і зимового періоду. Відповідно до п. 11 Порядку за підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання.
Позивач надав пояснення до відзиву Відповідача, у якому обґрунтував свою незгоду з Відповідачем.
Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
12.02.2002р. сторонами укладено договір про постачання електричної енергії (далі Договір) відповідно до якого, Споживач зобов'язаний сплачувати за фактично спожиту електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з обумовленою ціною (тарифом) у термін, визначений пунктами 4.2, 4.3 та 4.5 Договору (п.7.1.1.Договору).
Пункт 4.5 Договору передбачає, що у разі споживання електроенергії понад обсяг, що обумовлений договором на розрахунковий період, Споживач сплачує Енергопостачальнику повну вартість усієї спожитої електричної енергії на розподільчий рахунок за чинним роздрібним тарифом та також здійснює оплату в сумі чотирикратної вартості між фактично спожитою і договірною величинами електричної енергії, на поточний рахунок Енергопостачальника протягом 5-ти днів з моменту отримання рахунка Енергопостачальника. Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" ( у редакції чинній на момент спірного споживання електроенергії), п.7.26 Правил користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), споживач сплачує енергопостачальнику п'ятикратну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною електроспоживання.
Відповідно до п.2.1 Договору, обсяги постачання електроенергії та її вартість визначаються відповідно до додатка №1, за тарифами на електроенергію, які визнаються у порядку, затвердженому НКРЕ України.
У травні 2005р. Позивач спожив 71128 кВт/год електроенергії, за яку зобов’язаний був сплатити 16886,35 грн. (з ПДВ), згідно з рахунком Відповідача від 24.05.2005р. У період визначений Договором він сплатив Відповідачеві 12 000,00 грн., 4 886,35 грн. сплачено 16.06.2005р.
29.06.2005р. Позивач отримав від Відповідача повідомлення №1-21 від 21.06.2005р. про коригування граничної (договірної) величини споживання електричної енергії, яким Відповідач, керуючись Постановою Кабінету міністрів України №441 від 23.03.1999р. (із змінами та доповненнями від 26.12.2003р.), застосував до Позивача штрафні санкції у розмірі п’ятикратної вартості різниці між фактично спожито величиною електричної енергії і скоригованою (договірною) величиною.
24.06.2005р. Позивач направив Відповідачеві лист №311/СВК, у якому визнав факт затримки оплати з вини працівника Позивача, та запропонував, оскільки у травні 2005р. попередньо погоджені граничні величини споживання електричної енергії Позивачем не перевищувалися, застосувати пеню у розмірі встановленому п. 4.6 Договору.
У відповіді №859-ЭНС від 01.07.2005р. Відповідач вказав, що немає підстав для нарахування пені та запропонував укласти графік реструктуризації на строк не більше 3-х місяців. Вимоги щодо п’ятикратної вартості різниці між фактично спожитою величиною енергії і скорегованою (договірною) величиною підтвердив у своєму листі №4168 УДОЭ від 04.07.2005р. комерційний директор Відповідача.
12.07.2005р. Позивач підписав додаток № 14 до Договору - графік погашення заборгованості за перевищення граничних величин споживання електричної енергії у 2005р. у розмірі 16 288,56 грн., вказану у графіку суму в подальшому оплатив, що підтверджується платіжними документами.
Підписання графіку і оплату виставленої суми, Позивач пояснює розумінням того, що, у разі відмови від оплати, Відповідач може припинити електропостачання.
14.12.2005р. Позивач направив Відповідачеві лист №625/СВК, в якому вказав, що з урахуванням нових обставин, які свідчать про те, що, користуючись монопольним становищем на ринку енергопостачальних послуг у м. Дніпропетровську, Відповідач незаконно застосував до Позивача п’ятикратні санкції відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №441 від 23.03.1999р., яка на момент виставлення Позивачу претензій, тобто з 16.06.2005р. (Постанова Кабінету Міністрів України №473 від 16.06.2005р.) вже не містила положення про коригування до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання. Позивач запропонував незаконно стягнуті та неправомірно сплачені , на його думку, кошти зарахувати в рахунок спожитої електричної енергії за вирахуванням пені, обумовленої п. 4.6 Договору.
Відповідач листом від 29.12.2005р. №7869-АИД відмовив у задоволенні заяви Позивача.
Пунктом 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 р. N 441 із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2005 N 473 (далі Порядок) споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику".
Згідно з ч.5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" Споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Абзац другий пункту 11 Порядку, яким було встановлено, що за підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання, виключено на підставі Постанови КМ N 473 від 16.06.2005р.
Згідно з ч.2 ст. 5 ЦК України (2003р.) акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Відповідно до ч.1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
З наведеного вбачається, що Відповідач безпідставно застосував до Позивача, на підставі повідомлення від 21.06.2005р. про коригування граничної (договірної) величини споживання електричної енергії на травень 2005р., підвищену плату у розмірі 16 288,56 грн. Тобто після внесення змін у чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини.
Однак, Позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки суму 16 288,56 грн. ним було сплачено на підставі додатку № 14 до Договору - графіку погашення заборгованості за перевищення граничних величин споживання електричної енергії у 2005р. у розмірі 16 288,56 грн. Вказаний графік підписаний та виконаний сторонами.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені
частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсність додатку № 14 до Договору не встановлено законом.
За таких обставин, суд вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на Позивача.
Керуючись ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Судові витрати покласти на Позивача.
Суддя С.Г.Юзіков
Рішення підписане 31.07.2006р.