ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65-в

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 год. 50 хв.

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуша С.М.

при секретарі Святенко О.В.  

за участю представника відповідача ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

  Комунальне підприємство «Оріхівська районна друкарня» звернулось з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Оріхівському  районі Запорізької області про визнання незаконними дій Управління Пенсійного фонду України про призначення пільгової пенсії пенсіонерці ОСОБА_1на підставі п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та визнання недійсним Протоколу № 136365 від 02.07.2005 р.  про призначення пенсії,  обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1станом на 01.01.1992 р. мала 9 років 6 місяців пільгового стажу, у зв'язку з чим мала право на призначення пільгової пенсії зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, тому пенсія вищевказаному пенсіонеру повинна призначатися згідно із ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не відповідно до п. «б» ст.13 зазначеного Закону.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав заяву, в якій зазначив, що  позовні вимоги підтримує у повному обсязі,  та просить розглянути справу без участі представника позивача.

Відповідачем подані заперечення проти позову, відповідно до яких відповідач позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на те,  що призначення пільгових пенсій та відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відбувається відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1. Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списками № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України та за результатами атестації робочих місць. Згідно із статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пільгове пенсійне забезпечення мають особи, які працювали до введення в дію цього Закону (до 01.01.1992 р.) на роботах із шкідливими важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством. Якщо особа продовжувала працювати на роботах, передбачених Списками після 01.01.1992 р., то пенсія призначається відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Враховуючи те, що у 1992 році ОСОБА_1не мала стажу для призначення пенсії на підставах ст. 100 цього Закону, тобто не мала 10 років пільгового стажу, та загального стажу, оскільки її вік на той період становив 37 років, немає жодних підстав для призначенняОСОБА_1 пенсії у відповідності із ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити з підстав викладених у запереченнях, та дав аналогічні пояснення.

Судом до участі у справі як третя особа залучена ОСОБА_1

Третя особа ОСОБА_1в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила,  заперечень проти позову і будь-яких заяв до суду не надіслала, у зв'язку з чим суд розглянув справу на підставі наявних матеріалів у відсутності третьої особи.

 Вислухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

 Судом встановлено, що пенсіонерОСОБА_1  пропрацювала на  Комунальному підприємстві «Оріхівська районна друкарня»  з 05.07.1982р. по 02.07.2005р. (рік призначення пенсії)   18 років 04 місяців 17 днів .

Після 01.01.1992р. вона продовжувала працювати на даному підприємстві на роботі із шкідливими і важкими умовами праці.

За призначенням пенсії гр. ОСОБА_1звернулася в 2005 р.

Оскільки ОСОБА_1має пільговий стаж тільки на Комунальному підприємстві «Оріхівська районна друкарня»,  то відповідно частка плати з боку підприємства становить 100 %.

Зазначені обставини підтверджується наданими сторонами та дослідженими в судовому засіданні довідкою № 39 від 06.05.2005 р., яка підтверджує пільговий стаж ОСОБА_1 на Комунальному підприємстві «Оріхівська районна друкарня», розрахунком стажу ОСОБА_1, Протоколом № 136365 від 02.07.2005 р.

Статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 р. встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 р. визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до п. п. «б» - «з» цієї статті.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000 р. порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено. Порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій визначено шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування повинні сплачувати такий збір у розмірах, встановлених ст. 4 цього Закону.

 Відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 % розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплат та доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Призначення пільгових пенсій та відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відбувається відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663).

Згідно з нормами пункту 2 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.  

 До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії за нормами цього Закону призначаються у разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Виходячи з приписів п. 16 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення Закону України «Про  пенсійне забезпечення» застосовується в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно зі ст.. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пільгове пенсійне забезпечення мають особи, які працювали до введення в дію цього Закону (до 01.01.1992 р.) на роботах із шкідливими важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством. Пенсії за віком призначаються за таких умов:

•   особам,  які на день  введення  в  дію  Закону України  «Про  пенсійне забезпечення» мають повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

•   особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік необхідний для призначення пенсії відповідно до ст.12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи із вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Тобто ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначає право на пільгове пенсійне забезпечення особам, які працювали до введення в дію цього Закону (тобто до 01.01.1992 року) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством.

Якщо особа продовжувала працювати на роботах, передбачених Списками після 01.01.92 р., то пенсія призначається відповідно до ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».  

З огляду на викладенні норми законодавчих актів, суд приходить до висновку, що   підстави для призначенняОСОБА_1 пенсії у відповідності до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутні, оскільки до 01.01.1992 р. та після вказана пенсіонерка працювала на роботах, передбачених списком № 2, отже ця пенсія має призначатись відповідно п. «б» ст. 13 цього Закону.  

Крім того, до введення в дію цього Закону ОСОБА_1не мала стажу для призначення пенсії на підставах ст. 100 цього Закону, тобто не мала 10 років пільгового стажу, крім того, вона не мала стажу, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах - вік ОСОБА_1 у 1992 р. становив 37 років.  

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що вимоги про визнання незаконними дій Управління Пенсійного фонду України про призначення пільгової пенсії пенсіонерці ОСОБА_1на підставі п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та визнання недійсним протоколу про призначення пенсій, не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

    У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова , якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а у разі складання постанови в повному обсязі - з дня складання в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                              С.М. Каракуша

Постанова виготовлена у повному обсязі 30 вересня 2009 року.